КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2012 № 58/452
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Разіної Т.І.
за участю секретаря: Карпюк О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: представник - ОСОБА_1 ( за довіреністю),
від відповідача: представник – ОСОБА_2 ( за довіреністю),
від третьої особи: представник – не з’явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БРСМ-НАФТА”
на рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2011р.
у справі № 58/452 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БРСМ-НАФТА”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова група - 95”
третя особа ДП «Моніторинг ЗМІ України»
про зобов’язання розмістити в Інтернет-виданні власне тлумачення справи
позивачем.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 58/452 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю “БРСМ-НАФТА” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 58/452 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 58/452 та призначено до розгляду на 10.04.2012 р. о 10 год. 10 хв.
10.04.2012р. об 11 год. 25 хв. через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, помічник судді отримав даний відзив об 15 год. 44 хв. У відзиві відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011р. залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2011 року Інтернет-видання «OilNews» на сторінці з адресою http://oilnews.com.ua/news/articlel0115.html розмістило в мережі Інтернет статтю “БРСМ-Нафта” продает мини-НПЗ в Казатине?”
Як зазначено в тексті публікації: “В г. Казатин (Винницкая обл.) выставлен на продажу нефтеперерабатывающий завод. Соответствующие объявления размещены на нескольких сайтах купли-продажи недвижимости.
Согласно тексту объявления, мощность мини-НПЗ составляет 50 тыс. т/г., запрашиваемая цена - € 12 млн.Завод введен в эксплуатацию в 2008 г.
Технологическая схема НПЗ предусматривает выход 20% бензина, 45% дизельного топлива, 30% мазута и 5% нефтяных остатков. Сырьевой резервуарный парк завода 2 тыс. м3, парк готовой продукции – 2,4 тыс. м3. Общая площадь земельного участка –6,8 га.
Как сообщил OilNews агент по продаже, с начала апреля поступило несколько предложений по покупке НПЗ, однако “заключение сделки не предвидится”.
Вместе с этим. Он отказался предоставить информацию о владельце и паспортах качества выпускаемой продукции, сославшись на конфиденциальность данной информации.
Между тем, по данным OilNews в течении 2010 г. на ст. Казатин прибыло 2,79 тыс. т стабильного бензина и 5,11 тыс. т. газоконденсата в адрес структур, которых участники рынка связывают с группой компаний “БРСМ-Нафта”.
Як зазначає апелянт в скарзі, поширена Відповідачем інформація щодо пов’язаності Позивача з нафтопереробним заводом в м. Козятин (Вінницька область) та продажем Позивачем вказаного нафтопереробного заводу є оціночними судженнями, оскільки містить припущення, що не містять фактичних даних, є безпідставними та необґрунтованими. Як зазначає позивач, Безпідставність поширеної Відповідачем інформації полягає в тому, що Позивач не має і ніколи не мав у власності в м. Козятин Вінницької області такого об’єкту нерухомості як нафтопереробний завод, намір продати який Відповідач приписав Позивачу.
На думку апелянта, зазначені у статті неправдиві оціночні судження є такими, що принижують ділову репутацію Позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Інтернет є глобальною мережею, якою користується необмежена кількість людей. Позивач здійснює активну господарську діяльність на нафтовому ринку. Читаючи дану статтю про такі події на нафтовому ринку, як продаж одним з учасників ринку такого активу як нафтопереробний завод, необмежена кількість людей, що можуть бути потенційними споживачами бензину та потенційними діловими партнерами, отримали суб’єктивну інформацію щодо певної несприятливої ситуації в господарській діяльності позивача, а саме зміну активів Позивача шляхом продажу нафтопереробного заводу, який в нафтовому бізнесі є важливим активом який складає основу нафтового бізнесу.
06.06.2011 року позивач направив на адресу Відповідача лист-прохання щодо розміщення листа у той же спосіб з текстом, який містить інформацію з іншим тлумаченням справи. Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що у відповідача відсутні будь-які правовідносини з Інтернет-ресурсом ilNews”.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частиною 4 ст. 277 Цивільного кодексу України, передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” передбачено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію” ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб’єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або –неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської· (підприємницької) діяльності у зв’язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Згідно з п. 13 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими дами законодавства про інформацію”, у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси, порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація.
Отже, якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому Інтернет-сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою –шостою статті 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.
Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року “Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.
Якщо автор поширеної інформації невідомий, або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта –вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Позивач звертає свої позовні вимоги до відповідача посилаючись на те, що підприємство відповідача є власником Інтернет-видання ”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про телекомунікації”, домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Відповідно до п. 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року, доменне ім'я - буквено-цифровий вираз, що ідентифікує будь-який комп'ютер абонента у мережі Інтернет.
Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Колегія суддів вважає, що апелянтом не надано доказів належності відповідачу доменних імен, за якими було вчинено порушення прав позивача.
За таких обставин позивачем не доведено причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та порушенням прав позивача, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 58/452, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,–
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БРСМ-НАФТА” на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 58/452 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 58/452 залишити без змін.
Матеріали справи № 58/452 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Сотніков С.В.
Разіна Т.І.