КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/13683/24Головуючий у І інстанції: Федосєєв С.В.

Провадження №33/824/3426/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Лінника М.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 26серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 26серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення:

за ст.122-4 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

за ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст.36 КУпАП остаточне стягненняОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 КУпАП, визначити у видіпозбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Лінник М.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить змінити постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року та накласти на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, більш м`яке адміністративне стягнення у виді штрафу.

В обґрунтування апеляційних вимогзазначає, що потерпілій ОСОБА_3 відшкодовано ПП «АВЕН-ЄЗЄР» 10 000 гривень в якості компенсації за спричинену шкоду, претензій до ПП «АВЕН-ЄЗЄР» та водія ОСОБА_1 вона немає, між сторонами досягнуто повне порозуміння та примирення, що свідчить про те, що заподіяна правопорушенням шкода усунута.

Також просить врахувати, що ОСОБА_1 хворіє на цукровий діабет, є професійним водієм і позбавлення його заробітку як водія приведе до неможливості утримувати себе і дружину, яка також перебуває на його утриманні.

Також в поданій апеляційній скарзі апелянт порушує клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що ОСОБА_1 не був присутній під час проголошення постанови суду, копію постанови в суді було отримано 12.05.2025 року, про що є відмітка в матеріалах справи та на копії постанови про дату видачі.

Суд задовольняє клопотання захисника Лінника М.А. та поновлює строк на апеляційне оскарження з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що постанова суду першої інстанції направлялась ОСОБА_1 в межах визначеного законом строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Лінника М.А. на підтримку апеляційної скарги зі змінами, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він05.06.2024 року о 12 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом «ATAMAN автобус», що працював в режимі маршрутного таксі №535 д.н.з. НОМЕР_1 , повулиціЄ. Сверстюка, 1 в місті Києві, проявив неуважність, виконуючи висадку пасажирів на зупинці громадського транспорту станції метро «Лівобережна», розпочав рух до повного зачинення дверей, внаслідок чого відбулось падіння пасажирки ОСОБА_3 на проїзну частину, що призвело до отримання нею тілесних ушкоджень та пошкодження її майна. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.3(б), 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Також ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетним, чим порушив п. 2.10(а, д) Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Розглянувши справу у відповідності до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення, та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, суддя обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах провадження.

Пунктом 2.3(б) ПДР України, який ставиться у просину ОСОБА_1 , передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.1 ПДР України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 21.4 ПДР України встановлено, водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з камер зовнішнього спостереження чітко вбачається, що маршрутний транспортний засіб здійснив зупинкуна зупинці громадського транспорту, для висадки пасажирів. Коли пасажирка ОСОБА_3 виходила з автобуса, водій розпочав рух з відкритими дверима, внаслідок чого остання випала на проїзну частину.В подальшому автобус під керуванням ОСОБА_1 призупинився, проте в подальшому продовжив рух далі. ПасажирОСОБА_3 після цього встала та повернулась на зупинку громадського транспорту.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наявними в матеріалах справи доказами доводиться порушення ОСОБА_1 пп.2.3(б), 2.10(а, д), 10.1, 21.4 ПДР України, що вказує на наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.

Відповідно до положень ст.33 КУпАП стягнення за адміністративні правопорушення накладаються у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені захисником Лінником М.А. обставинина обґрунтування пом`якшення накладеного адміністративного стягнення, а саме відшкодування потерпілій заподіяної шкоди та дані про особу порушника є такими, що дають суду законні підстави для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП,та стягнення, накладеного за правилами ст.36 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, діючи у відповідності до положень ч.7 ст.294 КУпАП, вважає за необхідне змінити постанову в частині накладення адміністративного стягнення та пом`якшити накладене на ОСОБА_1 по ст.122-4 КУпАП адміністративне стягнення до штрафу в межах санкції даної норми, що буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

З цих підстав апеляційна скарга захисника Лінника М.А. в інтересах ОСОБА_1 з поданими змінами підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Лінника М.А. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 26серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченихст.ст.124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки- змінити.

Пом`якшити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення по ст.122-4 КУпАП до штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить3400 грн.

На підставі ст.36 КУпАП остаточне стягненняОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 КУпАП, визначити у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить3400 грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Мосьондз