КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

03 липня 2025 року                           № 320/33490/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії пункту 4 Розпорядження Ірпінського міського голови ОСОБА_2 № 177 від 26.06.2025 про відсторонення начальника управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді з 26.06.2025 на період проведення службового розслідування без збереження заробітної плати.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що його з 31.01.2025 призначено на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради, що підтверджується розпорядженням в.о. Ірпінського міського голови - секретаря ради Макеєвої А. Г. «Про прийняття на роботу» № 31 від 31.01.2025 та розпорядженням в.о. Ірпінського міського голови - секретаря ради Макеєвої А. Г. «Про прийняття на роботу» № 141-о від 11.04.2025.

Водночас, 26.06.2025 Ірпінським міським головою ОСОБА_2 , керуючись Порядком проведення службового розслідування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000, ст. 46 КЗпП України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видано розпорядження «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» № 177 від 26.06.2025 для встановлення або спростування причин та умов, що сприяли ймовірному неналежному виконанню, перевищенню своїх повноважень та недодержанню вимог законодавства з метою легалізації об`єкта самочинного будівництва в м. Ірпінь, вул. Мечнікова, 101 начальником управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів ОСОБА_1 , призначеним на посаду неуповноваженою особою, при видачі містобудівних умов та обмежень МU01:2755-5592-0976-3840 №  А3572755559201376254 від 21.02.2025 на право забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:081:0052, зміна конфігурації якої відбулась без погодження з Ірпінською міською радою, за рахунок земель комунальної власності, розташованих в зоні охоронних обмежень пам`ятки природи місцевого значення «Дуб Прадуб».

Заявник вказує, що відповідно до пункту 3 розпорядження № 177 встановлено строк для проведення службового розслідування з 26.06.2025 по 26.07.2025. Крім того, відповідно до п. 4 розпорядження, заявник відсторонений від виконання повноважень на посаді начальника управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів з 26.06.2025 на період проведення службового розслідування без збереження заробітної плати.

Заявник вважає протиправним розпорядження відповідача та планує звернутися до суду з відповідним позовом. Поряд з цим, на сьогодні у заявника наявна необхідність у застосуванні судом заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Ірпінського міського голови Маркушина О. Г. «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» № 177 від 26.06.2025 в частині відсторонення заявника від виконання повноважень на посаді начальника управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів Ірпінської міської ради на період проведення службового розслідування без збереження заробітної плати з підстав наявності очевидних ознак протиправності вказаного розпорядження та порушення прав та інтересів заявника.

На думку, заявника призначення його на посаду начальника управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів виконавчого комітету Ірпінської міської ради було здійснено уповноваженою посадовою особою - секретарем Ірпінської міської ради ОСОБА_3 , яка в період відсторонення міського голови законно виконувала його повноваження відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Відтак, заявник стверджує, що у даному випадку наявні передбачені п.1 ч.2 ст. 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів заявника підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що заявником не доведено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію п. 4 розпорядження Ірпінського міського голови Маркушина О. Г. від 26.06.2025 за № 177 про відстронення заявника від здійснення повноважень на займаній посаді на період проведення службового розслідування без збереження заробітної плати.

Проте, суд вважає, що виключно твердження позивача щодо існування обставин, які відповідають умовам забезпечення позову, не слугує безумовною підставою для застосування таких заходів. При оцінці обґрунтованості заявленого клопотання суд зобов`язаний встановити належність таких обставин критеріям, визначеним у ст.150 КАС України.

Заявником не наведено обґрунтування того, яким чином незастосування заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутись до суду. Заявником лише зазначено, що відсторонення його від виконання повноважень за посадою без законних на те підстав призвело до порушення його конституційного права та гарантій на працю, провідним принципом якого є свобода праці. Вказане порушення, зачіпає як соціальне благополуччя заявника так і економічне.

Щодо твердження позивача про очевидну протиправність спірного рішення, суд зазначає, що у постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення в подальшому до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка звернулась із заявою.

Таким чином, матеріали заяви не містять жодного обґрунтованого мотиву, з якого можна дійти безспірного висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення дії розпорядження може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Як вже зазначалось вище, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд вважає, що зазначені заявником у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а доводи про те, що заявниця позбавлена права на захист та доступ до правосуддя взагалі є безпідставними.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 частиною 2 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов  висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

          Суддя                                                                                 Діска А.Б.