ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

01 липня 2025 року               Справа № 926/1690/25

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 33221885)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технофуд»  (58009, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 194, корпус В, код ЄДРПОУ 39375388)

про стягнення коштів в сумі 160  419,70 грн,

представники:

від позивача – адвокат Стригунов О.М.;

від відповідача – не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технофуд» про стягнення коштів в сумі 160  419,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ТПО «Аріста» (покупець) 12.02.2024 на виконання досягнутої домовленості (усного договору) з придбання арматури міра на підставі виставленого рахунку № 6 від 12.02.2024 на адресу ТОВ «Компанія Технофуд» (постачальник) було перераховано 160 012,00 грн. Відповідачем як постачальником було зареєстровано у ЄРПН відповідну податкову накладну № 6 від 12.02.2024.

Однак відповідач свої зобов`язання з передачі арматури не виконав, товар ТОВ «ТПО «АРІСТА» не передав (ні для самовивозу ні поставкою іншим способом). Також постачальником на адресу ТОВ «ТПО «Аріста» не повернуто сплачені грошові кошти в сумі

160 012,00 грн, відтак попередньо сплачені кошти за непоставлений товар підлягають поверненню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 407,70 грн 3 % річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 26.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 17.06.2025, установив відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, а також установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

Ухвалою від 12.06.2025 судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 17.06.2025 відкладено розгляд справи по суті на 01.07.2025, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 25.06.2025 судове засідання за участю представника відповідача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

До початку судового засідання 01.07.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про відкладення розгляду справи та надання строку для мирного врегулювання спору у зв`язку з фізичною неможливістю з`явитися в судове засідання та неотриманням ухвали Господарського суду Чернівецької області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 01.07.2025 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду від 17.06.2025 в його електронний кабінет. Ним також було отримано через електронний кабінет ухвалу суду від 25.06.2025 про участь його представника в режимі відеоконференції.

Присутній в засіданні представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, зазначивши, що відповідачем не вживалися заходи для мирного врегулювання спору та не надано належних доказів поважності причин неявки.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання адвоката відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення представника відповідача, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частиною 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Таким чином, зважаючи на п. 5 Рекомендацій від 02.03.2022, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.

Суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та йому була надана можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Безпідставними є аргументи представника відповідача на те, що ним не отримано ухвалу суду про участь в засіданні в режимі ВКЗ, оскільки вказану ухвалу отримано безпосередньо відповідачем через електронний кабінет.

При цьому, суд звертає увагу, що неможливість прибуття до судового засідання представника не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки сторона не позбавлена можливості залучити до участі у справі іншого представника, а доказів неможливості проведення судового засідання без участі представника відповідача матеріали справи не містять.

Також суд констатує, що ухвалою від 17.06.2025 року вже відкладався розгляд справи по суті, відповідно це вже друга неявка представника відповідача в судове засідання.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Відповідно до частини дев`ятої  статті 165 , частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору, заявив, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після розгляду справи. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

ТОВ «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (покупець) 12.02.2024 на виконання досягнутої домовленості (усного договору) з придбання арматури міра на підставі виставленого рахунку № 6 від 12.02.2024 на адресу ТОВ «Компанія Технофуд» (постачальник) було перераховано 160 012,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 224 від 12.02.2024.

Відповідачем як постачальником було зареєстровано у ЄРПН відповідну податкову накладну № 6 від 12.02.2024.

Однак після здійснення оплати за поставлений товар відповідач свої зобов`язання не виконав та не поставив товар позивачу, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

04.04.2025 позивач направив на адресу відповідача лист-претензію № 2 від 26.03.2025 з проханням про передання ТОВ «ТПО «АРІСТА» придбану 12.02.2024 арматуру міра або повернення сплачених грошових коштів у розмірі 160 012,00 грн. Згідно трекінгу Укрпошти накладну № 0304000145342 із листом-претензією було вручено відповідачу 11.04.2025.

Однак, відповідач не виконав свій обов`язок щодо поставки товару та не повернув позивачу кошти за непоставлений товар. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки оплаченого товару та повернення сплачених коштів.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначено  статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4    частини 2  статті 11 ЦК).

За визначенням частини 1  статті 202 Цивільного кодексу України  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4  статті 203 ЦК  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу  визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.    Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1  статті 206 ЦК  усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2  статті 206 ЦК).

Відповідно до  статті 207 Цивільного кодексу України  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічну норму містить  стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1  статті 181 ГК України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України  встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).

Відповідно до частини першої  статті 638 ЦК України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами  статті 639 Цивільного кодексу України  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до  статті 640 ЦК України  договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Укладення договору не лише у формі єдиного документа, а й у спрощений спосіб за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, передбачена положеннями цивільного та господарського законодавства.

Укладення договору має місце, якщо зі змісту документів можливо встановити виражений намір особи укласти конкретний договір та розуміння цією особою своїх зобов`язань у разі прийняття її пропозиції іншою особою; істотні умови майбутнього договору; адресата (адресатів) відповідної пропозиції; прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною або вчинення нею в межах строку для відповіді на оферту дій відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо).

За змісту статті 181 ГК України прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору.

Таким чином, якщо документи, якими обмінялись уповноважені сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначення умов, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі.

Рахунок-фактуру, якщо вона містить необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема умови про предмет, строки та ціну, можна вважати пропозицією укладення договору. Прийняття пропозиції щодо умов, предмет, строку та ціни, зазначеної у рахунку-фактурі має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.

В матеріалах справи наявний складений ТОВ «Компанія Технофуд» рахунок на оплату № 6 від 12.02.2025, в якому зазначено предмет (арматура міра), кількість та ціна товару – 160  012,20 грн, платіжна інструкція № 224 від 12.02.2024 на суму 160  012,20 грн, де платником є ТОВ «ТПО «Аріста», отримувачем – ТОВ «Компанія Технофуд», призначення платежу – за арматуру міра згідно рах. № 6 від 12.02.2024, відповідачем як постачальником було зареєстровано у ЄРПН податкову накладну № 6 від 12.02.2024.

Зазначені документи засвідчують наявність між сторонами договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом вчинення конклюдентних дій без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.

Згідно зі  статтею 712 ЦК України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом  статті 655 ЦК України  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень  статті 530 цього Кодексу  (ч. 1 ст.  662, ч. 1 ст.  663 ЦК України).

Частиною 2  статті 530 ЦК України  визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою  статті 664 ЦК України  обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За приписами  статті 526 ЦК України  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами  статті 629 ЦК України  встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Сторонами не встановлено строку поставки товару, відтак до правовідносин сторін застосовується положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію № 2 від 26.03.2025 з проханням передати придбану 12.02.2024 арматуру міра або повернути сплачені кошти, яку отримано останнім 11.04.2025, відтак право вимоги у позивача настало 19.04.2025.

Згідно з частиною другою  статті 693 ЦК України  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень  статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався правом вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати в сумі 160 012,00 грн не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 160 012,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання щодо повернення коштів позивач нарахував відповідачу 3% річних на підставі ч. 2   ст. 625 ЦК України в сумі 407,70 грн.

Відповідно до частини другої  статті 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу здійснив попередню оплату вартості товару, проте відповідач не виконав обов`язку щодо його поставки та не повернув суму попередньої оплати, внаслідок з нього підлягає стягненню 160 012,00 грн та 407,70 грн 3% річних.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн згідно квитанції про сплату № 3598-4092-3448-7419 від 19.05.2025.

У відповідності до  статті 129 ГПК України  сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Під час розгляду справи представник позивача заявив про неможливість подати докази, що підтверджують розмір витрат на правову допомогу до закінчення розгляду справи, оскільки сума витрат на правову допомогу буде залежати від кількості судових засідань по справі та підготовлених процесуальних документів. У зв`язку з вищевикладеним, керуючись статтею 221 ГПК України, позивач просить вирішити питання про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».

Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на правову допомогу на 11:00 год 28.07.2025.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технофуд»  (58009, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 194, корпус В, код ЄДРПОУ 39375388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об`єднання «Аріста» (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, 21, код ЄДРПОУ 33221885) оплачені кошти за непоставлений товар в сумі 160  012,00 грн, 407,70 грн 3% річних та 2  422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на правову допомогу на 11:00 год 28 липня 2025 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2025 року.

Суддя                                                                                                        І.В. Марущак