ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р.                                                           Справа № 37/322-09       

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя  Гетьман Р.А.

при секретарі Сіренко К.О.     

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача -  ОСОБА_1, довіреність  №10 від 03.07.2011 р.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (вх. №888Х/3-12 від 05.03.12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.12 р. за заявою Сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське"  про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р. у справі № 37/322-09     

за позовом Публічного акціонерного товариства  "Атоменергокомплект", м. Київ

до Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське", с. Гроза  Шевченківського району Харківської області

про  стягнення за форвардним контрактом,

ВСТАНОВИЛА:

      В грудні 2009 р. Відкрите  акціонерне товариство  "Атоменергокомплект"  звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення    з Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" за форвардним контрактом №11 від 03.03.2003 р. пшениці 4-го класу в кількості 160,052 тонн, пшениці 3-го класу в кількості 150,053 тонн, пшениці 5-го та 6-го класу в кількості 100,080 тонн, ячменю фуражного в кількості 150,100 тонн, кукурудзи фуражної в кількості 118,100 тонн, жита групи А в кількості 150,600 тонн, соняшника в кількості 79,100 тонн, цукру в кількості 50,000 тонн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р. у справі №37/322-09 (головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Аюпова Р.М., суддя Погорелова О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" за форвардним контрактом №11 від 03.03.2003 р. на користь Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" пшеницю 4-го класу в кількості 160,052 тонн, пшеницю 3-го класу в кількості 150,053 тонн, пшеницю 5-го, 6-го класу в кількості 100,080 тонн, ячмінь фуражний в кількості 150,100 тонн, кукурудзу фуражну в кількості 118,100 тонн, жито групи А в кількості 150,600 тонн, соняшник в кількості 79,100 тонн, цукор в кількості 50,000 тонн; 7940,27 грн. державного мита та 234,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 р.  зазначене  рішення залишене без змін.

08.06.2010 р. на  виконання постанови Вищого господарського суду України  від 29.04.2010 р. та рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р. були видані  відповідні накази.   

10.02.2012 р. відповідач  звернувся до місцевого господарського суду з заявою  в порядку ст. 121 ГПК України про відстрочення  виконання вказаного рішення  суду до 01.10.2012 р., посилаючись на вкрай тяжкий матеріальний стан внаслідок несприятливих погодних умов 2009 –2010 р. р.,  які призвели до загибелі більшої частини врожаю сільськогосподарських культур, що також мало негативний вплив на фінансовий стан підприємства. Оскільки основним видом його діяльності є рослинництво, то і в 2011 р. підприємство в повній мірі  відчуло важкі наслідки форс мажорних обставин, дефіцит обігових коштів,  збільшену кредиторську заборгованість, в  тому числі, і   за  банківськими кредитами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. (головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Аюпова Р.М., суддя Погорелова О.В.) задоволено клопотання позивача про зміну найменування позивача. Змінено найменування позивача по справі з Відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" на Публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект".       Заяву Сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р. у справі №37/322-09 задоволено частково. Надано відповідачу - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Грозянське" відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02. 2010 р. у справі №37/322-09 до 01.07.2012 р.

Ухвала мотивована обґрунтованістю об’єктивних обставин, що унеможливлюють негайне виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р.

     Позивач з даною ухвалою суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2012 р. у справі №37/322-09 в частині задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення  до 01.07.2012 р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви СТОВ "Грозянське" про  відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від  12.02.2010 р., посилаючись на те, що оскаржувану ухвалу винесено з порушенням судом норм процесуального права.  

В обґрунтування апеляційних вимог заявник посилається на те, що господарський суд задовольнив заяву відповідача про відстрочку виконання рішення без наявності жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення боржником, оскільки відповідач  не довів наявності виняткових обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 22.03.2012 р. в межах строків розгляду, встановлених ст.102 ГПК України.

Відповідач 14.03.2011 р. надав заперечення на апеляційну скаргу (вх .№ 2298), в яких зазначає, що приймаючи ухвалу про відстрочку виконання рішення,  господарський суд врахував конкретні обставини, що ускладнюють і унеможливлюють виконання рішення у даній справі, а тому вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. Також просить суд апеляційної інстанції врахувати фактичні обставини справи, на підтвердження яких надав додаткові докази, та зазначає, що відстрочка виконання рішення надасть йому можливість  розрахуватись по своїм боргам. На цій підставі просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2012 р. -  без змін.

    В судове засідання 22.03.2012 р. з’явився уповноважений представник  відповідача та надав  пояснення по суті спору в межах оскарження ухвали від 22.02.2012 р.

       Позивач  свого представника в дане судове засідання не  направив, хоча  був повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи, крім того, 20.03.2012 р. о 10 годині йому додатково було передано телефонограму  про розгляд справи.

       Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов’язковою, на те, що  нові докази або вимоги у сторін відсутні, правові позиції сторін викладено в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

      Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, виходячи з наступного.

    Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

    Оскільки  зазначена  стаття  не  обмежує   відповідне   право господарського  суду  певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час  від  набрання  рішенням  законної  сили  до  його фактичного  повного виконання.

Відстрочка  -  це  відкладення  чи перенесення виконання рішення  на  новий строк,  який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.96  "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки,  зміни  способу  та порядку виконання  рішення  можуть  бути  конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений   будь-якими   конкретними термінами   відстрочки   чи розстрочки   виконання   рішення,  проте,  вирішуючи питання  про відстрочку  чи  розстрочку  виконання  рішення,  зміну  способу  і порядку  виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси  сторін,  їх  фінансовий  стан, ступінь вини відповідача  у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці  держави та інші обставини справи.

Доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), достовірність якої підтверджена належними засобами.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом не враховано, що він неодноразово погоджувався на продовження строків виконання відповідачем своїх зобов’язань (додаткова угода до форвардного контракту від 24.12.2004 р. про продовження строків виконання зобов’язань до 31.12.2006 р.) та не звертався до суду з позовом про примусове стягнення з боржника коштів більше семи років.

Разом з тим, колегія  суддів вважає за необхідне зазначити про те, що як позивач, так і відповідач є комерційними підприємствами, що несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Позивач, укладаючи з  відповідачем форвардний контракт, брав на себе відповідні зобов'язання та всі ризики, з ним пов'язані.

      Таким чином, бездіяльність позивача у питанні звернення з позовом про примусове  виконання  боржником  зобов’язань  за форвардним контрактом  не можна ставити у вину боржникові, а дії позивача  по укладенню додаткової угоди з відповідачем про продовження строків виконання зобов’язань за вказаним контрактом є його правом,  а не обов’язком, тому він  вживав зазначені заходи, виходячи з  власного  розсуду.  

    Як свідчать  матеріали справи, СТОВ "Грозянське" на підтвердження                  тяжкого матеріального стану внаслідок  несприятливих  погодно-кліматичних умов 2009-2010 р. р., що призвели до загибелі врожаю сільськогосподарських культур, та відсутності реальної можливості  негайного виконання рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р. у даній справі, надало висновок Торгово – промислової палати від 15.10.2010 р. №3213/05-4 та протоколи засідань комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області від 01.07.2010 р. та 31.08.2010 р.

       З висновку Торгово – промислової палати  від 15.10.2010 р.   вбачається, що несприятливі погодні умови, які спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах СТОВ "Грозянське" станом на 06.04.2010 р., 28.05.2010 р. та 13.07.2010 р., є форс-мажорними обставинами (т. 2, а.с.54-554).

       З наданих протоколів засідань комісії з питань ТЄБ та НС  вбачається, що масове пошкодження посівів сільськогосподарських культур, незібраного врожаю внаслідок небезпечних природних явищ гідрометеорологічного характеру протягом січня-березня 2010 р., що виразилось в загибелі озимих культур на площі, що становить 70,86% площі озимих культур району, та протягом червня – другої декади липня 2010 р., що виразилось в загибелі сільськогосподарських культур на площі, яка складає 9,6% загальної площі сільськогосподарських культур району, можна назвати надзвичайними обставинами (т. 2, а. с. 56-62).

