АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Цюра Т.В.
при секретарі – Куницькому І.О.,
за участі позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, представника відповідача Дущака Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2010 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що із серпня 1986 року працював у відповідача викладачем фізичної культури, коли 27 вересня 2010 року був звільнений з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення відбулось із порушеннями законодавства, а саме, у порушення ст. 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано іншої роботи у навчальному закладі, профком не надав згоди на проведення звільнення, не враховано тривалий безперервний стаж позивача, а дії відповідача призвели до моральних страждань.
Враховуючи вищевикладене, просив визнати незаконним та скасувати наказ Білгород-Дністровського кооперативного технікуму № 703-к від 27.09.2010 року про припинення трудового договору та звільнення позивача з роботи, поновити його на роботі викладача фізичної культури Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу, визнати недійсним запис у трудовій книжці про звільнення, стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, 10 000 грн. грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місць.(т. 1 а.с. 1-14, 233-235)
Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що на підставі проведеної на підприємстві реорганізації, позивача було звільнено з роботи за відсутності інших вакантних посад, тому звільнення вважав законним.(т. 1 а.с. 20-73, 249-254)
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено, стягнуто із позивача 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(т. 1 а.с. 289-295)
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи скаргу позивач зазначив, що фактичного скорочення чисельності працівників не було, відповідач не запропонував роботи, яку виконував позивач в учбовому закладі, засідання профкому із наданням згоди не відбулось, а ці неправомірні дії призвели до моральних страждань.(т. 1 а.с. 302-310)
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи скарги, яку просили задовольнити, представник відповідача заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
За роз’ясненнями, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу. При цьому мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року).
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 492 КЗпП України. При цьому у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до вимог частин 1 і 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більш ніж один рік не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, роз’яснень, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди”, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Судом встановлено, що у Білгород-Дністровському кооперативному технікумі, за штатним розписом передбачені дві посади викладачів фізичного виховання: одну з них із 1973 року обіймав ОСОБА_4, а іншу з 1986 року обіймав позивач ОСОБА_1 (т. 1 а.с. а.с. 170, 226-227)
Наказом виконуючого обов’язки директора технікуму від 31 травня 2010 року № 53 було прийнято рішення про реорганізацію технікуму у економіко-правовий коледж, позивач був попереджений про наступне звільнення 07 червня 2010 року про що складений акт. Рішення про реорганізацію обґрунтовано посиланням на постанову правління Одеської обласної спілки споживчих товариств «Облспоживспілка», яка є власником технікуму(п. 1.14 Статуту) та виробничою необхідністю, із продовженням терміну до 31 грудня 2010 року, а із 28 вересня 2010 року у ЄДРПОУ зареєстрований Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж.(т. 1 а.с.9, 34-45, 51, 77, 99-100)
За протоколом засідання профспілкового комітету технікуму від 03 червня 2010 року № 74, прийнято рішення про надання згоди на звільнення членів трудового колективу технікуму із наступним їх переведенням до коледжу.(т. 1 а.с.34).
Наказом відповідача від 27 вересня 2010 року № 703-к, позивач з 27 вересня 2010 року був звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України(скорочення штату)(т. 1 а.с. 131).
За затвердженим штатним розписом Білгород-Дністровського кооперативного технікуму від 01 серпня 2010 року, загальна кількість штатних посад складала - 70.16, з них 32.31 – викладачів, при цьому, наявні дві посади викладачів фізичної культури(1.2 та 0.84) із навантаженням 856 та 602 години відповідно.(т. 1 а.с. 60-63)
За затвердженим штатним розписом Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу від 20 вересня 2010 року, загальна кількість штатних посад складає 62.83, з них викладачів – 24.43, при цьому, наявні дві посади викладачів фізичної культури(0.3 та 1.0) із навантаженням 430 та 1032 години відповідно.(т. 1 а.с. 64-67)
Вказане свідчить про зменшення загальної кількості посад викладачів, при цьому, кількість посад викладачів фізичної культури залишилась незмінною, зменшено учбове навантаження за обома посадами.
Таке право власника(уповноваженого органу) на змінення штатної структури та оптимізації установи передбачено законодавством( у т.ч. ч. 3 ст. 64 ГК України) і сторонами не оспорюється.
Проте, реалізація такого права не звільняє роботодавця від обов’язків дотримання вимог КЗпП України.
Колегія суддів перевірила підставність використання відповідачем права на проведення перестановки (перегрупування) працівників в межах однорідних професій і посад(у т.ч. посад викладачів фізичного виховання) і переведення більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. (т. 1 а.с. 127-227)
Під час проведення реорганізації Білгород-Дністровського кооперативного технікуму у економіко-правовий коледж, ОСОБА_4, який був викладачем фізичного виховання у технікумі із 1973 року, був звільнений(із посиланням на п. 5 ст. 36 КЗпП України) і прийнятий на роботу викладачем фізичної культури.(т. 1 а.с. 178-180)
Відповідач не передавав ОСОБА_4 учбове навантаження за іншою ставкою викладача фізичної культури(0.3), тому порівняння районним судом кваліфікації та досвіду ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є необґрунтованими.
За наказом відповідача від 01.09.2010 року, викладачу ОСОБА_5 встановлено педагогічне навантаження із дисциплін «Захист Вітчизни» та «Фізичне виховання» у кількості 430 годин. При цьому, посада викладача «Захист Вітчизни», яку обіймав ОСОБА_5 до реорганізації, за штатним розкладом не скорочувалась.(т. 2 а.с. 8-10)
ОСОБА_1 робота викладача фізичної культури( за штатним розписом – 0.3) у економіко-правовому коледжі не пропонувалась та наказом від 27 вересня 2010 року № 730-К він був звільнений з роботи.
За наданими відповідачем документами, ОСОБА_5 у 2001 році закінчив Південноукраїнській державний педагогічний університет має повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізичне виховання» та здобув кваліфікацію вчителя фізичного виховання, із 30.01.2006р. до 04.02.2006р. проходив курси підвищення кваліфікації, стаж безпосередньої педагогічної роботи у відповідача із 10.09.2003р. до 29.01.2008р. викладачем фізичного виховання, та із 28.12.2009р. викладачем дисципліни «Захист Вітчизни», за сумісництвом інструктор з цивільної оборони, має кваліфікацію «Спеціаліст» та позитивну атестацію.(т. 1 а.с. 52, 54, 55, т.2 а.с. 20-28)
Згідно до диплому, атестаційного листа від 12.05.2010 року, ОСОБА_1 у 1980 році закінчив Кишинівський педагогічний інститут, має вищу освіту за спеціальністю викладач фізичного виховання, із 30.01.2006р. до 04.02.2006р. проходив курси підвищення кваліфікації, має стаж безпосередньої педагогічної роботи у відповідача із 1986 року(24 роки), має кваліфікацію «Спеціаліст вищої категорії» та позитивну атестацію.(т. 1 а.с. 133-134)
Тобто, ОСОБА_1 має більший стаж педагогічної роботи(24 роки), кваліфікація за атестаційними даними(«Спеціаліст вищої категорії»), а відповідно досвід його роботи і продуктивність праці є більш високими. Про такі висновки свідчать надані відповідачем атестаційні матеріали на ОСОБА_1: про розробку останнім комплексно-методичного забезпечення з дисципліни на основі інноваційних ідей та власного професійного досвіду, використання різноманітних методів навчання, оцінки знань, вмінь та навичок студентів, проведення спартакіад технікуму, організації роботи спортивних секцій, очолювання збірних команд, які під його керівництвом щорічно посідають призові місця у спартакіаді міста та обласних змаганнях, забезпечення ОСОБА_1 суддівства міських та обласних змагань. (т. 1 а.с. 128, 133-172)
Відповідач не надав доказів наявності більш високої кваліфікації або продуктивності праці ОСОБА_5, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції.
Посилання відповідача на порушення трудової дисципліни позивачем у 1993 році та у квітні 2010 року(попередження), та ст. 57 Закону України «Про вищу освіту» не має правового значення для дотримання вимог ст. 49-2 КЗпП України та звільнення із зазначених відповідачем підстав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.(т. 1 а.с. 139-140, т.2 а.с. 20)
Таким чином, в районного суду не було підстав зазначати про скорочення посади викладача фізичної культури, оскільки обидві такі посади залишились за новим штатним розписом від 20 вересня 2010 року, при цьому, зменшення учбового навантаження за цими посадами не свідчить про їх скорочення, при проведенні реорганізації позивач мав переважне право на роботу викладачем фізичної культури(0.3), яка на час реорганізації була вакантною, проте відповідач таку роботу позивачу не запропонував й від такої роботи позивач не відмовлявся.
