номер провадження справи  6/80/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2025                                                                                            Справа №  908/1438/25

м.Запоріжжя Запорізької області   

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1438/25

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (69005, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 23/67)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чумак Наталі Михайлівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення грошових коштів.

Процесуальні дії по справі.

14.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх.       № 1566/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.05.2025) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чумак Наталі Михайлівни про стягнення суми 8058,06 грн, яка складається з: 6110,64 грн - заборгованість з внесків на управління, утримання будинку та прибирання прибудинкової території, 395,07 грн – пені, 324,31 грн - 3% річних та          1228,04 грн – інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.05.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1438/25  та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1438/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/80/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1438/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу – ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.  

Ухвала суду від 19.05.2025 про відкриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ) та отримана відповідачем 22.05.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 18.06.2025 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій,  а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.      

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 03.07.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором №03-Н про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для нежитлових приміщень від 25.10.2016. Позивач доводить, що зобов`язання за вказаним правочином виконав, надавши відповідачу обумовлені в договорі послуги за період з січня 2022 по 31 грудня 2024 року. Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг за встановленими тарифами не виконав. Заборгованість станом на 31.12.2024 складає        6110,64 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, нарахував та заявив до стягнення суму пені та суму 3% річних за період з 20.02.2022 по 11.05.2025, суму інфляційних втрат за період прострочення з березня 2022 по березень 2025.

У відзиві (вх. №11561/08-08/25), який надійшов на електронну адресу суду 06.06.2025 (в установлений в ухвалі від 19.05.2025 строк) та підписаний адвокатом Косаревою-Козловою Л.О., яка діє на підставі ордеру серії АО №1178580 від 04.06.2025, відповідач визнала вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 6704,56 грн. У решті вимог заперечила посилаючись на часткове стягнення суми боргу в розмірі 1353,50 грн приватним виконавцем під час примусового виконання судового наказу від 17.03.2025 у справі №908/614/25 виданого Господарським судом Запорізької області, який набрав чинності 23.04.2025 (ВП №77946914). Також заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі. Просить судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

11.06.2025 на адресу суду від ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» надійшла відповідь на відзив вх. №11899/08-08/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.06.2025) з запереченнями проти доводів відповідача, де позивач зазначив, що відзив від відповідачки отримав 06.06.2025. За текстом відповіді на відзив  вказує, що в межах виконавчого провадження ВП № 77946914 приватним виконавцем в рахунок погашення боргу, за судовим наказом №908/614/25, ОСББ «ЛЕРМОНТОВА – 23» перераховано 561,85 грн. Інші кошти зараховано в рахунок часткової сплати судового збору, повернення авансового внеску, витрат приватного виконавця. Зазначив, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, з урахуванням укладеної Додаткової угоди №1 від 09.06.2025, складає 7050,00 грн.  Просив залишити без розгляду відзив на позовну заяву ФОП Чумак  Н.М., оскільки вказана заява по суті спору не направлена позивачеві.

Суд розглянувши заяву позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву залишає її без задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.2 ст. 161 Кодексу відзив на позовну заяву для Відповідача є першою заявою по суті справи, та попри те, що згідно ч. 4 цієї статті Кодексу подання відзиву є правом сторони, а його відсутність не перешкоджає суду вирішити спір за наявними у справі матеріалами, зазначена заява по суті у змагальному процесі має важливе значення (можливість визнання певних обставин; можливість заперечити наведені позивачем обставини із посиланням на відповідні докази та норми права тощо).

Ураховуючи, що позивачем отримано відзив на позовну заяву від ФОП Чумак  Н.М., про що ним зазначено у відповіді на відзив,  задля дотримання принципів господарського судочинства, забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, суд  ухвалив  прийняти відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 06.06.2025 до розгляду по суті.

Відповідачка не скористалася наданим їй правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу: 5005199495416, дата формування: 11.05.2025, реєстраційний номер майна: 25155284) 05.11.2008 за Чумак Наталею Михайлівною зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна – приміщення №4 першого поверху літ А-5, загальною площею 73,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 23/ вул. Перемоги, буд. 67.

Зазначене також підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.10.2008 серія САС 333473.

20.05.2016 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23», код ЄДРПОУ 40498630, за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису: 11031020000040146.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради  від 28.07.2016 №404/33 вилучено з господарського відання комунального підприємства «Основаніє» житловий будинок АДРЕСА_3 , крім квартир та нежитлових приміщень, зазначених у додатку, передано в управління об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» житловий будинок АДРЕСА_3 .

01.08.2016 комісією складено акт приймання-передачі житлового будинку по вул. Лермонтова / Перемоги, 23/67 (літ. А-5) з господарського відання міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» в управління об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23».

