ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року м. Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючогоГусака М.Б.,
суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках Чернігівської області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуках Чернігівської області (далі – відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,
в с т а н о в и в:
У вересні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відділення Фонду 27 009 грн 37 коп. витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період із 1 жовтня 2008 року по 1 серпня 2009 року.
На обґрунтування вимог позивач зазначив, що відділення Фонду зобов’язано відшкодувати управлінню ПФУ всі виплати, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у тому числі щомісячну державну адресну допомогу і підвищення до пенсій, виплату яких управління ПФУ здійснило на виконання вимог постанови Кабінету міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 “Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян” (далі – постанова № 265) та постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року № 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ; далі – постанова № 198).
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року, позов задовольнив.
При цьому суди виходили з того, що кошти, витрачені управлінням ПФУ у зв’язку з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також державної адресної допомоги та підвищення до цих пенсій підлягають відшкодуванню відділенням Фонду.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відділення Фонду просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 грудня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі – Закон № 1105-XIV) та пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі – Порядок).
Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, обґрунтовано виходив із того, що в доданій до заяви відділення Фонду ухвалі касаційного суду від 21 квітня 2011 року (К-28091/10) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано згадувані норми матеріального права, а саме: цей суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що оскільки в пункті 4 Порядку не передбачено витрат, пов’язаних з виплатою державної адресної допомоги, то немає підстав для відшкодування Фондом витрат зі сплати такої допомоги.
Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, вважає неправильним висновок цього суду в оскаржуваній ухвалі, зокрема, про те, що відділення Фонду зобов’язано відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги, які останнє здійснило на виконання вимог постанови № 265.
Відповідно до статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Пунктом 2 постанови № 265 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пунктом 1 постанови № 198 Кабінет Міністрів України з 1 квітня 2009 року встановив підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня – до 14,2 гривні, а з 1 жовтня – до 28,4 гривні.
За змістом пункту 4 постанови № 265 та пункту 2 постанови № 198 виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Частиною третьою статті 30 та частиною восьмою статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов’язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.
Пунктом 4 Порядку передбачено, зокрема, що Фонд зобов’язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Аналіз положень постанов № 265 та № 198, якими передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги та виплату підвищення до пенсії, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, від 20 червня 2011 року № 21-59а11 і № 21-118а11, а також від 19 грудня 2011 року № 21-397а11.
У зв’язку з наведеним та відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуках Чернігівської області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.Б. Гусак
Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара
І.С. БерднікС.М. Вус
Л.Ф. ГлосТ.В. Гошовська
Л.І. Григор’єваМ.І. Гриців
В.С. ГульВ.І. Гуменюк
А.А. ЄмецьТ.Є. Жайворонок
В.В. ЗаголднийГ.В. Канигіна
М.Р. КліменкоЄ.І. Ковтюк
П.І. КолесникМ.Є. Короткевич
О.А. КороткихВ.І. Косарєв
О.В. КривендаВ.В. Кривенко
О.Т. КузьменкоВ.Л. Маринченко
В.В. ОнопенкоЛ.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко М.В. Патрюк
В.Ф. ПивоварБ.М. Пошва
О.Б. ПрокопенкоЯ.М. Романюк
Ю.Л. СенінА.М. Скотарь
Ю.Г. ТітовІ.Б. Шицький
В.Ф. ШколяровА.Г. Ярема