Вказане підтверджується і результатами перевірки звернень позивача посадовцями державної інспекції навчальних закладів, актом від 25.11-30.11.2010р. № 15-02-073/0159, повідомленнями від 03.12.2010р. № 17/778 та Територіальної державної інспекції праці у Одеській області від 03.12.2010р. № 15-кол.706/2905-073, за якими відповідачем недотримані вимоги ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивача з роботи.(т. 1 а.с. 86-88, т. 2 а.с. 29-30)
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 36, ст. 49 2 КЗпП України щодо звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 цього Кодексу, вимоги позивача про поновлення на роботі викладача фізичної культури у Білгород-Дністровському кооперативному технікумі з якої він був звільнений підлягають задоволенню із внесенням відповідного запису до трудової книжки. При цьому, колегія суддів не вправі судовим рішенням вирішувати питання прийняття ОСОБА_1 на роботу викладачем фізичної культури Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу, до якого позивач у встановленому законом порядку переведений не був, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.
Визначаючи середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період із 27.09.2010 року до 29.07.2011 року, колегія суддів враховує відсутність вини позивача у тривалості такого прогулу, а тому, керуючись вимогами ч. 1 ст. 235 КЗпП України, визначає період стягнення із дня звільнення до дня постановлення судового рішення.
За Листами Мінпраці від 25.8.2009 № 9681/0/14-07/13, від 2 5.8.2010 № 9111/0/14-10/13, визначено 211 робочих днів за період із 27.09.2010 року до 29.07.2011 року.
За вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100(із змінами), довідкою відповідача про заробітну плату ОСОБА_1, до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів визначає березень-квітень 2010 року, тобто останні 2 календарні місяці роботи позивача, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому, у травні – липні 2010 року позивачеві провадились виплати за лікарняними листами, із 09 липня 2010 року він перебував у відпустці до 27 вересня 2010 року, коли був звільнений.(т.2 а.с. 7) Вказане не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні.
Розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 складає 87.66 грн.( 1869.22 грн. у березні 2010р. + 1900.43 грн. у квітні 2010р. : 43 роб дні за два місяці).
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 27 вересня 2010 року до 29 липня 2011 року, який має бути стягнутий із відповідача на користь позивача складає 18496.26 грн.( 87.66 грн. х 211 роб. днів за період прогулу).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що внаслідок порушення його прав як працівника у сфері трудових відносин, він зазнав моральних страждань, необхідність звернення до відповідача та суду за захистом прав призвела до порушення нормальних життєвих зв'язків, та вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення порушених прав. Разом з тим суму грошової компенсації в сумі 10 000 грн., колегія суддів вважає завищеною.
З урахуванням фактичних обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок порушень його прав відповідачем, виходячи із засад виваженості та справедливості, колегія суддів визначає стягнення із відповідача на користь позивача 1 500 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги позивача та заперечень відповідача цих висновків колегії суддів не спростовують, а тому мають бути відхилені.
Позивач звільнений від сплати судових витрат на підставі закону, тому, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 81, ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь держави 193.46 грн.(184.96 грн. + 8.50 грн., в частині немайнов. вимог) судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, пов’язаних із розглядом справи в районному суді та 96.73 грн.(92.48 грн. + 4.25 грн. немайнов.вимог) судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, пов’язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 квітня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ виданий виконуючим обов’язки директора Білгород-Дністровського кооперативного технікуму № 703-к від 27 вересня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади викладача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на посаді викладача фізичної культури.
Внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, зазначивши: „Запис № 13 від 27.09.2010 року є недійсним, поновлений на роботі з 27 вересня 2010 року”.
Стягнути із Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу на користь ОСОБА_1:
- 18496(вісімнадцять тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 22 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- 1500(одна тисяча п’ятсот) грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути із Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу на користь держави:
- 193(сто дев’яносто три) грн. 46 коп. державного мита;
- 37( тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції;
- 96 (дев’яносто шість) грн. 73 коп. державного мита;
- 37(тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, пов’язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
Т.В.Цюра