07.08.2016 відбулись загальні збори ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» (Протокол Загальних зборів ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» наявний в матеріалах справи), на яких, зокрема, було прийнято рішення про затвердження обов`язкового щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для житлових приміщень у розмірі 2 грн 30 коп. за 1 кв.м. та нежитлових приміщень у розмірі 2 грн 90 коп. за 1 кв.м.

25.10.2016 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (виконавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Чумак Наталею Михайлівною (споживач, відповідач у справі) укладено договір №03-Н про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для нежитлових приміщень (надалі – договір).

Предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з управління, утримання будинку та прибудинкової території, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж (далі – послуги) у житловому будинку №23/67 по вул. Лермонтова у м. Запоріжжя, а Споживачем – забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору розмір щомісячної обов`язкової плати (внеску) за цим договором становить 2,30 гривень за 1 кв.м.

Розрахунковим періодом  є календарний місяць (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.4 договору встановлено, щомісячні платежі в розмірі 169,74 грн вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.2.1 договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк.

Згідно з п.п. 7.1-7.2 договору на підставі статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що послуги, які є предметом цього договору почали надаватись споживачу виконавцем з 01.08.2016. Даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення сторонами письмової угоди про його розірвання.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін  до договору №03-Н від 25.10.2016, зокрема, в частині суми щомісячних платежів за даним договором та строків їх внесення.

Відповідач в порушення умов договору, зобов`язання щодо своєчасної оплати внесків за надані послуг не виконав, внаслідок чого за період січень 2022 р. – грудень 2024 р. виникла заборгованість у розмірі 6110,64 грн.

Господарським судом Запорізької області 17.03.2025 видано судовий наказ у справі № 908/614/25, згідно якого стягнуто з боржника: Фізичної особи-підприємця ЧУМАК НАТАЛІ МИХАЙЛІВНИ ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь стягувача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (вул. В`ячеслава Зайцева, буд. 23/67, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 40498630) 6110 (шість тисяч сто десять) грн. 64 коп.    заборгованості за період лютий 2022 – грудень 2024, 242 (двісті сорок дві) грн. 24 коп. судового збору.

04.05.2025 з рахунку відповідача списано грошові кошти в розмірі 1353,50 грн у виконавчому провадженні №77946914 з виконання судового наказу №908/614/25, виданого 24.04.2025 господарським судом Запорізької області, що підтверджується дублікатом чека від 29.05.2025.

06.05.2025 на рахунок відповідача від приватного виконавця Проценка А.Ю. надійшла сума 904,09 грн з призначенням платежу «пер.кошт.стяг.зФОП Чумак Наталя Михайлівна (1997801985) зг.в/д №908/614/25 від 24.04.2025 р. на кор. ОСББ «Лермонтова-23», ВП 77946914 (100пов.ав.внес.+242,24 с/з + 561,85 борг) без ПДВ».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.05.2025 судовий наказ Господарського суду Запорізької області у справі № 908/614/25 від 17.03.2025 скасовано.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати внесків на управління багатоквартирним будинком стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів погашення суми заборгованості у заявленому позивачем розмірі відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором №03-Н про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для нежитлових приміщень від 25.10.2016.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ПІ.

Основна діяльність об`єднання, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.05.2016 проведено державну реєстрацію    юридичної особи – Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23», код ЄДРПОУ 40498630.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту ОСББ затвердженого протоколом № 1 установчих зборів від 27.03.2016, метою створення Об`єднання є забезпечення захисту прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів від співвласників та мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Предметом діяльності ОСББ є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (п. 3 розділу ІІ Статуту).

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частиною 1ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» кошти об`єднання складаються, зокрема, з внесків та платежів співвласників.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Отже з викладеного вбачається, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та приписів Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»

Системний аналіз викладених вище норм статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє дійти висновку про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання, в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири або нежитлових приміщень (статті 15, 20 Закону).

Судом установлено, що між сторонами спору  укладено договір №03-Н від 25.10.2016 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для нежитлових приміщень, відповідно до умов якого врегульований серед іншого  розмір щомісячної обов`язкової плати (внеску)  відповідача  - 169,74 грн та строк внесення платежів – до 20  числа місяця, що настає за розрахунковим.

Даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг та  є обов`язковим для виконання сторонами відповідно до приписів ст. 629 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для нежитлових приміщень у встановлений договором строк не виконав.

Обов`язок відповідача забезпечити своєчасну оплату за послуги передбачено п.п. 2.2, 2.4, 2.5 та 2.6 Договору №03-Н про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для нежитлових приміщень від 25.10.2016.

Відповідно до розрахунку суми боргу, здійсненого позивачем, заборгованість відповідача щодо сплати внесків виникла за надані послуги з січня 2022 року по грудень 2024 року, тобто за 36 місяців, та складає 6110,64 грн. Беручи до уваги умови п. 2.4 договору відповідач повинен був здійснювати  оплату за спірний період щомісячно по 169,74 грн, починаючи з 20.02.2022 (за січень 2022 р.).

В матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції №2569_00000/0326d134-9cda-4218 8023-4c719fae3ab0 від 06.05.2025 на суму 904,09 грн, де у графі «призначення платежу» зазначено: «Пер.кошт.стягн. з ФОП Чумак Наталі Михайлівна (1997801985) зг. в/д№908/614/25 від 24.04.2024 на кор. ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», ВП 77946914 (100 пов.ав.внеск.+242,24с/з+561,85борг) без ПДВ».

Таким чином, суд частково погоджується з позицією відповідача про стягнення з неї на користь позивача суми боргу, однак зазначає, що оскільки позивачем від приватного виконавця отримані кошти в сумі 904,09 грн, сума основного боргу відповідача зменшилась на вказану суму.

При цьому суд звертає увагу, що до суми, перерахованої позивачеві, включений судовий збір в розмірі 242,24 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу у справі №908/614/25 згідно  платіжної інструкції №56 від 12.03.2025 р.  Після скасування судового наказу господарським судом Запорізької області вказана квитанція про сплату судового збору долучена позивачем до позовної заяви у даній справі, відтак такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами за правилами ст. 129 ГПК України в рамках даної справи. Отже, суд ураховує суму 242,24 грн, стягнуту приватним виконавцем з відповідача, як оплату в рахунок основного боргу.  Суму в розмірі 100,00 грн авансового внеску, сплачену позивачем при зверненні до виконавця, яка в подальшому стягнута з відповідача, суд також ураховує як оплату основного боргу ФОП Чумак Н.В. за спірний період, з огляду на скасування господарським судом Запорізької області судового наказу по справі №908/614/25.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що  відповідачем за спірний період було частково погашено заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 904,09 грн.

Оскільки позивач з позовом звернувся до суду 14.05.2025, тобто після отримання стягнутої приватним виконавцем суми боргу, включення зазначеної суми (904,09 грн) в загальну суму боргу, яка є предметом спору в даній справі, є безпідставним.

Суд відхиляє твердження позивача, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони, оскільки грошові кошті, які стягнуті приватним виконавцем, за своєю  правовою природою є заборгованістю за договором №03-Н від 25.10.2016. Позивач факт отримання стягнутої приватним виконавцем суми боргу в розмірі 904,09  грн саме за вказаним договором підтвердив у відповіді на відзив.

Доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заборгованості в розмірі 5206,55 грн  (6110,64-904,09) відповідач суду не надав, факт надання позивачем послуг у спірний період не спростував.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 5206,55 грн, в іншій частині вимог про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для нежитлових приміщень у розмірі 904,09 грн суд відмовляє.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг позивачем, ураховуючи положення п. 4.3 Договору, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 395,07 грн та 3% річних у розмірі 324,31 грн за період прострочення з 20.02.2022 по 12.05.2025, інфляційні втрати у розмірі 1228,04 грн за загальний період прострочення з березня 2022 по квітень 2025 (включно).

Щодо вимоги про стягнення суми пені у розмірі 395,07 грн за період прострочення з 20.02.2022 по 11.05.2025 суд зазначає таке.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України       виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання доведений матеріалами справи та визнаний відповідачем у відзиві. Тому суд погоджується з правомірністю застосування до порушника господарських санкцій у вигляді пені.

У той же час, відповідно до ч. 6    ст. 232 ГК України    нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено судом вище у пункті 4.3 Договору учасниками правочину узгоджено, що за несвоєчасне внесення плати, споживач сплачує пеню в розмірі 0,01% за кожен день прострочення, згідно чинного законодавства.

Виходячи з аналізу умов договору сторони погодили період нарахування штрафних санкцій у відповідності до чинного законодавства -  положень частини  6    ст. 232 ГК України.

Втім    Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Також згідно з пунктом  7 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, строки, встановлені, зокрема, статтею 232 ГК України, продовжуються на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).   

Відтак, строки, визначені частиною 6 статті 232 ГК України, зокрема, строк нарахування штрафних санкцій, продовжуються на час дії карантину.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до Господарського кодексу України визначив строк нарахування штрафних санкцій, який продовжувався на час дії карантину.

Беручи до уваги наведені вище норми права суд дійшов висновку, що з  урахуванням вимог частини  6 ст. 232 ГК України, пункту 7 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, правомірним є застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді нарахування пені за період прострочення з 20.02.2022 по 12.05.2025, в розмірі, який за  розрахунком суду складає  323,62 грн. В іншій частині  вимог про стягнення пені (71,45 грн) суд відмовляє, оскільки такі вимоги є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення 3% річних за період прострочення з 20.02.2022 по 12.05.2025 та інфляційних втрат за загальний період прострочення з березня 2022 по квітень 2025 (включно) суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.   

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг доведений та підтверджений відповідачем.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання за період прострочення з 20.02.2022 по 12.05.2025, а інфляційні втрати з березня 2022 по квітень 2025 включно.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які виконані позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 324,31 грн та інфляційних втрат в сумі 1228,04 грн.

Як зазначалося судом вище, 06.06.2025 до суду від відповідача за електронним підписом адвоката Косаревої-Козлової Л.О., яка дії на підставі ордеру серії АО №1178580 від 04.06.2025, надійшов відзив, згідно якого ФОП Чумак Н.М визнає частину позовних вимог ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», а саме в частині стягнення заборгованості за надані послуги, пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 6704,56 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

З положень ч. 4 ст. 191 ГПК України слідує, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відзив, в якому зазначено про визнання позову в сумі 6704,565 грн підписано адвокатом Косаревою-Козловою Л.О. Як зазначено в ордері на надання правничої допомоги, договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ФОП Чумак Н.М. Внаслідок цього суд на підставі ч. 2 ст. 46, ст. 191, ч. 6 ст. 236 ГПК України дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем з урахуванням встановлених судом обставин.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 5206,55 грн, пені в розмірі 323,62 грн, три проценти річних в розмірі  324,31 грн та інфляційних втрат в розмірі  1228,04 грн.

Таким чином, позовні вимоги  суд задовольняє частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За приписами ст. 42 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Ураховуючи, що відповідач у поданому відзиві до початку розгляду справи по суті визнав позов в частині стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 6704,56 грн, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50% судового збору з урахування стягнутої судом суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат – у розмірі 1007,76 грн.

Відповідно до  статті 129 ГПК України, ураховуючи  часткове задоволення позовних вимог, інша частина судового збору, розрахована пропорційно задоволеним позовним вимогам (2422,40*7082,52 / 8058,06 – 1007,76) у розмірі 1121,37  грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судовий збір у сумі  293,27  грн покладається на позивача.

У позові позивачем наведено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та зазначено, що у разі участі у судових засіданнях можливі додаткові витрати. У позові викладено вимогу про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач заперечила проти  стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає, що жодного підтвердження надання правничої допомоги адвокатом Іваницею О.О. матеріали справи не містять.

У відповіді на відзив позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7050,00 грн.  

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 01.02.2025, укладеного між адвокатом Іваницею Оленою Олександрівною та ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» (Клієнт), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат надає послуги сторонніх фахівців (адвокатів – професійна правова, юридична допомога та інша професійна правнича допомога, пов`язана зі справою) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 4.2 договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатом факсимільним, електронним зв`язком або поштою, або вручається Клієнту чи представнику Клієнта.

Вартість наданих послуг по даному договору складає 5000,00 грн за підготовку тексту позовної заяви, вивчення судової практики, збір необхідних даних (п. 4.4 договору).

12.05.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписано Акт про надання професійної правничої допомоги №2, відповідно до змісту якого Адвокатом з 01 травня по 12 травня 2025 були надані Клієнту послуги, а саме: збір інформації щодо нежитлових приміщень, аналіз судової практики, аналіз документів ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», підготовка тексту позовної заяви до  господарського суду Запорізької області (нежитлове приміщення №4 ФОП Чумак Наталя Михайлівна). Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ складає 5000,00 грн.

09.06.2025 між Адвокатом Іваницею О.О. та Клієнтом укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.02.2025, відповідно до умов якої сторонами у п.п. 4.4, 4.5 договору внесені зміни та викладені ці пункти у новій редакції: « 4.4 Вартість послуг по даному договору становить 7000,00 грн: за підготовку тексту позовної заяви, вивчення судової практики, збір необхідних даних - 5000,00 грн; за підготовку та направлення сторонам та до суду відповіді на відзив – 2000,00 грн».

