АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2011 року по справі за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року прокурор, зазначивши, що діє в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся із позовом до відповідачки, уточнивши який зазначив, що 30 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав, а ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 15593 долара США зі строком повернення до 30 жовтня 2013 року, із сплатою 11.5 % річних за користування кредитом.
У цей же день між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави належного їй автомобіля.(а.с. 17-19)
ОСОБА_3 не виконує зобов’язань за кредитним договором не повертає отримані за кредитним договором гроші та має заборгованість.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_3 18480.95 доларів США(146069.70 грн.) заборгованості, з яких 7409 доларів США(58559.25 грн.) сума неповернутого кредиту, 5862.57 доларів США(46336.58грн.) простроченої заборгованості за кредитом, 2574.98 доларів США(20352.13 грн.) – сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 1231.14 доларів США(9730.72 грн.) пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1403.25 доларів США(11091.01 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, покласти на відповідачку судові витрати.(а.с. 1-23, 94-103)
Відповідачка проти позову заперечувала і зазначила, що у справі замість заявки на видачу готівки є меморіальний ордер, в якому відсутній підпис клієнта-боржника, що є порушенням інструкції про касові операції, платіжного доручення за підписом відповідачки немає, а тому, Банк не надав доказів видачі кредиту. Крім того, відповідачка пояснила, що підписання договору кредиту та оформлення права на автомобіль відбувалось під тиском керівництва роботодавця де працювала відповідачка, під час підписання договору, відповідачка була введена в оману щодо суттєвих обставин договору. З цих підстав вважала договір кредиту не укладеним та недійсним, просила відмовити в задоволенні вимог про стягнення заборгованості. (а.с. 105-112, 129-141, 148-154)
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2011 року, заявлені позовні вимоги задоволені, стягнуто із відповідачки на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» 146069 грн. заборгованості за кредитом, та на користь держави 1460.70 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 161-163)
В апеляційній скарзі відповідачка просила рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні вимог Банку, та на адресу районного суду постановити окрему ухвалу На обґрунтування скарги зазначила, що платіжних документів на видачу або перерахування кредитних коштів не підписувала, автомобіля не отримувала, зазначала, що грошовими коштами безпідставно заволодів ОСОБА_4, який примусив відповідачку підписати кредитний договір та отримав автомобіль, який був придбаний на кредитні кошти.(а.с. 170-174)
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти скарги і просив її відхилити.(а.с. 213-215)
Інші особи до суду не прибули, про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, відповідачка, шляхом вручення повістки її представникові про що у матеріалах справи є докази.(а.с. 216-217)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 483, за яким Банк надав, а ОСОБА_3 отримала кредит для придбання автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6 в сумі 15 593 долари США зі строком повернення до 30 жовтня 2013 року, із сплатою 11,5 % річних за користування кредитом. (а.с. 13-16)
У цей же день між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір застави належного їй автомобіля.(а.с. 17-19)
За повідомленням УДАІ ГУМВС України в Одеській області, за ОСОБА_3 на праві власності зареєстрований автомобіль Mitsubishi Lancer р/н НОМЕР_1.(а.с. 146)
ОСОБА_3 не повертає отримані за кредитним договором гроші, має кредитну заборгованість.(а.с. 16-17)
Факт підписання договорів кредиту, застави відповідачка не заперечувала і в суді апеляційної інстанції.
За довідкою адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_3 із березня 2009 року змінювала місце реєстрації і проживання.(а.с. 50, 91, 201-202)
Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта.
За умовами п. 2.1.1 кредитного договору Банк відкриває Позичальнику рахунок для обліку заборгованості за кредитом та проводить надання кредиту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця згідно з цільовим призначенням вказаним в п. 1.3 Договору. (а.с. 13-16)
На виконання цього пункту Договору, за розпорядженням керуючого Банком від 02 листопада 2006 року, заявою на переказ готівки, меморіальним ордером № 3 від 03 листопада 2006 року Банк перерахував на поточний рахунок Продавця ТОВ «ТМ авто» обумовлену сторонами суму грошей згідно з цільовим призначенням вказаним в п.п. 1.1 та 1.3 кредитного договору, тобто для придбання автомобіля.(а.с. 7-8, 155-156)
При цьому за п. 1.4 цього Договору сторони дійшли згоди, що зобов’язання Банку надати кредит виникає з моменту виконання перелічених в цьому пункті умов, а саме: укладенням договорів застави та страхування, дозволів та інших документів щодо автомобіля.
