КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2012 № 43/615
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Разіної Т.І.
за участю секретаря: Карпюк О.С.
за участю представників сторін:
від ПАТ «Банк Національний кредит»: ОСОБА_1 ( за довіреністю);
від арбітражного керуючого: ОСОБА_2 ( за довіреністю)
від заявника: не з’явився,
від боржника: не з’явився .
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р.
у справі № 43/615 (суддя: Пасько М.В.)
за заявою адвокатської колегії «ОСОБА_3 та Партнери»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тефія»
про визнання банкрутом
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року у справі №43/615 затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс станом на 21.12.11. Ліквідовано банкрута - ТОВ “Тефія”, як юридичну особу в зв’язку з банкрутством. Провадження у справі № 43/615 припинено.
Не погоджуючись з даною ухвалою, ПАТ «Банк Національний кредит» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року у справі № 43/615, та передати справу на новий розгляд.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2012 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд призначено на 20.03.2012 р. у складі колегії суддів головуючий судді Дзюбко П.О., судді: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.
Розпорядженням секретаря судової палати від 20.03.2012р. № 01-22/3/7 змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Дзюбко П.О., судді Сотніков С.В., Разіна Т.І.
20.03.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2012р.
27.03.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.04.2012р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (Стаття 5 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Провадження у справі про банкрутство ТОВ “Фенікс – пак” ведеться з особливостями, передбаченими ст. 51 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон).
Статтею 52 Закону встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду міста Києва від 08.11.2007 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого — Ульянчука Ю.А.
31.10.2008 року ПАТ «Банк Національний кредит» звернувся із заявою про визнання кредитором ТОВ «Тефія» та вимоги Банку включені ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, який подано до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18 лютого 2011 року ліквідатором боржника по справі № 43/615 призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.
21.12.2011 року суддею господарського суду м. Києва Пасько М.В. винесено
ухвалу у справі №43/615 за заявою адвокатської колегії «ОСОБА_3 та Партнери» до
ТОВ «Тефія» про визнання банкрутом, про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута – ТОВ «Тефія».
В апеляційній скарзі, ПАТ «Банк Національний кредит» зазначає, що ухвала господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва, оскільки остання прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.7 ст.106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
Як вбачається з матеріалів справи, представники сторін в судове засідання господарського суду 08.12.2011 року не з'явилися, розгляд справи відкладено до 21 грудня 2011 року до 12 год. 00 хв.
Докази, які б свідчили про повідомлення кредитора - ПАТ «Банк Національний кредит», про час і дату судового засідання по справі на 08 грудня 2011 року та 21 грудня 2011 року в матеріалах справи відсутні.
Особливості здійснення процедури банкрутства відсутнього боржника врегульовані
положеннями ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом» (далі - Закон). При цьому, у процедурі банкрутства відсутнього боржника також мають застосовуватись загальні положення щодо здійснення процедури банкрутства, якщо ст. 52 Закону не встановлені відповідні особливості.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд звіту ліквідатора здійснювався без участі всіх кредиторів Боржника, визначених ліквідатором Гусар І.О. в реєстрі, зокрема, без участі Банку. До того ж, як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні докази виклику в судове засідання на 21 грудня 2011 року Банку, та в судовому засіданні брав участь лише представник одного кредитора - Української аграрної біржі, тоді як ліквідатором в реєстрі вимог кредиторів визначені три кредитори боржника серед яких також зазначений Банк, який відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є стороною у справі про банкрутство.
Отже, судом першої інстанції при здійснені розгляду звіту ліквідатора без участі всіх кредиторів Боржника, не повідомлених про час та місце проведення судового засідання з розгляду звіту ліквідатора Боржника, був порушений встановлений та визначений ст. 32 Закону порядок розгляду та затвердження звіту ліквідатора.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №11 зі змінами та доповненнями, порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.
Окрім цього, господарським судом м. Києва порушено норми матеріального права, а саме Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон), в частині передчасного затвердженя звіту ліквідатора, оскільки ліквідатором не вжито всіх заходів спрямованих на виявлення майна кредиторів.
Кредитор в апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується зі звітом ліквідатора оскільки його складено без проведення всіх необхідних дій, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону, на ліквідатора Гусар І.О., з дня його призначення покладено повноваження, зокрема, щодо вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
інвентаризації та належної оцінки його майна; виявлення коштів на рахунках у банківських установах, тобто, при здійснені повноважень ліквідатор має перевірити всіма можливими способами наявність майна, належного боржнику, в тому числі, шляхом звернення із письмовими запитами до відповідних державних органів (БТІ, УДАІ, Держтехнагляд, Державний судновий реєстр України, відповідне управління земельних ресурсів. Державної податкової інстанції тощо).
Колегія суддів вважає, що ліквідатором не було вжито повного комплексу дій, направлених на виявлення всіх активів боржника, їх реалізації для проведення повного розрахунку з кредиторами, що привело до порушення вимог ст.ст. 32, 40, 52 Закону, зокрема Ліквідатором не вжито належних заходів щодо розшуку заставного майна боржника та виявлення грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах.
Так, ПАТ «Банк Національний кредит», в своїй заяві про визнання кредитором ТОВ «Тефія», зазначав, що Боржник має заборгованість по кредитам, отриманим в Банку та вказував на те, що в забезпечення виконання зобов'язань між Боржником та Кредитором укладено договір застави. В заставу передано сільськогосподарську техніку боржника -комбайни. Відповідні договори застави долучено Кредитором до заяви. В матеріалах справи також наявний витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, засвідчений підписом арбітражного керуючого Ульянчука Ю.А.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Згідно ч.2 ст.26 Закону речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.
Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставо держателя.
Таким чином, Банк як кредитор, мав право на задоволення вимог за рахунок заставного майна в першочерговому порядку. Не виявлення заставного майна та не включення його до ліквідаційної маси є порушенням прав кредитора щодо задоволення його вимог за рахунок заставного майна. Ліквідатор у звіті вказує, що заставного майна у Боржника не виявлено, проте ліквідатор мав вчинити всі можливі заходи спрямовані на виявлення заставного майна, навіть якщо воно знаходяться у власності третіх осіб.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.
Також, ст. 27 закону України «Про заставу» встановлено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (Ухвала Верховного суду України від 03.06.2009 р.).
На підставі ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця, заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою,
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що ліквідатором Гусар І.О. було направлено запит до Держаної податкової інспекції щодо виявлення рахунків Боржника у банківських установах.
Відповідно до п.20.4. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (далі - Інструкція), у разі
припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо).
ТОВ «Тефія» відкрито два поточні рахунки в ПАТ «Банк Національний кредит». На одному із рахунків наявні кошти в сумі 841,20 гривень (довідка про наявність коштів додається). Ліквідатор не звертався до Банку із заявою про закриття рахунків Боржника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ліквідатором не було вжито заходів спрямованих на виявлення коштів на рахунку в банківських установах, поточні рахунки Боржника, в порушення вимог Інструкції, не закрито.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок про затвердження звіту ліквідатора Боржника та припинення провадження у справі зроблений судом першої інстанції передчасно та з неповним з'ясуванням обставин справи.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 21.12.2011р. підлягає скасуванню.
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу на ухвали господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року у справі №43/615 задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року у справі №43/615 скасувати.
Матеріали справи № 43/615 повернути господарському суду міста Києва на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Сотніков С.В.
Разіна Т.І.