У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року                                                                              м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                    Головуючого судді  : Гордійчук С.О.

                    суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.

                    секретар судового засідання : Міщук Л.А.

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ‘’ПриватБанк’’на заочне рішення Дубровицького районного суду від 01 грудня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ‘’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

          Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

                                                         в с т а н о в и л а  :

             Заочним рішенням Дубровицького районного суду від 01 грудня 2011 року у задоволенні позову ПАТ КБ ‘’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про звернення стягнення відмовлено за безпідставністю.

          Забезпечення позову шляхом вилучення предмета застави та передачі його у заклад (володіння) ПАТ КБ ‘’ПриватБанк’’, а саме: автомобіля DAEWOO, модель LANOS TF 69 Y, рік випуску: 2007, тип ТЗ легковий, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 скасовано.

             В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що укладеним між сторонами кредитним договором від 31.07.2007 року та чинним законодавством, зокрема ст. 20 Закону України ‘’Про заставу’’передбачено право банку до закінчення строку договору звернути стягнення на предмет заставленого майна, в зв’язку з порушенням позичальником зобов’язань, передбачених умовами договору.  

           Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.  

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню таких підстав.

_________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц1790/677/2012                                                 Головуючий суддя 1 інстанції: Сидоренко З.С.

                               Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду 11 жовтня 2010 року, незважаючи на те, що строк погашення кредиту, установлений договором до 30 липня 2012 року, не збіг, а тому у відповідача була можливість належним чином здійснити розрахунок із банком та повністю погасити заборгованість за кредитним договором. Крім того, в матеріалах справи відсутня письмова вимога банку, яка направлялось відповідачу, тому звернення стягнення на заставне майно є передчасним, і свідчить про те, що недотримання процедури звернення стягнення на майно є однією із підстав для відмови в позові.

На підтвердження такого висновку в рішення наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України кожна  сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.     

                   Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

       Згідно  ч.2 ст.590 ЦК України, зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.           Заставодержатель, відповідно до ст. 20 ЗУ "Про заставу", набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.   

       Відповідно до ч.2  ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Як вбачається  з тексту кредитного договору, у ньому містяться  конкретизовані  права і обов'язки сторін щодо цього, які не суперечать  зазначеній статті, а тому підлягають застосуванню.   

        Згідно п.7.1 укладеному між сторонами кредитного договору термін повернення кредиту, відсотків і винагороди не пізніше 30.07.2012 року. Зазначений термін може бути змінений згідно п.п.2.3.3.,2.4.1 договору.   

        Відповідно   до п.2.3.3. договору при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених умовами договору, банк може за своїм розсудом  :   

 а) змінити умови договору –вимагати від позичальника дострокового  виконання зобов'язання в повному обсязі шляхом надання повідомлення .При цьому по зобов'язаннях, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату  або   

б) розірвати договір  в судовому порядку        або   

в) згідно ст.651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання умов договору з надсиланням  позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним.       

       Таким чином, заявляючи вимоги про звернення стягнення на предмет застави у розмірі усієї виданої суми кредиту та процентів, банк зобов’язаний надати підтвердження, що ним направлялись  повідомлення  відповідачу  про зміну чи  одностороннє розірвання договору, чи вимоги до суду  про розірвання  кредитного договору, внаслідок чого  виникав би обов'язок по достроковому поверненню усіх коштів чи звернення стягнення на майно.      

      В зв'язку з тим, що кінцевий  строк виконання основного зобов'язання  по кредитному договору  не настав,  вимог  про розірвання, односторонню  відмову  чи зміну   кредитного  договору банк не заявляв, як і позовних вимог до ОСОБА_1 щодо  дострокового повернення залишку кредиту, колегія суддів вважає, що  висновок суду про  недоведеність  та передчасність позовних  вимог банку про звернення стягнення на  майно є вірним.  

          Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                 Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів     

                                                              у х в а л и л а :

                   Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ‘’ПриватБанк’’відхилити.

            Рішення Дубровицького районного суду від 01 грудня 2011 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

            Головуючий :

            Судді :