АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Заїкіна А.П., Миза Л.М.
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі представників ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради – про визнання права користування жилим приміщенням, зобов’язання укласти договір найму, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2010 року позивачка звернулася із позовом, уточнивши який зазначила, що із 1998 року користувалася кімнатами № 96 і № 97 та сантехнічними приміщеннями № 434 і № 435 у гуртожитку, АДРЕСА_1 на підставі договору найму із ДП «Нефон», сплачувала за спожиті комунальні послуги.
Рішенням Одеської міської ради № 3772-V від 25.12.2008р. гуртожиток та комунальні споруди передані до комунальної власності. Ордеру на вселення в приміщення гуртожитку позивачка не отримувала.
На підставі вищевикладеного, позивачка просила визнати за нею право користування вищевказаними приміщеннями гуртожитку, визнати позивачку основним наймачем вищевказаних приміщень, зобов’язати відповідача укласти договір найму із позивачкою та відкрити на неї окремий особовий рахунок на вказане жиле приміщення.(а.с. 1-22, 26-33)
Рішенням(заочним) Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано за позивачкою право користування житловою кімнатою № 96 та № 97, приміщення ванни № 434, туалету № 435 в будинку гуртожитку АДРЕСА_1, зобов’язано Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти із ОСОБА_4 договір найму вищевказаних приміщень із відкриттям позивачці особового рахунку та визнання її основним наймачем.(а. с. 50-52)
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року виправлено описки у зазначеному рішенні.(а.с. 55)
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2010 року роз’яснено рішення.(а.с. 63)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що на підставі ордеру від 01.09.04р. № 6 виданого ДПП «Нефон» поселилась, зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 на неї оформлений особовий рахунок, вона сплачує за спожиті комунальні послуги. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення районного суду скасувати в частині визнання права за ОСОБА_4 і укладення договору найму із відкриттям рахунку стосовно приміщень житлової кімнати № 432, приміщення ванни № 434, туалету № 435 в будинку гуртожитку АДРЕСА_1 і ухвалити нове про відмову в цій частині позову.(а.с. 76-1113).
В судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали доводи скарги і просили її задовольнити.
Інші особи були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи про що у справі є докази, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили. Повідомлення представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5, який брав участь у справі повернулось із відміткою працівників пошти, що за зазначеною адресою він не проживає. Заяв про припинення представництва, зміну адреси, відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Представник відповідача заявив про розгляд справи за його відсутності про що подав письмову заяву.(а.с.34, 67, 145, 173-181, 193-194) Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Згідно повідомлення УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради від 23.03.2010р. № 0104/122, будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком, який на час розгляду справи районним судом, перебував на балансі КП ЖКС «Північний».(а.с. 162)
ОСОБА_4 зареєстрована і проживала в гуртожитку АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_4 не заперечувала факт відсутності у неї ордеру на вселення у житлові приміщення до гуртожитку та не надала до суду доказів укладення нею із власником гуртожитку у письмовій формі договору оренди(найму) приміщень гуртожитку, якими вона фактично користувалась.
За копією договору № 25 від 01 січня 2002 року, ОСОБА_4 було надано в оренду два койко-місця без визначення кімнати в гуртожитку.(а.с. 191-192)
Посилаючись на незаконність судового рішення, апелянт ОСОБА_1 надала копію ордеру № 6 від 01 вересня 2004 року виданий ОСОБА_1 на вселення до кімнати АДРЕСА_1.(а.с. 94, 189-190)
Факт перебування гуртожитку у вересні 2004 року на балансі ДПП «Нефон», який видавав ордери на вселення в гуртожиток, підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.(а.с. 3, 14-15, 94, 115-116, 186-188)
За копією свідоцтва про зміну прізвища, апелянт змінила прізвище із ОСОБА_1. на ОСОБА_1(а.с.88)
Факт реєстрації ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1, підтверджується копією паспорту із відміткою про реєстрацію за вказаною адресою та довідкою адресно-довідкового бюро ГУМВС України в Одеській області.(а.с. 90-93, 96)
За наданими технічними паспортами, змінено нумерацію жилих приміщень № 96 на № 432 та № 97 на № 433 гуртожитку в АДРЕСА_1, приміщення ванни № 434, туалету № 435 є приміщеннями загального користування мешканцями кімнат № 432 і № 433 гуртожитку.(а.с. 29-30)
ОСОБА_1 надала квитанції про сплату нею коштів за спожиті комунальні послуги на підтвердження проживання у гуртожитку.(а.с. 97-103)
Доказів, що ОСОБА_1 визнана такою, що втратила право користування вказаним приміщенням в гуртожитку, та(або) виселена у встановленому порядку, доказів скасування її реєстрації за вказаною адресою до суду не надано і в судовому засіданні таких не встановлено.
Згідно постанови від 18 квітня 2011 року, порушено кримінальну справу за крадіжкою речей із приміщення № 96 гуртожитку АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_1(а.с. 170)
За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно до вимог ст.ст. 128, 129 ЖК України, п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою РМ УРСР від 3 червня 1986 р. N 208, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення на надану жилу площу у гуртожиток є ордер, який може бути виданий лише на вільну жилу площу. Про виділення жилого приміщення у відособлене користування має свідчити відповідний запис в ордері про номер кімнати та її розмір.
Права та обов'язки власника та мешканців гуртожитку визначені вищевказаним Примірним положенням про гуртожитки, відповідно до п. 14 якого вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає.
Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку.
Фактичне проживання у гуртожитку незалежно від тривалості такого проживання не створює прав особи, яка зайняла жилі приміщення.
За вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року N 500-VI, не можуть бути приватизовані у гуртожитках приміщення загального користування, а також вбудовані, прибудовані та надбудовані приміщення, що використовуються для експлуатації таких гуртожитків;
Вищевказаних вимог законодавства та обставин справи суд першої інстанції не врахував і дійшов передчасного висновку про задоволення позову в частині визнання права ОСОБА_4 на користування жилим приміщенням № 96(новий № 432) із укладанням договору найму та відкриттям особового рахунку і не звернув уваги на наявність прав ОСОБА_1 на користування цим приміщенням, яка у встановленому порядку не визнана такою, що втратила право користування ним та не була виселена з цього приміщення. Помилковим є і висновок районного суду про зобов’язання відповідача укласти із ОСОБА_4 договір найму із відкриттям особового рахунку на приміщення ванни № 434 та туалету № 435, які не були включені в ордер на користування жилою площею в гуртожитку і є приміщеннями загального користування мешканцями кімнат № 432 і № 433 гуртожитку АДРЕСА_1.
При цьому, колегія суддів виходить із того, що реалізація житлових прав особи не може відбуватись шляхом порушення прав на житлове приміщення іншої особи.
Право ОСОБА_4 на зайняття двох койко-місць у гуртожитку АДРЕСА_1 сторонами не оспорювалось.
Зважаючи на вимоги ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевірила законність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення її права на користування вищевказаними приміщеннями. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року в частині вимог ОСОБА_4 про визнання права користування, зобов’язання укласти договір найму, визнання позивачки ОСОБА_4 основним наймачем із відкриттям особового рахунку на приміщення № 97(новий № 433) не оскаржувалось, а тому не було предметом перевірки апеляційним судом.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, а тому, колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2010 року скасувати в частині визнання за позивачкою ОСОБА_4 права користування житловою кімнатою № 96(новий номер 432), в будинку гуртожитку АДРЕСА_1, зобов’язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти із ОСОБА_4 договір найму вищевказаного приміщення та приміщення ванни № 434, туалету № 435 із відкриттям позивачці особового рахунку та визнання її основним наймачем цих приміщень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловою кімнатою № 96(новий номер 432) в будинку гуртожитку АДРЕСА_1, зобов’язання Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради укласти із ОСОБА_4 договір найму вищевказаного приміщення та приміщень ванни № 434, туалету № 435 із відкриттям позивачці особового рахунку та визнання її основним наймачем цих приміщень – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
А.П.Заїкін
Л.М.Миза