РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року справа № 580/5637/25

   м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/5637/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна 3, м. Слов`янськ, Донецька область/тимчасова адреса для листування:вул. Надії Алексєєнко, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА / ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

21.05.2025 вх.№25752/25 позивач у позовній заяві просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2025 №971090139124;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 10.09.2024 (дати встановлення інвалідності) відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову як реалізованого способу захисту суперечить завданням цивільного судочинства (позиція Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2024 року у справі №372/3733/22).

Ухвалою від 26.05.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного (письмове) позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позивач зазначає, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в  органі ПФУ та отримує пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-XII). Позивач вважає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, 05.05.2025 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням від 13.05.2025 №971090139124 відмовило у здійсненні перерахунку. Позивач не погоджується з рішенням відповідача щодо не нарахування та не виплати основної пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та вважає протиправним, тому звернувся до суду для захисту прав (без обґрунтування змісту та характеру порушеного права).

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач позов не визнав, подав до суду 16.06.2025 вх. №30715/25 відзив на позовну заяву, де зазначив, що підстави для проведення обчислення пенсії позивачу відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком  відсутні, позаяк 01.07.2021 набрав чинності Закон України від 29.06.2021 № 1584-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 1584-ІХ) у частині визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат. Згідно з пунктом 2 частини 1 Закону № 1584-ІХ частина 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ викладена у новій редакції, згідно з якою в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання унаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для IІ групи інвалідності - 4800 гривень, тому відсутні підстави для застосування норми частини 4 статті 54 Закону № 796-XII, що би передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача пояснення по суті спору до суду не надала.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону №796-ХІІ як потерпілому від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 1), особа з інвалідністю 2 групи (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 ).

05.05.2025 позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок розміру основної пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 на підставі ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що має становити 8 мінімальних пенсій за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в рішенні (індивідуальний акт) від 13.05.2025 №971090139124, зазначив про відсутність підстав для перерахунку.

Вважаючи рішення (індивідуальний акт) відповідача від 13.05.2025 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на пенсійне забезпечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити  частково з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Відповідно до ст.40 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Згідно із ст.39 особа з інвалідністю має право вибору конкретного виду соціальної допомоги. Особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає її потребам. У такому разі особа з інвалідністю вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV) та Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності унаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із ст. 54 Закону України 796-ХІІ пенсія по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника унаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тисяч карбованців. Частину третю статті 54 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 (частина третя статті 54 утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 грн; для II групи інвалідності - 4800 грн; для III групи інвалідності - 3700 грн; для дітей з інвалідністю - 3700 грн.

Розміри пенсії відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника унаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжений за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які належать загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1). Відповідно до абз.1 розділу І Порядку 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжений за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Рішення про перерахунок пенсії переглядається на найбільш вигідних умовах відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 42 Порядоку №22-1.

За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія акта законодавства поновлюється шляхом прийняття аналогічного акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення (окремі думки судді Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 240/4937/18 та від 27 грудня 2019 року у справі № 160/8324/19, а також постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 807/1332/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 19 березня 2019 року у справі № 591/2813/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/215/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № П/811/112/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 420/2407/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117889743).

Постанова ВС у справі №240/1121/24 адміністративне провадження № К/990/33477/24  надіслана судом в ЄДРСР: 11.12.2024, зареєстрована 12.12.2024, забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024, дата набрання законної сили: 10.12.2024  (ЄДРСР 123697656); окремі думки висловили: суддя Берназюк Я.О. - ЄДРСР 123917014, суддя Стародуб О.П. - ЄДРСР 123869529. Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі № 240/1126/24 ЄДРСР 124846905 зазначив: враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, позивач має право на отримання пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. У п.75 ВС вказав: Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

У абзаці другому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(I)/2024 передбачено, що частина 3 статті 54 Закону України № 796-XII зі змінами, внесеними Законом України № 1584-ІХ, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1  ст.4 КАС України).

Оцінюючи зміст і послідовність рішення (індивідуальний акт) від 13.05.2025 №971090139124 відповідача про відмову у перерахунку пенсії за критеріями частини 2  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про протиправність, позаяк відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені     Конституцією  та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно/несправедливо, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення у контексті обов`язків належного врядування, позаяк не сприяв позивачеві у реалізації майнового права у сфері пенсійного забезпечення - немотивовано відмовив у здійсненні перерахунку пенсії без урахування висновків Верховного Суду, зокрема: у справі №420/14943/21.

У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а).

У задоволенні вимоги у частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 10.09.2024 (дати встановлення інвалідності) відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати належить відмовити за відсутності доказів здійсненого перерахунку, не наданих розрахунків деструктивних відхилень між нарахованою і невиплаченою сумою пенсії таз огляду на обраний самостійний спосіб захисту відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України.

Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.   

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд встановив і визнає рішення від 13.05.2025 №971090139124 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправним, позаяк відповідач не сприяв позивачеві у реалізації права бути почутим та  у сфері пенсійного забезпечення, тому належить скасувати протиправний індивідуальний акт .

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3  ст.245 КАС України).

Суд перевірив доводи та оцінив докази сторін, дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ухвалюючи незаконний індивідуальний акт, що належить скасувати, не продемонстрував сприяння у реалізації права позивача на соціальний захист, тому у контексті повноважень згідно частини 4 статті 245 КАС України для належного захисту порушених прав позивача належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору (посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.2, 90, 242-246 ,255, 258, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.05.2025 №971090139124.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути  заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати не належать розподілу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області [пл. Соборна 3, м. Слов`янськ, Донецька область/тимчасова адреса для листування:вул. Надії Алексєєнко, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49008, код ЄДРПОУ 13486010];

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538].

Рішення суду складене 03.07.2025.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА