- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна"
- відповідач: Санагурська Тетяна Олександрівна
- Представник позивача: Городніщева Єлизавета Олегівна
- заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна"
- заявник: Санагурська Тетяна Олександрівна
- представник заявника: Ходіна Надія Володимирівна
- Представник зацікавленої особи: Городніщева Єлизавета Олегівна
- Представник відповідача: Ходіна Надія Володимирівна
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 344/11612/24
Провадження № 2/344/1231/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5591718 від 24.02.2022 року, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», назву якого в подальшому змінено на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі «Позивач», «ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з Відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором №5591718 від 24.02.2022 в розмірі 97 510,63 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 24.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №5591718 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом №19-ОД від 05 січня 2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з нею було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С645312», після чого Відповідач отримала кредит в сумі 25000,00 грн. на свою платіжну карту, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про перерахування коштів. Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 25000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Дата останнього платежу (19.02.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 25000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача.
Натомість Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.
Пп. 3 п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Відповідача. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 29 травня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.
До ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу №25.09/23-Ф перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Заборгованість за Кредитним договором Відповідача склала: сума кредиту 25000 грн, сума процентів за користування кредитом - 42660,63 грн, 29850,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів, а всього 97510,63 грн.
Враховуючи наведене, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості в розмірі 97510,63 грн.
Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Представником Відповідача ОСОБА_1 на адресу суду подано відзив на позов, у якому вона протии позову запреречила та просила в його задоволенні відмовити.
В обгрунтування заперечень посилалася на те, що без відповідної реєстрації за допомогою ІТС Товариства, входу позичальника на вебсайт ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", створення особистого кабінету та здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між нею та ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" не був би укладений. Проте будь-які докази з цього приводу позивачем суду не надані. Крім того, сторона Відповідача заперечує отримання коштів на належній їй банківський рахунок, вказувала на невідповідність довідки про перерахування коштів, наданої ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Твердження представника позивача про те, що переказ коштів на банківську картку, виданих в рамках кредитного договору, підтверджується довідкою платіжного провайдера не доводить належність банківської картки ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, на думку представника Відповідача, Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження згоди ОСОБА_1 на укладення договору про надання споживчого кредиту, здійснення ним необхідних для цього дій, передбачених Правилами та умовами Договору, отриманням суми кредиту, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю заявлених позовних вимог.
Також у відзиві на позов представник Відповідача наголосила, що у вказаній справі здійснення автопролонгування без згоди позичальника та нарахування за вказаний строк непропорційно великих відсотків за кредитом порушують права споживача та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, а тому вказані умови Договору є несправедливими.
Відповіждач та її представник в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
24.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено електронний Кредитний договір №5591718 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 25000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Дата повернення кредиту (19.02.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 «Пролонгація строку кредиту» цього договору.
Відповідно до п. 1.2. на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Відповідно до Договору сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами кредиту, а саме: стандартну процентну ставку - 1,99 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту; у межах нового строку, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація.
Згідно п.1.8. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 204100,00 грн.
Також судом встановлено, що 24.02.2022 року Відповідачем було підписано електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту.
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором №5591718 про надання споживчого кредиту вбачається, що загальна заборгованість відповідача становить 67660,63 грн., з яких тіло кредиту - 25000,00 грн., нараховані проценти - 42660,63,00 грн.
Також Судом встановлено, що у зв`язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 року по 30.04.2022 року за всіма кредитними договорами. У період з 01.05.2022 року по 22.06.2022 року було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.
Звертаючись до суду з даним позовом, Позивачем предявлено вимоги про стягнення з Відпвоідача заборгованості за кредитним договором в сумі 97510,63 грн., з яких тіло кредиту - 25000,00 грн., нараховані проценти - 72510,63 грн.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12цьогоЗакону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).
Відповідно дочастини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмоїстатті 11 Закону України«Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що заправовими наслідками прирівнюється додоговору, укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Так, 24.02.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №55911718 про надання споживчого кредиту, який було підписано Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С645312», після чого Відповідач отримала кредит в сумі 25000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом АТ «Приватбанк» від 09.05.2025 року №20.1.0.0.0/7-250508/55605-БТ (том 2, а.с.161).
Доводи сторонни Відповідача про відсутність доказів отримання суми кредитних когштів у 25 000,00 грн. спростовуються змістом вищевказаної довідки банку, яку отримано на вимогу суду.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписавши 24.02.2022 року договір про надання споживчого кредиту, Відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, у визначений строк їх не повернула (оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні), у зв`язку з чим вимога Позивача про стягнення тіла кредиту та відсотків у відповідній частині підлягає задоволенню повністю.
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного Кредитним договором №5591718 про надання споживчого кредиту від 24.02.2022 року.
Зі змісту наданої до позовної заяви Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) (том 1, а.с.31-45) вбачається, що на виконання умов кредитного договору №5591718 від 24.02.2022 року ОСОБА_1 не було здійснено жодного платежу (чотири останні вертикальні колонки Картки).
