УХВАЛА

03 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/1734/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вх. № 4790/2025)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025

у складі колегії суддів: Чередка А.Є. - головуючого, Мороза В. Ф., Іванова О. Г.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025

у складі судді Сушко Л.М.

у справі № 908/1734/22

за заявою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті"

про визнання грошових вимог в розмірі 169 912,71 грн.

В С Т А Н О В И В:

03.11.2022 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/1734/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті", введено процедуру розпорядження майном.

04.04.2023 постановою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1734/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

13.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 169 912,71 грн.

16.01.2025 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1734/22 грошові вимоги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті" на суму 169 912,71 грн - відхилено.

10.06.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду від (повний текст постанови складено 12.06.2025) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від Запорізької області від 16.01.2025 у справі №908/1734/22 - залишено без змін.

23.06.2025 (через підсистему "Електронний суд") Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025 у справі № 908/1734/22; прийняти нове рішення, яким задовольнити кредиторські вимоги Центрального міжрегіонального ДПС по роботі з великими платниками податків у повному обсязі та зобов`язати арбітражного керуючого Литвиненка С. С. здійснити відповідні зміни, щодо включення кредиторських вимог Центрального міжрегіонального ДПС по роботі з великими платниками податків в реєстр вимог кредиторів.

23.06.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня - 3 028 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження

Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на судові рішення у справі № 908/1734/22, ухвалені за результатом розгляду заяви Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з грошовими вимогами до боржника, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 9 689,60 грн (3 028 х 2 х 200 % х 0,8).

Водночас скаржником до касаційної скарги не додано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Частиною першою статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), однак, предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025, прийнята за результатами перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025 про відхилення грошових вимог до боржника у справі № 908/1734/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Солді Інфініті", тобто судові рішення, зазначені у пункті 4 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності та змагальності Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом зазначених принципів господарського судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок чітко визначати конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Так, як вже було зазначено вище, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025 у справі № 908/1734/22 визначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,

Водночас, з огляду на предмет касаційного оскарження, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не вказано конкретну підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 689,60 грн;

2) з урахуванням предмету касаційного оскарження вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та належно її (їх) обґрунтувати.

При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, також необхідно надіслати усім учасникам справи № 908/1734/22, надавши суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.01.2025 у справі № 908/1734/22 - залишити без руху.

2. Надати Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Пєсков