Право позивача до настання строку вимагати повернення кредиту та обов’язок боржника ОСОБА_3 сплатити заборгованість за кредитом, відсотки, пеню, а також розрахунки 18480.95 доларів США(146069.70 грн.) заборгованості, з яких 7409 доларів США(58559.25 грн.) сума неповернутого кредиту, 5862.57 доларів США(46336.58грн.) простроченої заборгованості за кредитом, 2574.98 доларів США(20352.13 грн.) – сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 1231.14 доларів США(9730.72 грн.) пеня за несвоєчасну сплату процентів, 1403.25 доларів США(11091.01 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, передбачені і відповідають змісту п.п.1-2, 4.2-4.3, 6 укладеного Банком і ОСОБА_3 30 жовтня 2006 року кредитного договору № 483.(а.с. 13-16, 96-103)
Під час розрахунку заборгованості Банк зменшив її з урахуванням грошей сплачених на погашення заборгованості.
З такими умовами за кредитним договором відповідачка погодилась під час його укладення, про що свідчить її підпис.
Крім того, сторони не заперечували того, що процентна ставка(11.5% річних) з дати підписання цього кредитного договору і до часу розгляду справи в суді не підвищувалась. Тобто, після набрання чинності ст. 10561 цього Кодексу, Банк не реалізовував положення договору про зміну процентної ставки за користування кредитом.
Посилання апелянта на постанову Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. N 337 та постанову Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, не може бути визнано підставою для звільнення відповідачки від виконання грошових зобов’язань за укладеним нею договором кредиту.
Посилання відповідачки на наявність зобов’язань ОСОБА_4, за договором поруки за укладеним Банком та ОСОБА_3 кредитним договором не виключає фінансових зобов’язань ОСОБА_4 щодо повернення кредитних коштів, як солідарного боржника, проте таких вимог Прокурор та Банк до ОСОБА_6 у цьому провадженні не заявляли.(а.с. 86)
Наведені відповідачкою заперечення щодо недійсності кредитного договору колегія суддів відхилила, оскільки таких зустрічних вимог позивачка не заявляла. При цьому, на думку колегії суддів, ОСОБА_3 не позбавлена можливості у встановленому порядку звернутись до правоохоронних органів із заявою про протиправні дії осіб, які за її твердженням вчинили тиск на неї під час укладення нею вищевказаних кредитного договору та договору застави. Проте, доказів таких звернень у 2006 році або постановлення відносно таких осіб обвинувального вироку суду, ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не надала, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Посилання апелянта та її представника на відсутність підпису боржника у меморіальному ордері та заяві на переказ готівки від Банку до ТОВ «ТМ авто», часткове погашення заборгованості за цим кредитним договором іншою особою, не можуть бути визнані підставою для звільнення відповідачки від обов’язку повернути гроші за укладеним нею кредитним договором, а тому, колегія суддів їх відхилила.
З підстав, передбачених ст. 88 ЦПК України, підлягають задоволенню вимоги про стягнення із відповідачки на користь держави 1460.70 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції.
Висновок районного суду про задоволення позову відповідає фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам і нормам ЦК України, а тому є обґрунтованим.
Колегія суддів перевірила вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали на адресу судді районного суду для притягнення останньої до відповідальності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення постановлено 01 лютого 2011 року, письмова заява ОСОБА_3 про видачу копії рішення підписана нею 09 лютого 2011 року, надійшла до районного суду 10 лютого 2011 року, за розпискою ОСОБА_2 отримала копію оскаржуваного рішення 11 лютого 2011 року.(а.с. 161-166, 174)
На пропозицію колегії суддів, представник відповідачки ОСОБА_1 повідомив про відсутність інших письмових заяв про видачу копії оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що до апеляційного суду не надано доказів порушення судом норм права, що є підставою для скасування судового рішення або постановлення на адресу районного суду окремої ухвали.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України, підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
Н.Д.Плавич