Справа № 2-66/11

Провадження № 22-ц/0290/920/2012Головуючий в суді першої інстанції:Шлапак Д.О.

Категорія: 45  Доповідач: Голота Л. О.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03.04.2012 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

                                       головуючого: Голоти Л.О.,

                                      суддів: Войтка Ю.Б Стадника І.М.,

                                       при секретарі: Яблонській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.02.2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Вінницька міська рада  про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням ,

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2010 року ОСОБА_3 звернулась  в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

05.01.2012 року позивач подала заяву про зменшення розміру позовних вимог та просила зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належним їй АДРЕСА_1 шляхом відновлення ширини проїзду загального користування за рахунок перенесення огорожі АДРЕСА_2  на межі, що відповідають розміру та конфігурації меж, відображених на зкопіюванні схематичного плану будівельного кварталу №400-а м. Вінниці по АДРЕСА_2 від 15.11.95 року, що міститься у технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду по вул. Зарічна № 103 від 01.07.1996 року та на плані –схемі земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_2, який є додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № ОС-20 від 31.01.2011 року, проведеної відділом експертної оцінки майна Вінницької торгово-промислової палати.

З позовної зави та заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що спір виник між власниками сусідніх будинковолодінь з приводу відновлення права користування проїздом, що існував з 1958 року з південної частини обох будинковолодінь і для обох був сполученням  з вул. Зарічна.

Рішенням  Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.02.2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду , позивач подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування у справі, неповно з’ясував обставини справи, прийшов висновку, що суперечить цілому ряду доказів, зібраних у справі.  

         В судовому засіданні   представники позивача  підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.   

      В судовому засіданні відповідачі та їх представник заперечили щодо задоволення апеляційної скарги вказуючи на справедливість та законність рішення суду.

         Представник  Вінницької міської ради в судовому засіданні  при вирішенні спору поклалась на розсуд суду, зазначивши, що в дійсності проїзд   відповідним органом не встановлювався .

         Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, представника Вінницької міської ради,  перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

          За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

          Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

         Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з 1998 року є власником АДРЕСА_1. /а.с.12/

Згідно додатку №1 до рішення виконкому Вінницької міської Ради   № 200 від 04.06.1987 року АДРЕСА_3 був присвоєний номер 105. /а.с.8/

Рішеннями  виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.01.1960 року № 1/47 та від  10.04.1986 року № 171 за будинками по АДРЕСА_3 закріплена земельна ділянка площею 962 кв.м. в загальне користування з яких 600 кв.м. в постійне, а 361 кв.м. в тимчасове користування.  /а.с.21-24/

Співвласниками АДРЕСА_2, з яким межує домоволодіння № 105 з 1995 року є відповідачі. /а.с.46/

 Рішеннями  виконкому  Вінницької міської ради  № 1/14 від 06.01.1959 року та № 53 від 01.02.1996 року  за домоволодінням № 103 по вул. Зарічна закріплена земельна ділянка, відповідно 451 кв.м. та 39 кв.м.  /а.с.47- 51/

  Колегія суддів не погоджується з запереченнями апелянта щодо  того, що суд першої інстанції невірно визначив предмет доказування у справі, оскільки, як і суд першої інстанції так і апелянт в апеляційній скарзі зазначали, що право звернення позивача до суду ґрунтується на нормах ч.ч. 2,3 ст. 152 ЗК України, які  передбачають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Способом захисту  своїх прав позивач обрав –відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

 Право користувача земельної ділянки  АДРЕСА_1  ОСОБА_3 набула у 1998 році на підставі договору купівлі –продажу будинку, відповідно до норм ст. 30 Земельного Кодексу УРСР (в редакції 1990р.)

 Відповідно до  зкопіювання схематичного плану будівельного кварталу № 400-а від 15.11.1995 року з південної частини будинковолодіння № 103 існує прохід до річки довжиною 20м. /а.с.59/

Тобто, на час набуття права власності на будинок позивачу було відомо про право користування  нею  саме проходом, а не проїздом до річки.

 Відповідно до зкопіювання схематичного плану будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці станом на квітень 1960 року відображено наявність проїзду до будинку № 105 (тоді 91) довжиною 20 м.. /а.с.9/

   В акті від 27.05.1958 року про відвід земельної ділянки під забудову ділянки по АДРЕСА_4 загальною площею 451 кв.м. визначені межі ділянки з зазначенням, що з півдня будинку знаходиться проїзд  довжиною 19,2 м.    /а.с.53/

 Згідно ст.107 Земельного Кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно –кадастрової документації.

 Тобто, законодавець визначає, що передумовою для відновлення меж має бути встановлення цих меж органами землеустрою, але  які з якихось обставин зникли, перемістились, зіпсувались або стали невиразними межові споруди і межові знаки ,за допомогою яких визначались межі земельної ділянки.

  Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано доказів того, що компетентним органом був створений проїзд у певних межах між АДРЕСА_2 до домоволодіння № 105.

Наявні в матеріалах справи докази про існування проїзду ,станом на 1960 рік, містять у собі розбіжності щодо  його  довжини та відсутні відомості щодо ширини проїзду, а отже не можуть прийматись за основу при відновленні меж.

Позивач просить відновити проїзд на межі, що відповідають розміру та конфігурації меж, відображених на зкопіюванні схематичного плану будівельного кварталу № 400-а від 15.11.95 року, однак досліджуючи даний доказ колегія суддів, вважає його неналежним, оскільки він суперечить іншим матеріалам та обставинам справи, а саме розташування будинку № 105 (позивача)  зображено з північного боку./а.с.6/

Відповідно змісту статті 39 ЗК України використання земельних ділянок для забудови здійснюється відповідно до містобудівної документації, яка являє собою затверджені текстові та графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій. До неї належать: генеральний план населеного пункту, схема планування території, детальний план території, яким визначається розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови, розташування вулиць, проїздів, щільність, тощо.

