Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2006 р. Справа № 37/79-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.
при секретарі Новікова Ю.В.
за участю представників:
1-го позивача - ОСОБА_1
2-го позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.НОМЕР_2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2006 р. по справі № 37/79-06
за позовом 1. СПД ФО ОСОБА_4, м. Харків; 2. СПД ФООСОБА_5, м. Харків
до СПД ФО ОСОБА_6, м. Харків
про стягнення 31440,75 грн. та розірвання договору оренди
встановила:
Позивачі, СПД ФО ОСОБА_4. та СПД ФООСОБА_5 звернулись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, СПД ФООСОБА_6, основної суми заборгованості за орендною платою в розмірі 16995 грн. та пені у розмірі 14445,75 грн., а також розірвання договору оренди нежитлових приміщень б/н від 05.12.2005 року загальною площею 144,15 кв. м.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2006 року по справі №37/79-06 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_6 на користь СПД ФО ОСОБА_4 основної суми заборгованості у розмірі 8497,5 грн., пені у розмірі 6373,13 грн., держмита у розмірі 148,71 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 55,81 грн. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_6 на користь СПД ФО ОСОБА_5 основної суми заборгованості у розмірі 8497,5 грн., пені у розмірі 6373,13 грн., держмита у розмірі 148,71 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 55,81 грн. В решті частині позову, а саме в частині стягнення пені у розмірі 1699,5 грн. та розірвання договору оренди б/н від 05.12.2005 р. відмовлено.
Відповідач, СПД ФО ОСОБА_6, з рішенням господарського суду не погодившись, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. При цьому скаржник посилається на те, що судове рішення прийняте при порушенні норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Позивачі, СПД ФО ОСОБА_4. та СПД ФООСОБА_5, у відзиві на апеляційну скаргу вважають рішення місцевого господарського суду Харківської області законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, а доводи позивача - безпідставними, у зв'язку з чим просять господарський суд апеляційної інстанції залишити таке рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
При розгляді матеріалів справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила, що 05.12.2005 р. між позивачами та відповідачем був укладений договір оренди нежитлових приміщень, строком дії до 01.12.2006 р., згідно з яким відповідачу було надано у користування нежитлове приміщення, площею 144,15 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 15.12.2005 р.
Відповідно до п.3.1. зазначеного договору, орендна плата за договором оренди повинна сплачуватись відповідачем щомісячно в рівних частинах позивачам у розмірі 5665 грн. в еквіваленті 1100 доларів США плюс 2% до зазначеної суми на день проведення оплати, але не менше 5,15 грн. за 1 долар США на день укладання договору.
Згідно з п.3.2. даного договору оренди відповідач зобов'язався здійснити у 5-денний термін з моменту підписання цього договору попередню оплату за перший та останній місяці за оренду приміщення, у розмірі визначеному у п.3.1. договору.
06.03.2006 р. позивачем було вскрито орендоване нежитлове приміщення, що підтверджується актом вскриття приміщення від 06.03.2006 р.
Відповідача орендна плата сплачувалась не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 16995 грн. за період оренди приміщення за 3 місяці
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, через такі підстави.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 16995 грн. Зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів в рівних частках.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 7.1. договору за несвоєчасну сплату орендної плати відповідач зобов'язався сплачувати пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 12746,25 грн., нарахованої за 75 днів, тобто з моменту, виникнення прострочки на день подачі позову - 02.03.2006 р., відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню. В решті частині нарахованої пені у розмірі 1699,5 грн. судом першої інстанції було правомірно відмовлено, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3-х місяців підряд та у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивачів з позовом відповідач припинив користуватися нежитловими приміщеннями, приміщення повернуті позивачу. Крім того, позивачами направлялися повідомлення відповідачу про розірвання спірного договору оренди, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданим відповідачем листом-повідомленням позивачів.
На підставі викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів про розірвання договору оренди, оскільки станом на момент звернення позивачів з позовом договір оренди є розірваним.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що посилання скаржника на чинення перешкод в користуванні орендованим приміщенням з боку матері орендодавця -ОСОБА_7 судом до уваги не приймаються, оскільки остання не є учасником договірних правовідносин. Договір оренди був укладений між СПД ФО ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_5- з одного боку (орендодавці) та СПД ФО ОСОБА_6 -з іншого боку (орендар).
Слід відзначити, що СПД ФО ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначає, що принциповою ознакою оренди саме як господарського договору є визначена мета передачі майна у користування -здійснення орендарем господарської діяльності з використанням цього майна. Отже, на думку підприємця, йдеться про передачу майна, що обтяжене певним цільовим призначенням свого використання. Ця мета для договорів оренди є обов'язковою.
Таким чином, відповідач посилається на те, що він не займав вказані приміщення, оскільки не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю, Такі твердження судом не приймаються до уваги, оскільки по-перше, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і, по-друге, не здійснення підприємницькою діяльністю не відноситься до істотних умов договору оренди.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 63 ГПК України господарським судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи маються докази надіслання відповідачу копії позовної заяви (а.с. НОМЕР_1).
З огляду на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2006 року по справі №37/79-06 прийняте у відповідності до вимог законодавства та підстави для його скасування відсутні, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2006 року по справі №37/79-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Сіверін В.І.