        Оскільки основним і єдиним видом діяльності підприємства  відповідача  є  рослинництво, а виробництво сільськогосподарської продукції у рослинництві (фактичне вирощування культур) має сезонний характер, то це відображається на циклічності надходження коштів та, навпаки, здійснення витрат. Обігові кошти надходять виключно від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Відповідач, не отримуючи доходи, фактично здійснює лише витрати, пов'язані з поточним ремонтом обладнання, підготовкою до нового сезону, здійсненням попередніх оплат, закупівлею сировини та матеріалів, добрив.

Так, в наданих до апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу  боржник зазначає про те, що збір врожаю 2011 р. не вирішив  проблему існуючої заборгованості та поповнення обігових коштів, на час подання апеляційної скарги позивачем він не має можливості розрахунків з кредиторами, згідно з доданою до заперечень довідкою, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції кредиторська заборгованість підприємства відповідача складає більше двох мільйонів гривень (т. 2, а. с. 100-101).

Також відповідач повідомляє, що на даний час  - на час наближення весняної посівної  кампанії сезону 2012 р. сільськогосподарське підприємство знаходиться перед загрозою її зриву  по причині відсутності коштів. Отже, реальна можливість погашення існуючої заборгованості перед позивачем у боржника може з’явитись тільки після зібрання  врожаю 2012 р.

     Крім  того, відповідач  зазначає про  те,  що  у  випадку проведення  виконавчих дій боржник  буде зобов’язаний передати сільськогосподарську продукцію в обсягах та асортименті, передбачених Спеціфікацією 2003 р., яка є невід’ємною частиною форвардного контракту, що за цінами 2010 р. буде в 3-4 рази перевищувати вартість  заявлених до виконання  позовних вимог, задоволених  рішенням суду від 12.02.2010 р., що суперечить принципам розумності та справедливості, та призведе до банкрутства СТОВ “Грозянське”. На підтвердження зазначеного відповідач надав суду апеляційної інстанції довідку Асоціації  “Союз бірж України”  (т. 2, а. с. 98-99).

      Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, враховуючи важкий фінансовий стан підприємства боржника, з метою недопущення зупинки підприємства відповідача та своєчасного виконання зобов’язань перед кредиторами, надав належну оцінку викладеним СТОВ “Грозянське” обставинам, що унеможливлюють негайне виконання рішення господарського суду від 12.02.2010 р., а також документальним доказам на їх підтвердження, та навів належне обґрунтування підстав для задоволення заяви боржника стосовно відстрочки виконання рішення.  

     При цьому колегія суддів зазначає, що передбачені ст. 121 ГПК України обставини, з якими закон пов’язує можливість надання відстрочки, є оціночними, та місцевим господарським судом така оцінка здійснена і, з урахуванням фактичних обставин справи, заява відповідача задоволена частково: відстрочка надана на строк не до 01.10.2012 р., як просив відповідач, а до 01.07.2012 р.  

     Частково задовольняючи  заяву  відповідача про відстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд прийняв до уваги ті обставини, що при наданні відстрочки суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допустити їх настання.

     Таким чином, колегія суддів  вважає, що відповідач  і до  місцевого господарського суду і до суду апеляційної інстанції надав докази обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі від 12.02.2010 р., крім того, відповідач має намір та бажання сплатити борг перед позивачем, а тому заява відповідача про відстрочку виконання ухвали обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню.

       Аналогічна позиція  суду викладена в постановах Вищого господарського суду України від 30.07.2009 р. у справі №20/181, від 21.06.2011 р. у справі №20/262.

      Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм процесуального права при винесенні  місцевим господарським судом ухвали від 22.02.2012 р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області у справі №37/322-09, тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зазначені в заяві боржника підстави не є достатніми та винятковими для виконання рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

      На підставі викладеного та керуючись  статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства  "Атоменергокомплект", м. Київ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2012 р. у справі № 37/322-09  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.

Суддя                                                                                           Афанасьєв В.В.  

Суддя                                                                                           Гетьман Р.А.  

Повний текст постанови складено  26  березня 2012 р.