10.06.2025 між сторонами складено та підписано Акт про надання професійної правничої допомоги №3, відповідно до змісту якого Адвокатом у період з 09-10.06.2025 надавалися послуги з підготовки та направлення до Господарського суду Запорізької області відповіді на відзив по справі №908/1438/25 (вартість робіт – 2000,00 грн), направлення відповіді на відзив ФОП Чумак Н.М. (поштові витрати) (вартість  - 50,00 грн), загальна вартість наданих Адвокатом послуг дорівнює 2050,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

За змістом пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України,    до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат     сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно ч. 1 та ч. 3     ст. 123 ГПК України,     судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частини перша – третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста   статті 126 ГПК України).

У частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;  чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе,  що не могла передбачити такі витрати  на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина 6 ст. 129 ГПК України).

Згідно частини 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76-79 ГПК України.

Позивачем у позовній заяві зазначено  орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який складав 5000,00 грн, що згідно акту від 12.05.2025, підписаного між позивачем та Адвокатом, сплачені останньому за наступні послуги: збір інформації щодо нежитлових приміщень, аналіз судової практики, аналіз документів ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», підготовка тексту позовної заяви до  господарського суду Запорізької області (нежитлове приміщення №4 ФОП Чумак Наталя Михайлівна). При цьому позивачем зазначено, що ним можуть бути понесені додаткові витрати на участь у судових засіданнях.

У відповіді на відзив позивач заявив про збільшення понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до 7050,00 грн. Втім, позивачем не наведено обгрунтування неможливості передбачити такі додаткові витрати  в розмірі 2050,00 грн (на поштові витрати на витрати на професійну правничу допомогу щодо підготовки та подання до суду відповіді на відзив) під час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.

Заявлені до стягнення у відповіді на відзив  витрати на професійну правничу допомогу в розмірі  7050,00 грн на 41% є більшими за розмір витрат на професійну допомогу, який наведено позивачем  у попередньому розрахунку судових витрат, що на переконання суду є істотним перевищенням  суми, заявленої у попередньому розрахунку. Також суд зазначає, що  з урахуванням ціни позову збільшена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу  складає 87,5% від загального розміру позовних вимог.

Оцінивши доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, суд констатує, що позивачем   не доведено суду неможливість передбачити ці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2050,00 грн,  на час подання ним позову.

На підставі викладеного, суд керуючись приписами   частини 6 ст. 129 ГПК України, відмовляє позивачеві у відшкодуванні судових витрат в частині перевищення суми, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат в розмірі 2050,00 грн та розглядає вимоги позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу документи суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 5000,00 грн не доведений належними та допустимими доказами.

Так, з наданого суду  Акта про надання професійної правничої допомоги від 12.05.2025  вбачається надання адвокатом Іваницею О.О. правничої допомоги щодо збору інформації  щодо нежитлових приміщень, підготовки  тексту позовної заяви до господарського суду Запорізької області (нежитлове приміщення №4 ФОП Чумак Наталя Михайлівна). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява про стягнення заборгованості з ФОП Чумак Н.М. підписана керівником позивача Нікітенком А.С., а не адвокатом Іваницею О.О. Інформація з реєстру нерухомості, додана до позовної заяви, сформована на запит Нікітенка А.С. Розрахунок заборгованості відповідача також здійснений та підписаний головою правління ОСББ «Лермонтова-23» Нікітенком А.С. В матеріалах справи відсутні докази  збору інформації адвокатом Іваницею О.О. щодо нежитлового приміщення, належного відповідачеві, підготовки тексту позовної заяви, надання позивачеві іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою №908/1438/25.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, їх надання адвокатом Іваницею О.О.   позивачеві у даній справі не доведено  належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, заявлені позивачем витрати  на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн суд залишає за ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23».

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чумак Наталі Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (69005, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 23/67; ідентифікаційний код юридичної особи 40498630) заборгованість за внесками на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 5206,55 грн (п`ять тисяч двісті шість гривень 55 коп.), пеню у розмірі 323,62 грн (триста двадцять три гривні 62 коп.), 3% річних у розмірі 324,31 грн (триста двадцять чотири гривні  31 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1228,04 грн (одну тисячу двісті двадцять вісім гривень 04 коп.), судовий збір в розмірі 1121,37 грн (одну тисячу сто двадцять одну  гривню 37 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (69005, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 23/67; ідентифікаційний код юридичної особи 40498630) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1007,76 грн (одну тисячу сім гривень 76 коп.),  перерахованого за платіжною інструкцією № 111 від 11.05.2025 на суму 2180,16 грн.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2050,00 грн (дві тисячі п`ятдесят гривень 00 коп.) з Фізичної особи-підприємця Чумак Наталі Михайлівни на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» відмовити.

Витрати  Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн залишити за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами       ст. 238 ГПК України      та підписано –   03.07.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя                                                                                          О.А. Федько