Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р. Справа № АС-04/276-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників:
позивача - Болотової Е.І.,
відповідача - Іванюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2657Х/1-8) відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, на постанову господарського суду Харківської області від 29.06.2006 р. по справі №АС -04/276-06
за позовною заявою Статутного територіальне –галузеве об'єднання “Південна залізниця”, м. Харків
до Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі, м. Лозова
про оскарження дій
встановила:
Позивач, СТГО "Південна залізниця", звернувся до господарського суду Харківської з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просить визнати неправомірним рішення начальника УПФУ в Лозівському районі від 18.05.2006 р. № 309-м про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески.
Постановою господарського суду Харківської області від 29 червня 2006 року по справі № АС-04/276-06 (суддя Григоров А.М.) позов задоволено. Визнано неправомірним рішення УПФУ в Лозівському районі від 18.05.2006 р. № 309-м про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СТГО "Південна залізниця" витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.
Відповідач, УПФУ в Лозівському районі, з постановою господарського суду Харківської області не згоден подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою. В результаті перевірки підприємства позивача встановлено заниження у 2004-2005 роках у звітності до УПФУ ( рядок 1.1 додатку 23) показника "загальна сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов’язаних з відносинами трудового найму" на суми доходу у не грошовій формі працівників залізниці у вигляді надання безкоштовного проїзду в розмірі 77211,63 грн., в результаті чого позивачу донараховані внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму 26100,71 грн. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, а постанову, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства. Тому просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою визнати правомірними рішення УПФУ.
Позивач, СТГО "Південна залізниця", в запереченні на апеляційну скаргу зазначає, що з рішенням господарського суду першої інстанції згоден, вважає постанову цілком обґрунтованою та законною, зазначає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи і в рішенні немає ніяких порушень матеріального чи процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити - без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно ст. 128 КАС України суд відкладав розгляд справи у зв'язку з необхідністю витребуванням додаткових документів для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. В судовому засідання 12.09.2006 р. колегія суддів оголосила перерву до 31.10.2006 р. до 10 годин 30 хвилин.
На адресу апеляційної інстанції документи, витребувані ухвалою від 12.09.06 р., надійшли та були долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області від 10.10.2005 р. № 254 на станції Лозова СТГО "Південна залізниця" за період з 01.01.2002 р. по 20.10.05 р. була проведена планова перевірка правильності обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2002 р. по 20.10.05 р.
За результатами перевірки був складений акт від 31.10.2005 р. № ю 237-м. Перевіркою встановлено заниження підприємством у 2004-2005 роках у звітності до УПФУ ( рядок 1.1 додатку 23) показника "загальна сума фактичних витрат на оплату праці та інших виплат, пов’язаних з відносинами трудового найму" на суми доходу у не грошовій формі працівників залізниці у вигляді надання безкоштовного проїзду в розмірі 77211,63 грн.
За виявлені заниження сум заробітної плати відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" Рішенням начальника Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі від 18.05.06 р. за № 309-м застосовані фінансові санкції у розмірі 77211,63 грн.
З викладеним в акті позивач був не згодний і направляв заперечення до акту до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області та до Пенсійного Фонду України на які отримав рішення, якими залишено результат перевірки, викладений в акті від 31.10.2995 р. № ю-237-м без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12 і 15 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Тобто, з вищевказаних норм вбачається, що ці норми встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Структура заробітної плати визначена у ст. 2 цього Закону:
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата –це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.5.6. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.
Відповідно до ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт” соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 160 “Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України “Про залізничний транспорт” витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Отже, право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, отже наведене надання безоплатного проїзду працівникам залізничного транспорту є видом соціального захисту, тобто не є виплатою або заробітною платою.
Отримання квитка на безоплатний проїзд не є обов’язковим для працівника, його дають лише за бажанням працівника, він не нараховується в залежності від роботи, як заробітна плата та її складові, це підтверджується переліком разових та приміських квитків виданих для особистих потреб, довідкою про відображення в бухгалтерському обліку вартості виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті.
Таким чином, господарський суд Харківської області вірно дійшов висновку, що внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст.16 Закону України “Про залізничний транспорт”, а рішення від 18.05.2006 р. №309 - м про застосування фінансових санкцій за заниження страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню, а тому, позовні вимоги обґрунтовано судом задоволені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, п.1. ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 29.06.2006 р. по справі № АС 04/276-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у місячний строк з моменту виготовлення її повного тексту.
Адміністративну справу № АС 04/276-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді