АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого-судді Ісаєвої Н.В.,
суддів: Косогор Г.О., Ткачук О.О.,
при секретарі Зелінському О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства « Сведбанк » до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
встановила:
В березні 2010 року ПАТ «Сведбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1,. ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості в сумі 645 446,02 грн. за кредитним договором.
Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не повідомили суду причини своєї неявки.
Підтримуючи апеляційну скаргу в суді апеляційної інстанції, відповідачки пояснили, що вони згодні з вимогами банку, якщо курс долара буде розраховано на час укладання договору.
Рішенням суду позов задоволено частково.
На рішення суду відповідачі принесли апеляційну скаргу в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв’язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання
сторонами.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом установлено, що згідно з укладеним 15.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк», назва якого згодом була змінена на ПАТ «Сведбанк», і ОСОБА_1 кредитним договором № 1501/0408/88-047, Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 75000,00 дол. США, на строк з 15.04.2008 року по 13.04.2018 року, із сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 11,9 % річних, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитними коштами щомісячно в порядку, розмірах та строки згідно Графіку погашення кредиту, який є Додатком № 1 до цього договору та його невід'ємною частиною, з датою кінцевого терміну повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 13.04.2018 року.
У відповідності до умов цього договору позивач повністю та в строки виконав свої
зобов'язання за цим договором, видавши ОСОБА_1 кредит в розмірі 75 000,00
дол. США готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки № 25 від 15.06.2008
року. .
Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем за цим кредитним договором щодо часткового повернення наданого кредиту та плати за кредит у встановлені цим договором терміни не виконує.
Відповідно до п.3,8. зазначеного кредитного договору, якщо позичальник порушує встановлені цим договором строки платежів, встановлені п.3.3. цього договору, строк виконання Позичальником своїх зобов'язань (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним) за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору. У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, в строки, змінені за згодою Сторін пунктом 3.8. цього договору, Банк має право вимагати виконання таких зобов'язань, у порядку, передбаченому п.3.10. цього договору.
Відповідно до п.3.9. цього кредитного договору, якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.1.. цього договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору. . Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється Позичальникові у порядку, передбаченому п.3.10. цього договору.
Згідно п.3.10. цього кредитного договору, у випадку порушення умов п.п.3.8., 3.9. та 6.1. цього договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною у реквізитах цього договору.
Пункт 8.1. цього кредитного договору передбачає, що за порушення строків
погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування
кредитом Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної
облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за цим кредитним договором, між. позивачем і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 1501/0408/88-047-2-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 .15.04.2008 року за р.№ 5913, згідно якого ОСОБА_1 передала Банку в| іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру під АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 21.12.2002 року за р.№ 14360, зареєстрованого в КП „ОМБТІ та РОН" в книзі 186доп, номер запису : 1799.
Наданий ОСОБА_1 кредит також забезпечений порукою ОСОБА_2, про що 15.04.2008 року між позивачем і поручителем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1501/0408/88-047-Р-1.
Згідно п.п. 1,2,4 цього договору поруки, Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання Позичальником умов кредитного договору та, уразі невиконання Позичальником умов кредитного договору в строк, Поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення Позичальником кредитних коштів та процентів за користування кредитом за першою вимогою Банку протягом ЗО календарних днів з моменту отримання Поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, надісланою Банком за адресою, зазначеною у реквізитах Поручителя в цьому договорі.
У зв'язку з тим, що станом на 27.08.2009 року у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитним договором № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 року по погашенню кредиту та сплаті відсотків, позивач, відповідно до п.3.8. цього кредитного договору, направив на адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про зміну умов цього договору та дострокове погашення заборгованості по цьому договору у повному обсязі в строк до 06.09.2009 року за вих. № 1231 від 27.08.2009 року.
Однак ОСОБА_1 не відреагувала на це повідомлення Банку.
Тому, у відповідності до п.3.10. кредитного договору № 1501/0408/88-047 від
15.04.2008 року договору, позивач направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу про
дострокове повернення кредиту протягом ЗО календарних днів за вих. № 1894 від
18.12.2009 року, у якій також міститься попередження про звернення стягнення на
предмет іпотеки, якщо протягом ЗО календарних днів ця вимога Банку залишиться без
задоволення.
Крім того, у відповідності до п.4 договору поруки № 1501/0408/88-047-Р-4 від
15.04.2008 року, позивач направив на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу про
дострокове повернення кредиту протягом ЗО календарних днів за вих.№1895 від
18.12.2009 року.
Проте, відповідачі до теперішнього часу не виконали цю вимогу позивача.
Станом на 10.02.2010 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 року складає 80587,07 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ на цю дату складає 645 446,02 грн., з яких :
• - прострочена заборгованість по кредиту - 67 500,00 дол.США, що в еквіваленті
по курсу НБУ складає 540 627,75 грн.;
• - прострочена заборгованість по процентам - 7 030,50 дол.США, що в еквіваленті
по курсу НБУ складає 56 309,39 грн.;
- пеня - 6 056,57 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 48 508,89 грн.
З огляду на наведене, суд зробив правильний висновок, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості в розмірі 645 446,02 гри. за згаданим кредитним договором підлягали задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, суд виходив з наступного.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п.6.1.3. кредитного договору № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 року Банк має право у разі порушення Позичальником своїх зобов'язань за цим кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з п. 11договору іпотеки № 1501/0408/88-047-2-1 від 15.04.2008 року за р.№ 5913 Банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо на день, визначений кредитним договором, Позичальник не поверне Банку суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з кредитного договору, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення кредитного договору (як основного боргу так і процентів за ним).
Відповідно до ст.39 Закону України „Про іпотеку" у рішенні, суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, а відповідно до ч.1 ст.37 цього Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Проте позивач не зазначив в позовній заяві у який спосіб він бажає задовольнити свої вимоги до відповідачів за рахунок іпотечного майна, а саме : шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання йому права на продаж предмета іпотеки, чи шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки, а згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок заборгованості за кредитним договором не підлягали задоволенню.
Довід апелянтів про те, що їх не було сповіщено про день та час слухання справи спростовується розписками на а.с. 45,46., що дало суду першої інстанції можливість слухати справу у відсутності відповідачів. Суду апеляційної інстанції відповідачки не надали доказів обґрунтованості своїх заперечень. Посилання на розрахунок долара за іншим курсом не передбачено договором.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, ч.1 п. 1 ст. 307, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ісаєва
Судді: Г.О. Косогор
О.О. Ткачук