Вказаної обставини строною Відповідача не спростовано за допомогою належних засобів доказування.
Станом на 25 вересня 2023 року за наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за Кредитним договором №5591718 про надання споживчого кредиту від 24.02.2022 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» становила:
25 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту
42 660,63 грн. - заборгованість за відстоками,
Всього 67 660,63 грн.
Зокрема, заборгованість за процентами нараховано попереднім кредитором за період з 01.05.2022 року по 24.07.2022 року. При цьому, у зв`язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження ТОВ «Авентус Україна» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 року по 30.04.2022 року за всіма кредитними договорами.
Суд при розгляді справи виходить з того, що кредитор, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається із матеріалів справи, 25.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» було укладено Договір факторингу №25.09/23-Ф, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна», як Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержанная яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору Факторингу перехід від Клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до Фактора (Позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.
Договір факторингу набув чинності з моменту його підписання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу, на підставі якого Позивач набув право вимоги до Відповідача, укладений у відповідності до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним, чи його розірвання до матеріалів справи не надано.
25.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» підписано акт приймання-передачі Реєстру Боржників від до Договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 року, із зазначеного акту вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 10782, після чого з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №25.09/23-Ф від «25» вересня 2023 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 96 386 943,82 грн. (том 1, а.с.93). Право вимоги до Відповідача підтверджується витягом з реєстру боржників (том 1, а.с.29).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, оскільки умови кредитного договору №5591718 про надання споживчого кредиту від 24.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023 року перейшло до Позивача, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» в частині стягнення тіла кредиту (25 000,00 грн.) та суми відсотків, нарахованих на момент передання парава вимоги Позивачу (що мав місце закінчення строку дії кредитного договору - 19.02.2023 року) - в розмірі 42 660,63 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Суд вважає, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума відсотків за користування кредитними коштами, нарахована попереденім кредитором, яка існувала на момент спливу строку кредитного договору №5591718 та яка перейшла до нового кредитора за договором факторингу, тобто сума відсотків у 42 660,63 грн.
Підстави нарахування відсотків новим кредитором (Позивачем) та поза межами дії кредитного договору №5591718 - відсутні. У зв`язку з цим позовні вимоги про стягнення відсотків у іншій частині, тобто в сумі 29 850,00 грн. задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №5591718 про надання споживчого кредиту від 24.02.2022 року, у розмірі 67 660,63 грн., з яких тіло кредиту - 25 000,00 грн., проценти за користування кредитом- 42 660,63,00 грн.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1680,85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами та передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За результатами розгляду даної цивільної справи Позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження факту надання правничої допомоги надано звіт про надання правничої допомоги згідно Договору №28/03-2024 від 28 березня 2024 року та інші належні документи, які містяться в матеріалах справи.
У Постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21 (адміністративне провадження № К/990/30188/22) Верховним Судом зазначено наступне:
«…згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
Таким чином, на думку Суду, враховуючи факт задоволення позовних вимог ОСОБА_2 співмірним розміром правничої допомоги, з урахуванням складності даної справи, реального часу надання правничої допомоги та обсягу необхідної до виконання роботи, беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, Суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.
За таких обставин, враховуючи визначені у ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, факт часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ Україна» витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись 526, 610, 611, 625, 626, 1048,1049 ЦК України, ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5591718 від 24.02.2022 року - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за кредитним договором №5591718 від 24.02.2022 року в розмірі 67 660,63 грн., яка складається з:
тіло кредиту - 25 000,00 грн.,
проценти за користування кредитом- 42 660,63,00 грн.
3. В задоволенні решти вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 44559822, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1680,85 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.
- Номер: 2/344/3001/24
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.06.2024
- Дата етапу: 20.06.2024
- Номер: 2/344/3001/24
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.06.2024
- Дата етапу: 28.06.2024
- Номер: 2/344/3001/24
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.06.2024
- Дата етапу: 17.09.2024
- Номер: 2-п/344/61/24
- Опис:
- Тип справи: на заяву про перегляд заочного рішення
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.10.2024
- Дата етапу: 17.10.2024
- Номер: 2-п/344/61/24
- Опис:
- Тип справи: на заяву про перегляд заочного рішення
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.10.2024
- Дата етапу: 27.10.2024
- Номер: 2-п/344/61/24
- Опис:
- Тип справи: на заяву про перегляд заочного рішення
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.10.2024
- Дата етапу: 06.11.2024
- Номер: 2/344/4804/24
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.11.2024
- Дата етапу: 14.11.2024
- Номер: 2/344/4804/24
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.11.2024
- Дата етапу: 12.12.2024
- Номер: 2/344/1231/25
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 344/11612/24
- Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
- Суддя: Домбровська Г.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.11.2024
- Дата етапу: 12.12.2024