У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
14.03.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючої – Симаченко Л. І.,
суддів –Дацківа В. В., Гошовського Г. М.,
з участю прокурора - Лемака Р. В.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Виноградівського районного суду від 8 листопада 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м Виноградова Закарпатської області, раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки з покладенням на нього згідно зі ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції та повідомляти про зміну місця проживання, роботи і навчання кримінально – виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Речовий доказ: автомобіль марки “ВАЗ 21099”, реєстраційний номер НОМЕР_1 постановлено повернути власнику - ОСОБА_2.
Судові витрати в сумі 337 гривень 68 копійок постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 серпня 2011 року, о 21 – й годині 35 хвилинах, на території АЗС «ОККО», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп’яніння, скориставшись відсутністю власника автомобіля марки “ВАЗ 21009”, реєстраційний номер НОМЕР_1, подолавши опір дружини потерпілого, яка знаходилась на пасажирському місці та вимушена була його залишити, незаконно заволодів автомобілем та, проїхавши на ньому в напрямку вул. Комунальної до меблевого салону, залишив його на узбіччі дороги.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості, посилаючись на те, що судом недостатньо враховано, що злочин вчинено особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння і що засуджений виштовхував дружину потерпілого із автомобіля.
Іншими учасниками судового процесу вирок не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді; промови: прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі; засудженого про його щире каяття і залишення вироку без зміни; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.
Досудове слідство і судовий розгляд проведені з дотриманням норм кримінально – процесуального закону щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом відповідають встановленим фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними відповідно до вимог ст. ст. 65, 66 КПК України доказами, які ніким із учасників судового процесу не оспорюються. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України.
Доводи прокурора про призначення занадто м’якого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого з мотивів, що судом недостатньо були враховані: обтяжуюча покарання обставина - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та обставина, що характеризує подію - виштовхування із автомобіля дружини потерпілого - ОСОБА_3, яка знаходилась на першому пасажирському сидінні є необгрунтованими.
Покарання ОСОБА_1 призначено в межах санкції статті, за якою його визнано винуватим, з урахуванням відповідно до вимог ст. 65 КК України ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання та даних про особу засудженого, в тому числі й тих, на які є посилання в апеляції прокурора. Так, суд у вироку зазначив, що враховує як обтяжуючу покарання обставину те, що ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, а як пом’якшуючі покарання обставини – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування завданого збитку. Крім того, судом було враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. ( а. с. 74, 76, 77 – 79, 168, 174 ).
Отже, призначене судом покарання колегія суддів визнає необхідним і достатнім для виправлення засудженого. Враховуючи особу винного та наведені обставини в їх сукупності суд правильно прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України без відбування покарання, із випробуванням.
Посилання прокурора на негативну поведінку засудженого відносно дружини потерпілого – виштовхування її із салону автомобіля матеріалами справи не підтверджуються. З показань учасників події вбачається, що ОСОБА_3 вийшла із автомобіля сама. ( а. с. 24 – 25, 32 – 34 ).
Порушень кримінально – процесуального закону, які б тягнули за собою зміну чи скасування вироку не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд Закарпатської області
У Х В А Л И В :
Вирок Виноградівського районного суду від 8 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію прокурора – без задоволення.
Судді: