Справа № 1-201/11

Провадження №11/0290/224/2012                                                                                                  Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції  Ковганич С.В.                                                              

Доповідач :   Ляліна

                       АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

          Головуючого-судді: Ляліної Л.М.

          Суддів: Петришина І.П., Бурденюка С.І.

          За участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

          Захисника: ОСОБА_2

          Засудженого: ОСОБА_3

розглянула 21 березня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції із доповненнями на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року, яким

          ОСОБА_3,

          ІНФОРМАЦІЯ_1,

          інвалід 2-ї групи, раніше

          несудимий

засуджений за ст. 185 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі.

          На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

          Відповідно до ст. 76 п. 2, п. 3 КК України зобов`язано ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

          Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в сумі 36312 грн. 50 коп.

          Вирішено питання з речовими доказами.

          Як встановлено судом, 11 січня 2011 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приїхали з Київської області, де вони постійно проживають, в смт. Тростянець Вінницької області. При цьому ОСОБА_3 приїхав разом з ОСОБА_5 на автомобілі останнього, а ОСОБА_6 –на вантажному мінібусі з причепом, що знаходиться у його володінні, марки Рено-Трафік, д. н. НОМЕР_1, і ОСОБА_7 –на невстановленому слідством легковому автомобілі з причепом. Цього ж дня, біля 23 год. вечора вказані особи зупинились в смт. Тростянці на неосвітлюваній місцевості навпроти території приватного підприємства агрофірми «Комора»за адресою смт. Тростянець Вінницької області, вул. Наконечного, 15. В той час, коли ОСОБА_3, перебуваючи в автомобілі ОСОБА_5, невстановленні слідством особи зірвали замок на вхідних воротах до території зазначеного підприємства та проникли на його територію.

          Перебуваючи на території вказаного підприємства, невстановлена слідством особа нанесла удар по голові охороннику ОСОБА_8, після чого заволікши останнього в приміщення охорони, зв`язали скотчем. Після цього, зірвавши замок на вхідних воротах складської будівлі, на автомобілі під керуванням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по черзі почали заїжджати в приміщення складу, де завантажували та вивозили мішки, наповнені насінням люцерни ОСОБА_3, заїхавши на територію складу та зрозумівши, що вчиняється крадіжка чужого майна, за вказівкою ОСОБА_5 завантажив до автомобіля 5 мішків люцерни.

          Таким чином, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 таємно викрали насіння люцерни в загальній кількості 4150 кг, яке знаходилось в полімерних мішках на загальну суму 145 250 грн., що є великим розміром, тобто більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, спричинивши ОСОБА_4, як власнику, майнову шкоду на вказану суму.

          Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 привезли викрадене насіння в смт. Тараща Білоцерківського району Київської області і розпорядились викраденим на свій розсуд.

          В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи, з доповненнями просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону при кваліфікації дій засудженого та при призначенні покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості покарання, призначеного ОСОБА_3

          Просить постановити свій вирок, яким за ст. 185 ч. 4 КК України призначити покарання 5 років позбавлення волі.

          Заслухавши доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляцію з доповненнями державного обвинувача і просить її задовольнити, засудженого ОСОБА_3, який заперечує проти апеляції прокурора і просить вирок суду залишити без змін, адвоката ОСОБА_2, який вважає вирок суду законним і обгрунтованим, і просить відхилити апеляцію прокурора; обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція державного обвинувача задоволенню не підлягає.

          Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 4 КК України грунтується на сукупності доказів, перевірених в судовому засіданні, а саме: показаннях ОСОБА_3, в яких він подробно розповів про скоєння ним злочину; показаннях потерпілого ОСОБА_4; свідка ОСОБА_9, який купив люцерну, передавши 20 тис. гривень знайомому ОСОБА_6, а дружина віддала 7 тис. гривень після того, як люцерну привезли. Пізніше працівники міліції вилучили в них частину придбаного товару, який вони не встигли продати.

          Свідок ОСОБА_10 показав суду, що він працює оператором зерноочисних машин на ПП агрофірма «Комора». Зерно (насіння) люцерни упаковують в полімерні мішки. При проведенні впізнання мішків свідок впізнав саме мішки зеленого кольору, в які упаковуют у них насіння люцерни.

          Вина засудженого ОСОБА_3 підтверджується також матеріалами справи протоколами огляду місця події (т. 1 а. с. 5-7, 27-29); відтворення обстановки і обставин події (т. 1 а. с. 247-251, 265-267), іншими матеріалами.

          Доводи апеляції прокурора про безпідставне виключення з обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 185 ч. 4 КК України кваліфікуючої ознаки –попередньої змови групи осіб, не приймаються колегією суддів, оскільки ця обставина заперечується ОСОБА_3, який давав і на досудовому слідстві, і в судовому засіданні послідовні показання, які ні одним доказом не спростовані.

          Крім того, ОСОБА_3 не розпоряджався краденим майном, а отримав лише обіцяні гроші за те, що керував автомобілем в сумі 200 грн.

          Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляції прокурора про обрання ОСОБА_3 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, оскільки хоча скоєний ОСОБА_3 злочин є тяжким, останній визнав свою вину, розкаявся в скоєному, співпрацював із слідством, з самого початку давав послідовні показання. Він вперше притягується до кримінальної відповідальності, являється інвалідом ІІ групи загального захворювання, працює, одружений. Обтяжуючих покарання обставин немає.

          Відносно трьох інших осіб матеріали виділені в окреме провадження.

          Суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин справи.

          Разом з тим, судом при покладенні обов`язків відповідно до ст. 76 КК України зазначено зобов`язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання. Стаття 76 КК України передбачає, що контроль здійснює кримінально-виконавча інспекція.

          Крім того, судом зазначено, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 скоїли злочин, що неприпустимо, оскільки матеріали відносно зазначених осіб виділені в окреме провадження.

          Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -  

УХВАЛИЛА:

          Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, з доповненнями залишити без задоволення.

          Змінити вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року щодо ОСОБА_3.

          Виключити з мотивувальної частини вироку зазначення-скоєння злочину ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зазначивши скоєння злочину ОСОБА_3 з особами, матеріали кримінальної справи відносно яких виділені в окреме провадження.

          Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_3 забороняється виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інстпекції, а також засуджений зобов`язаний повідомляти кримінальну-виконавчу інстпекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

          В решті вирок залишити без змін.

Судді:

Л.М. Ляліна І.П. Петришин С.І. Бурденюк

          З оригіналом згідно: