УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/2314/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/717/25

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді:                 ОСОБА_2

суддів:                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря:                 ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

захисника: ОСОБА_7

прокурора: ОСОБА_8

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 09.08. 2025 року, включно, без визначення розміру застави.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти існуючим ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Зазначає, що судом не було враховано, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проживає разом зі своєю матір`ю 1976 р.н та здійснює за нею догляд оскільки вона є інвалідом І –групи та потребує стороннього догляду.

Крім того, обвинувачений має ряд хронічних захворювань.

Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_6 утримується під вартою 3 роки 10 місцяв, при цьому усі зазначені судом підстави для продовження строку дії запобіжного заходу ґрунтуються на припущеннях та жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Зазначає, що ОСОБА_6 не підписував ряд доказів, відібраних для експертиз.

Також зазначає, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності будь-яких ризиків, які унеможливлювали б застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В провадженні Черняхівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні, кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів пов`язаних з діями сексуального характеру до неповнолітньої потерпілої, міра покарання за яке, у разі визнання його винуватим, передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 .

Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, суд прийшов до вірного висновку про наявність по справі реальних ознак суспільного інтересу.

Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявності всіх обставин, передбачених ст.194 КПК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не наведено доказів щодо зменшення ризиків, які існували під час постановлення судом попередніх ухвал про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання у разі визнання його винним, існує ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків, яким відомі обставини вчинення ним злочину з метою побудови власної версії захисту та виправлення своїх дій, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів, також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, на даний час залишилось допитати двох свідків, на яких наполягає сторона захисту, та перейти до судових дебатів, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Разом з цим, є слушними апеляційні доводи сторони захисту про значний строк судового розгляду провадження в суді першої інстанції, та як наслідок значний строк перебування під вартою ОСОБА_6 .

Однак, тривалий розгляд кримінального провадження викликаний об`єктивними чинниками, які неспростовані захисником, складністю кримінального провадження, заміною головуючого судді, заявами обвинуваченого про відвід судді, неодноразовою заміною захисників, постійними клопотаннями обвинуваченого, погіршенням стану його здоров`я, оголошенням воєнного стану по всій території України та постійними обстрілами, а приймаючи рішення про відкладення розгляду справи суд визначав судові засідання в найкоротші терміни враховуючі, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно та розглянуто першочергово.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції про необхідність дотримання вимог щодо розумності строків визначених ст. 28 КПК України, оскільки обвинувальний акт згідно до виділених матеріалів провадження затверджений ще 11.11.2021 року, а ОСОБА_6 перебуває під вартою з 07.10.2021 року.

Наявність у ОСОБА_6 захворювань, також не свідчать про можливість обрання йому менш суворого запобіжного заходу, оскільки право на охорону здоров`я, ефективну безкоштовну медичну допомогу, яке закріплено в Конституції України мають усі громадяни України, в тому числі і ті щодо яких обрано запобіжний захід тримання під вартою.

Право на медичну допомогу, що цих осіб забезпечується наданням її у медичній частині, а в разі неможливості проходження там лікування у визначених закладах охорони здоров`я, відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я з забезпеченням цілодобової охорону особи, узятої під варту.

Даних про те, що захворювання ОСОБА_6 унеможливлюють його перебування в умовах попереднього ув`язнення матеріали справи не містять та стороною захисту не надані.

Доводи сторони захисту, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проживає разом зі своєю матір`ю 1976 р.н та здійснює за нею догляд оскільки вона є інвалідом І –групи та потребує стороннього догляду не є переконливими аргументами для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 оскільки такі обставини існували і на час вчинення злочину і відповідно до обвинувачення це не стримало ОСОБА_6 від його вчинення по відношенню до неповнолітньої особи.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства до неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , апеляційний суд погоджується з висновками суду про неможливість на даний час у застосуванні застави.

За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими та законними висновки слідчого судді про наявність достатніх підстав, згідно вимог ст.194 КПК України для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни ухвали суду колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: