НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

29 травня 2025 рокуСправа № 322/149/25

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретарка судового засідання Блажко О.П.,

за участю представника відповідача Якушева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович (далі третя особа 1),

Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі третя особа 2)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

Короткий зміст позовних вимог і рух справи:

5 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив таке.

Відповідно до інформації, яка міститься на сайті «Автоматизована система виконавчого провадження» було встановлено, що 03.10.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем було вчинено виконавчий напис №9383 про стягнення на користь стягувача: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» з боржниці ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 41351,85 грн.

05.01.2018 Новомиколаївським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було відкрито на підставі вказаного виконавчого напису виконавче провадження №55469433.

17.01.2018 державною виконавчою службою були винесені постанови про арешт майна боржника та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

17.01.2018 Новомиколаївським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було передано виконавче провадження №55469433 на виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України від 17.12.2019 року №4053/5 про відділи державної виконавчої служби, Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції було перейменовано на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №932/5 від 10.03.2023 «Про відділи державної виконавчої служби у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» утворено: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), реорганізувавши шляхом злиття Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивачка вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, з огляду на таке:

- позивачкою не отримувалося жодних вимог про стягнення боргу від відповідача, отже відсутні законні підстави для вчинення виконавчого напису, що є підставою для задоволення позову;

- відсутність оригіналу кредитного договору;

- доказів нотаріально посвідченого кредитного договору;

- безспірність розміру заборгованості.

Посилаючись на ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, представник позивачки просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №9383 від 03.10.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення на користь стягувача: Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» з боржниці ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 41351,85 грн, а також стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.

Ухвалою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.02.2025 відкрито провадження, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Завалієва А.А. копію виконавчого напису №9383 від 03.10.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем.

13.02.2025 на адресу суду надійшов лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Завалієва А.А. в якому зазначено, що у зв`язку зміною нотаріального округу приватним нотаріусом було передано всі документи нотаріального діловодства, як нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу до Державного нотаріального архіву Чернігівської області, а документи тимчасового зберігання, термін зберігання, яких закінчився (до таких документів відносяться виконавчі написи та документи на підставі яких їх було вчинено) було знищено згідно відповідних актів про вилучення га знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

19.02.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Зі змісту якого випливає, що відповідно укладеного договору позивачка отримала кредит і саме цей факт сторонами не оскаржується. У порушення норм закону та умов договору позивачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та не повернула в межах строку, встановленого Договором, суму кредиту та не сплатила проценти, комісію та інші за користування кредитом. Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог ст.1050 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №296/5. Виконавчий напис вчинено відповідно норм чинного законодавства. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» надав всі необхідні документи відповідно до Переліку, а саме: кредитний договір, засвідчений банком розрахунок заборгованості, в якому в повній мірі відображені всі операції позивачки, щодо погашення заборгованості, підстав вважати незаконність дій нотаріуса немає, тим більше неподання документів, що не підтверджують безспірність вимог до позивачки. Щодо строку, за яким здійснюється стягнення за виконавчим написом. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Отже, з урахуванням переривання строку шляхом часткової оплати (25.11.2014 - остання оплата перед вчиненням виконавчого напису) позивачкою боргу, відповідно банком правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1. гл.16 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012. №296/5, вчинив виконавчий напис. Однак, ще в 2022 році банком було прийнято рішення про списання заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №DNH4KP93700711 від 07.04.2006 і тому 18.02.2025 представником АТ КБ «ПриватБанк» на електронну пошту Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслана заява про відсутність у Боржника заборгованості за вказаним договором, але не через виконання ОСОБА_1 виконавчого напису та/або сплату боргу, що вказаний у виконавчому написі.

Відповідач вважає, що позивачка або її представник мали можливість здійснити хоча б мінімально можливі заходи досудового врегулювання цього спору, хоч й обов`язок відсутній, але можна було б надіслати до Банку запит про наявність чи відсутність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №DNH4KP93700711 від 07.04.2006, бо залишок боргу ще у 2022 році був списаний Банком і через це не було призначено Банком відповідального працівника за супровід цього кредиту та виконавчого провадження (ВП №55469433).

Також представник відповідача у відзиві просив застосувати позовну давність як самостійну окрему правову підставу, з огляд на таке. Самостійна правова підстава для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - це пропуск нею строку позовної давності, тому до заявленої позовної вимоги слід у випадку, ймовірного знаходження судом підстав для задоволення позову, судом повинна бути застосована позовна давність, бо відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Також у відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення судом вказаних судових витрат позивачки, навівши відповідні аргументи.

20.02.2025 ухвалою суду здійснено перехід з розгляду цієї цивільної справи в порядку спрощеного провадження, на розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.02.2025 представником позивачки подано відповідь на відзив. Зі змісту відзиву випливає, позивачкою не пропущено строки позовної давності, в цьому контесті посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався, Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-ІХ), Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 щодо введення воєнний стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Також навів аргументи щодо витрат на правничу допомогу.

28.02.2025 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

Зі змісту клопотання випливає, що предметом спору є визнання виконавчого напису від 03.10.2017 №9383 таким, що не підлягає виконанню. Однак, ще 12.04.2019 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Хупавченко Н.Ю. винесена постанова про повернення виконавчого документа (вказаного виконавчого напису) стягувачу (ВП №55469433). Повторно Стягувач/ПриватБанк не пред`являв цей виконавчий документ до виконання. Таким чином, станом на сьогодні оскаржуваний виконавчий напис вже не є виконавчим документом та не може бути повторно пред`явлений до примусового виконання. Станом на сьогодні відсутня заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №DNH4KP93700711 від 07.04.2006 і не через виконання вказаного виконавчого напису.

Отже, представник відповідача вважає, що відсутній предмет спору.

11.03.2025 представником позивачки подані додаткові пояснення (заперечення на клопотання про закриття провадження у справі), зі змісту заперечень випливає, що внаслідок арешту та наявних відомостей внесених щодо боржника у Єдиний реєстр боржників, які діють по сьогоднішній день, отже підстави для закриття провадження відсутні оскільки порушується право Позивачки на вільне володіння належним їй майном.

Ухвалою суду від 07.05.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання позивачка, її представник і треті особи не з`явилися, про дату час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи своєї заяви по суті і заперечував проти доводів протилежної сторони.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

7 квітня 2006 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNH4KP93700711, у вигляді заяви позичальника, який нотаріально не посвідчений.

3 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем вчинено виконавчий напис №9383, відповідно до якого з ОСОБА_1 звернено стягнення невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №DNH4KP93700711 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк».

Вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі п.19 ч.1 ст.34, ст.ст.87 - 89 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Постановою старшого державного виконавця Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Роговою Людмилою Анатоліївною від 05.01.2018, відкрито виконавче провадження №55469433 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №9383 від 03.10.2017.

17.01.2018 згідно з постановами старшого державного виконавця Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Рогової Людмили Анатоліївни накладено арешт на се мано боржника та звернуто стягнення на доходи боржника.

Постановою старшого державного виконавця Новомиколаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Рогової Людмили Анатоліївни від 18.06.2018 виконавче провадження №55469433 передано до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

16.07.2018 прийнято Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виконавче №55469433, що підтверджується постановою про прийняття виконавчого провадження від 16.07.2018.

12.04.2019 постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Хупавченко Наталією Юріївною повернуто виконавчий документ стягувачу.

11.04.2021 постановою заступника начальника Шевченківського відділу державної служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коциняном Меружаном Оганесовичем прийнято виконавче провадження №55469433 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №9383 від 03.10.2017.

Наказом Міністерства юстиції України від 17.12.2019 року №4053/5 про відділи державної виконавчої служби, Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції було перейменовано на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №932/5 від 10.03.2023 «Про відділи державної виконавчої служби у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції» утворено: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), реорганізувавши шляхом злиття Олександрівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

18.02.2025 представником стягувача на адресу Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено заяву, за змісту якої випливає, що заборгованість відсутня перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №DNH4KP93700711 на підставі якого було вчинено виконавчий напис №9383 виданий 03.10.2017 приватним нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк». Останні претензій більше не мають до вказаного боржника, у зв`язку з чим просимо скасувати заходи примусового виконання рішенням за виконавчим провадженням.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення у зв`язку з таким.

Щодо доводів представника відповідача застосування строку позовної давності слід зазначити таке.

Відповідно до ст.ст.256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 1 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п.19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачкою, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити таке.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч.4 ст.263 ЦПК України, під час розгляду цієї справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 по справі №172/1652/18 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 92811495), та зазначає таке.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 3 жовтня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Як було зазначено, укладений між первинним кредитором та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відтак інші доводи сторін не підлягають перевірці.

З реєстру автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження №55649433 щодо боржниці ОСОБА_1 завершено.

Доказів того, що виконавче провадження було закінчено суду надано не було.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу;

До позовної заяви представником позивача додано квитанцію ID: №9827-6126-6975-0419, якою підтверджується сплата позивачкою судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Отже, сума судових витрат по сплаті судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить: 1211,20 грн.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.137ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч.ч.4, 6 ст.137ЦПК України, розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження заявленого представником позивачки розміру витрат на правову допомогу, 7000,00 грн, представник позивачки додав до позовної заяви такі документи: ордер б/н від 22.11.2024; договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.11.2024; додатковий договір від 22.11.2024 до договору про надання правової допомоги від 22.11.2024; розрахунок від 22.11.2024; акт від 22.11.2024 про надані послуги.

В силу положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п.268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, доводи відповідача щодо неспівмірності витрат понесених позивачкою на правничу допомогу з огляду на складність цієї справи заслуговують на увагу.

Визначаючись з розподілом витрат на правову допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України та враховуючи клопотання відповідача, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою у ній.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №9383 від 03.10.2017, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» з боржниці ОСОБА_1 заборгованості в сумі 41351,85 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн витрат по сплаті судового збору та 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570;

- третя особа 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 19;

третя особа 2: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, буд. 5, ідентифікаційний код 44993352.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 09.06.2025.

Суддя                                                                                                                            Р.О. Губанов