УХВАЛА

01 липня 2025 року

м. Київ

справа №990/285/25

адміністративне провадження № П/990/285/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гриціва М. І.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В., Тацій Л. В., Шарапи В. М.

перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Ради національної безпеки і оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Кабінет Міністрів України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сухов Юрій Миколайович, до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України), Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ? Кабінет Міністрів України (далі - КМУ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність РНБО України, яка полягає в тому, що ця Рада не розглянула звернення позивача від 28 лютого 2025 року та не внесла за власною ініціативою змін до рішення РНБО України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Рішення РНБО України) щодо скасування / відміни спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1 (пункт 2 додатку до Рішення РНБО України);

- зобов`язати РНБО України вчинити дії: розглянути звернення позивача від 28 лютого 2025 року та самостійно внести зміни до рішення РНБО України в частині скасування / відміни спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1 (пункт 2 додатку до Рішення РНБО України);

- визнати протиправною бездіяльність Президента України, яка полягає у тому, що глава держави не розглянув звернення позивача від 28 лютого 2025 року та не виніс на розгляд РНБО України пропозицій про скасування / відміну спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1 (пункт 2 додатку до Рішення РНБО України), застосованих Рішенням РНБО України;

- зобов`язати Президента України вчинити дії: розглянути звернення позивача від 28 лютого 2025 року та внести на розгляд РНБО України пропозиції про скасування / відміну спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно ОСОБА_1 (пункт 2 додатку до Рішення РНБО України), застосованих Рішенням РНБО України.

Суд при вирішенні питання щодо можливості прийняття цієї позовної заяви до провадження Верховного Суду виходить з такого.

Юрисдикція та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначається Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Глава 2 КАС України регламентує правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також наводить критерії розмежування предметної, інстанційної юрисдикції та територіальної підсудності адміністративних судів.

Частина четверта статті 22 КАС України визначає виключну підсудність Верховного Суду як суду першої інстанції.

Відповідно до цієї статті (в редакції, чинній на дату звернення позивача з позовом) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Частина перша статті 20 КАС України визначає перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, а частина друга цієї статті визначає, що решта публічно-правових спорів підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно із частинами першою та другою статті 266 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб`єктів владних повноважень, перелік яких є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

У розумінні норми статей 22, 266 КАС України до юрисдикції Верховного Суду віднесений розгляд позовних вимог лише в частині вимог до Президента України. Втім до підсудності цього самого суду не належать позовні вимоги, якщо вони заявлені до РНБО України як до відповідача.

З поданого до суду адміністративного позову та доданих до нього документів вбачається, що позивач в одній позовній заяві об`єднав вимоги до РНБО України, а також до Президента України.

Тобто, позивач у своїй позовній заяві об`єднав як позовні вимоги, розгляд яких віднесений до юрисдикції Верховного Суду як суду першої інстанції, так і позовні вимоги, що не належать до юрисдикції цього суду.

Відтак можна підкреслити, що з числа заявлених Верховному Суду як суду першої інстанції вимог (з урахуванням вимог дотримання інстанційної та виключної підсудності, визначених статтями 22 та 266 КАС України) йому як суду першої інстанції підсудна лише позовна вимога, що звернена до Президента України, а позовна вимога, яка адресована РНБО України, Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудна.

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Своєю чергою частина п`ята статті 172 КАС України визначає, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Згідно з частиною шостою статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

З огляду на приписи цієї норми КАС України роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як адміністративним судом першої інстанції за таких обставин є неможливим, оскільки виокремлено сформульовані в заяві позовні вимоги саме до РНБО України не можуть бути предметом самостійного провадження, на яке поширюється юрисдикція Верховного Суду, бо процесуальний закон не відносить РНБО України до числа тих суб`єктів, перевірка законності рішень, дії чи бездіяльність яких відповідно до стати 266 КАС України провадиться винятково Верховним Судом, власне як судом, встановленим законом.

Описана правна ситуація, принаймні на номінальному (формальному) рівні, дозволяє констатувати, що саме позивач не дотримався вимог процесуального закону, які встановлюють заборону об`єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, і таким чином своїми діями зумовив, підвів до ухвалення рішення про повернення позовної заяви через порушення об`єднання позовних вимог.

Треба нагадати, що судова практика щодо повернення позовних заяв із зазначених підстав є сталою. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2019 року (справа № 9901/8/19), а також вона виражена в низці ухвал Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (дивитись зокрема ухвали від 09 квітня 2019 року (справа № 9901/172/19), від 08 червня 2021 року ( справа № 9901/224/21), від 24 червня 2021 року (справа № 9901/244/21).

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Як мовилося вище, застосування статті 172 КАС України щодо роз`єднання позовних вимог, є неможливим.

Отже, позаяк позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, позов в цілому не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом і підлягає поверненню особі, яка його подала.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 169, 172, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Ради національної безпеки і оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Кабінет Міністрів України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. У випадку, якщо учаснику справи ухвала суду не буде вручена у день її складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко

Л. В. Тацій

В. М. Шарапа