Як вбачається з відповіді начальника управління земельних ресурсів Вінницької міської ради від 16.06.2009 року, згідно Генерального плану міста між будинками по АДРЕСА_2 проходить пішохідний прохід до р. ОСОБА_6 .  /а.с.33,55/

Судом першої інстанції був досліджений також той факт, що створення проїзду у тому  місці в теперішній час без порушення вимог п. 3.22 ДБН 360-92 **, санітарних та протипожежних норм є неможливим. Даний висновок суду базувався на доказах наявних в матеріалах справи, яким суд надав належної оцінки, а саме: листах  УМіА  Вінницької міської ради № ІІІ-1-01-5134/01-20 від 22.11.2010р. та № 09-01-03-9163 від 15.04.2010 року, акту обстеження  розміщення паркану відносно будинку 103 по вул. Зарічній з південної сторони, який складений комісією квартального комітету «Київський».  /а.с. 10,167,205-206/

Досліджуване  судом  питання про створення проїзду не було предметом спору, однак суд з метою повного та всебічного розгляду справи послався на вищезазначені докази та навів їх у мотивувальній частині рішення, а тому посилання апелянта в цій частині , колегією суддів відхиляються.

Не залишилась поза увагою районного суду і та обставина, що схематичний план будівельного кварталу № 400-а м. Вінниці по АДРЕСА_2 датований 15.11.1995 року. Згідно рішення Вінницької міської ради № 53 від 01.02.1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 була виділена земельна ділянка площею 39 кв.м. в постійне спільне користування. За таких обставин розміри та конфігурація меж земельної ділянки, за якою було закріплено додатково і за рахунок якої  виділялось 39 кв.м. зазнали змін, а тому керуватись цим планом недоцільно.

Безпідставними  колегія суддів вважає твердження апелянта, щодо помилкової оцінки судом , як доказу  Висновку судової будівельно-технічної експертизи № ОС-20 від 31.01.2011року, яким підтверджується невідповідність площі та меж земельної ділянки, яка фактично є в користуванні співвласників будинковолодіння АДРЕСА_2, площі і межам ділянки, яка офіційно надана їм у користування, оскільки дана обставина районним судом також взята до уваги, однак у пункті 3 Висновку експерт визначив, що зменшення ширини проїзду до АДРЕСА_1 частково відбулось за рахунок самовільного збільшення власниками домоволодіння № 103 (раніше 89) по вул. Зарічній в м. Вінниці розміру і меж земельної ділянки, на якій воно розташоване.

Тобто, висновок експерта про  зменшення проїзду  частково за рахунок відповідачів , не надає можливості суду визначити, в якій саме частці відбувся захват земельної ділянки з південної сторони будинку відповідачами.

У висновку  судової будівельно-технічної експертизи № 1734 від 04.11.2011 року на поставлене судом запитання  експерт зазначив, що досліджені ним матеріали про зміну конфігурації, зміну довжини сторін земельної ділянки( в тому числі і з південної сторони), зміни її площі, а саме її збільшення  до 0,0520 га за фактичним користуванням не дають можливості встановити конкретно, чи має місце самовільне захоплення земельної ділянки власниками АДРЕСА_2 з південної сторони, тому, відповісти на запитання суду не вбачається можливим.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК Україна  не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, позивачем не був доведений факт порушення її прав землекористувача шляхом самовільного захоплення відповідачами усієї частини ширини проїзду загального користування.

Не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи і той факт, що відповідачі переносили огорожу свого будинковолодіння на ділянку загального користування. Так, суд у мотивувальній частині рішення встановив, що не заперечується і апелянтом, що на земельній ділянці за рахунок якої позивач просить відновити межі проїзду  вбачається наявність на цій частині ділянки багаторічних дерев, які  були посаджені понад тридцять років. Апелянт у скарзі   вказує, що розмір та конфігурація земельної ділянки відповідачів з 1958 року по даний час змінювалась лише один раз, на підставі рішення виконкому міської ради від 01.02.1996 року № 53. Відповідно до проекту будинку відповідачів  від 1958 року  відстань від східного лівого кута будинку до межі земельної ділянки з південної сторони становить 2,0 м., відповідно до акту обстеження на даний час ця відстань становить 1,84м.

         Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності, визначених нормами ст. 257 ЦК України.

Частина 1 статті 261 ЦК України вказує на те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення свого права на користування проїздом позивач дізналась у 1998 році, з часу придбання нею будинку та отримання  нею акта встановлення меж земельних ділянок громадян домоволодінь по АДРЕСА_2 та проходу загального користування від 13.05.1998 року /а.с.239 а/, а до суду звернулась у 2010 році, тобто через 9 років.

Посилання апелянта на ту обставину, що строк нею не пропущений , оскільки вона у порядку передбаченому ч.3 ст.158 ЗК України зверталась за вирішенням даного спору до органу місцевого самоврядування, а тому в силу ч. 5 ст. 158 ЗК України  право на звернення до суду у неї виникло з 19.06.2009 року (дня складання комісією відповідного акта), є безпідставним з огляду на норми ст. 263 ЦК України, серед вичерпних переліків зупинення перебігу позовної давності якої ,обставина зазначена позивачем (досудове вирішення спору) не міститься.

           Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

         Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Замостянського  районного суду м. Вінниці від 14.02.2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Вінницька міська рада  про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням  - залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

           Головуючий: /підпис/

          Судді: /підписи/

          З оригіналом згідно: