ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 рокуСправа №160/10312/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 30.09.2024 року та з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року у розмірі 270 082,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року залучався командуванням до виконання завдань із здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії військових формувань Російської Федерації на території Сумської області, що підтверджується відповідно до бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №11/367. Втім, незважаючи на приписи пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у вказаний період збільшена до 100 000 грн. додаткова винагорода нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Витребувано у відповідача: належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 30.09.2024 року та з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року; довідку про складову та розмір грошового забезпечення позивача.

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.262 ч.5 "Ухвала про відкриття спрощеного провадження" (без повідомлення сторін) від 15.04.25 №160/10312/25 було надіслано одержувачу Військова частина НОМЕР_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 16.04.25 19:29.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 РОКУ витребувано  у Військової частини НОМЕР_1 : належним чином оформлений відзив на позовну заяву ОСОБА_1 разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 30.09.2024 року та з 01.11.2024 року по 31.12.2024 року; довідку про складову та розмір грошового забезпечення позивача. Зупинено провадження в адміністративній справі №160/10312/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до отримання від відповідача витребуваних доказів.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач у заявлені ним періоди, а саме серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався. Так у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року визначено, що військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідно ж до Наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року, зокрема розділом XXXIV такого наказу деталізовано порядок та підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. У заявлені Позивачем періоди жодних дій перелічених п. 2 розділу XXXIV він не виконував. Так вищезгадана винагорода виплачується у відповідності до того, які саме завдання та функції виконувались військовослужбовцем у період за який здійснюється виплата такої додаткової винагороди, а не тільки місця де такі обов`язки виконуються (в районі ведення бойових дій/поза межами такого району). Позивач у вказаний період виконував свої посадові обов`язки, як головний сержант – командир першого артилерійського відділення військової частини НОМЕР_1 і у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року та наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн. з урахування періодів, коли він залучався до виконання завдань з безпосередньої участі в бойових діях, а саме 35 483,87 грн. – за серпень 2024 та 100 000,00 грн. – за грудень 2024, і відповідно додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. в інші періоди, що позивач не заперечує.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року поновлено провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останнім днем для  поновлення провадження у справі є 21.06.2025, що припадає на вихідний день (субота), а також на час перебування судді у щорічній  відпустці з 16.06.2025 по 27.06.2025 включено, у зв`язку з чим, ухвала поновлення провадження у справі та   рішення складено першим робочим днем - 30.06.2025р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2022 року №4 вважати призначеними до ВЧ НОМЕР_1 сержанта запасу ОСОБА_1 командиром автомобільного відділення взвода матеріально-технічного забезпечення ВОС - 790182А, шпк "молодший сержант".

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2024 №185, старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду головного сержанта-командира 1-го зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно додатку №1 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.09.2024 №292, п.67 старший сержант ОСОБА_1 період виконання завдань 12.08.2024 по 18.08.2024.

Згідно додатку №1 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.11.2024 №394, п.99 старший сержант ОСОБА_1 період виконання завдань 01.10.2024 по 31.10.2024.

З листа військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №11/367 вбачається, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і переліченим у запиті військовослужбовцям, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.

До відповіді на адвокатський запит, були додані Витяг з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , копії наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. з додатками та довідками про доходи військовослужбовців, тобто зокрема і позивача.

Ознайомившись з вищезазначеними документами позивач вважає, що військова частина НОМЕР_1 бездіяльно протиправно, не виплатила позивачу грошове забезпечення яке йому передбачене, у розмірі 100 000 грн., за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 рік у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня, Указом Президента України № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України, окрім іншого, зобов`язано невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України, окрім іншого, доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів, 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі Постанова № 168), якою серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (зі змінами, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, далі – Постанова №168) військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території державиагресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У пункті 2-1 Постанови № 168 зазначається, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 2-1 Постанови №168 встановлюється, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 11 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

На виконання пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 доповнено новим розділом Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Наказ № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Наказу №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).

У пункті 4 Наказу №260 зазначається, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як убачається з матеріалів цієї справи, на підтвердження наявності права на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн., ОСОБА_1 посилається на лист військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2025 №11/367 в якому зазначено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі переліченим військовослужбовцям у запиті, були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.

Втім, на переконання суду, вказані документи не можуть бути підставою для нарахування і виплати позивачу передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі 100 000, 00 грн., оскільки підставою для виплати такої винагороди є виключно факт виконання військовослужбовцем бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії підтверджений сукупністю таких документів, як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира, зміст яких відображає суть виконаного завдання та період його виконання.

З наданих позивачем копій бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року не вбачається безпосередня участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року.

Згідно додатку №1 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.09.2024 №292, п.67 старший сержант ОСОБА_1 період виконання завдань 12.08.2024 по 18.08.2024.

Згідно додатку №1 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.11.2024 №394, п.99 старший сержант ОСОБА_1 період виконання завдань 01.10.2024 по 31.10.2024.

Згідно картки особового рахунку ОСОБА_1 за 08/2024-02/2025, йому виплачено у вересні 2024р. винагороду додаткову в розмірі до 100000 грн. в розмірі 22580,65 грн. (за період виконання завдань у серпні 2024) та у листопаді 2024 в розмірі 100000 грн.  (за період виконання завдань у жовтні 2024).

Посилання позивача на рапорти начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 : від 06.10.2024 за період з 01.09.2024 – 15.09.2024, від 06.11.2024 за період з 01.10.2024 – 06.10.2024, від 06.12.2024 за період з 07.11.2024 – 30.11.2024 – суд вважає такими, що не підтверджують в повній мірі факт безпосередньої участь позивача у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, тому що вказаний факт може бути підтверджений в комплексі з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) та журналом бойових дій, у зв`язку з чим зазначені рапорти не можуть бути підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, частиною першою вказаної статті встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на те, що позивач не зазначив конкретні бойові завдання, які ним виконувались у період з 01.08.2024 по 31.12.2024, а також не надав доказів виконання таких завдань, зокрема, бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розмірі 100 000, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати позицію суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує її обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не підтверджено належними доказами обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги, та не доведено протиправність дій відповідача, натомість відповідачем доведено правомірність його дій.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити  

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     Н.В. Турлакова