Справа № 1-н-1/2012

Провадження №11/0290/277/2012                                                                                                  Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції  Ясінський Ю.А.                                                              

Доповідач :   Нешик

                       АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Старинця Ю.В., Пікановського Б.В.

        прокурора: Кузьміна С.В.

      адвоката: ОСОБА_2                              

розглянула 04 квітня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову  Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2012 року, згідно якої до неповнолітньої

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,

що вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст.185 КК України, застосований захід виховного характеру у виді направлення її до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків (загальноосвітньої школи соціальної реабілітації) на строк 2 роки.

          Згідно постанови, суд встановив, що неповнолітня ОСОБА_3 28 серпня 2011 року близько 22 години за домовленістю зі своїм братом неповнолітнім ОСОБА_4, 1995 року народження з метою крадіжки чужого майна проникли в гараж ОСОБА_5, відігнувши в ньому металевий лист, звідки таємно викрали 2 вудки з котушками б/к, вудилище з бамбуку, які знаходились в риболовецькому чохлі, розпорядившись викраденим на власний розсуд, заподівши матеріальної шкоди потерпілій на суму 241 грн. 50 коп.

          Суд, визнавши доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під дію ч.3 ст.185 КК України, та враховуючи, що вона не досягла віку кримінальної відповідальності за даним законом, застосував до неї примусові заходи виховного характеру направлення її до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків (загальноосвітньої школи соціальної реабілітації) на строк 2 роки.

          Прокурор в своїй апеляції просив скасувати постанову суду та постановити свою, направивши ОСОБА_3 до професійного училища соціальної реабілітації на 3 роки, тимчасово, на 30 діб помістивши її у приймальник-розподільник для неповнолітніх, звідки доставити її до спеціалізованого навчально-виховного закладу, посилаючись, що на час прийняття судового рішення вона досягла 14 річного віку, що не було враховано місцевим судом.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора про задоволення поданої апеляції,          виступ адвоката в дебатах про залишення без змін постанови районного суду, дослідивши доводи апеляції, заперечення проти них та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про зміну постанови суду зі слідуючих підстав.

          Враховуючи, що до ОСОБА_3 раніше застосовувались примусові заходи виховного характеру за рішенням суду у вигляді застереження і передачі її під нагляд матері, які позитивно не вплинули на її перевиховання, оскільки вона проживає в неповній сім’ї і вийшла із-під контролю матері, за місцем навчання характеризується як дитина, яка не піддається виховному впливу, суд прийшов до вірного висновку про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх, у виді направлення її до спеціальної навчально-виховної установи.

          При цьому, суд не дотримався п.11 роз’яснень постанови №2 від 15.05.2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», із посиланням на Закон України №20 від 24.01.1995 року «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» згідно якого, неповнолітні, які досягли 14-річного віку направляються до професійних училищ соціальної реабілітації, а не до загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, як про це було зазначено в постанові суду.

          Немає ніяких застережень щодо протипоказань по стану здоров’я для направлення ОСОБА_3 до зазначеної установи.

          Визначений судом термін перебування в даній установі є обґрунтованим, ніяких підстав для його збільшення судова колегія не вбачає.

          З метою попередження скоєння нових протиправних дій, а також з метою забезпечення виконання прийнятого рішення, відповідно ч.4 ст.447 КПК України ОСОБА_3 слід тимчасово, до 30 діб помістити у приймальник-розподільник для неповнолітніх, звідки її необхідно доставити до спеціального навчально-виховного закладу, задовольнивши в цій частині апеляцію прокурора.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст.365-367 КПК України, колегія суддів ,-

                                             у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора із доповненнями частково задовільнити.

Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.01.2012 року про застосування до неповнолітньої ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру змінити.

Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді направлення її до професійного училища соціальної реабілітації на строк 2 роки.

Тимчасово, строком до 30 діб помістити ОСОБА_3 у приймальник-розподільник для неповнолітніх, звідки зобов’язати його керівництво доставити неповнолітню до спеціалізованого навчально-виховного закладу.

В решті оскаржувану постанову залишити без змін.

Судді: