РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-3012/2011

 02.11.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді -                                    Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання –Якушевій Г-М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

у липні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що 21.12.2010р. з вини відповідача, який збив його, як пішохода на дорозі, позивачу були спричинені тілесні ушкодження, що на тривалий час погіршило його фізичне здоров’я та він був змушений проходити тривале лікування. Вина відповідача підтверджена вироком суду. Позивач зазначає, що в процесі досудового слідства ОСОБА_2 відшкодував йому фактичні витрати на лікування у розмірі 10000,00 грн. Проте, позивач потребував подальшого лікування, тому ним були витрачені ще 4515,50 грн.. Зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у якості відшкодування матеріальної шкоди. Одночасно з цим, своїми злочинними діями позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 40 000 грн., що буде в повній мірі відповідати завданим фізичних стражданням та надасть змогу повністю відновити здоров’я.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з вищенаведених підстав.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки при розгляді кримінальної справи позивач написав розписку про отримання 10000,00 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди з зазначенням про відсутність будь-яких претензій. Надані квитанції про придбання ліків на підтвердження завдання матеріальної шкоди не підтверджені рецептами призначення лікарів. Крім того, значна їх кількість не має назв ліків, а в  деяких зазначені ліки, які призначаються при сахарному діабеті.

Матеріалами  цивільної справи, і дослідженими в судовому засіданні доказами судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 23, 1166, 1167, 1168 ЦК України.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 20.04.2011 року ОСОБА_2  визнаний винним за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, тобто за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження ( а.с. 3-4).

Під час розгляду кримінальної справи цивільний позов не заявлявся. Згідно розписки від 22.03.2011 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 10000,00 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої у наслідок дорожньо-транспортної пригоди. Претензій, на час складання розписки, він до ОСОБА_2 не мав.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної та кримінальної справ, оцінивши докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таке ж положення міститься у  ч.1 ст. 60 ЦПК України.  Відповідно до ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін ті інших осіб,  які беруть участь у справі.

Зі змісту статей 1166, 1167  ЦК України  убачається, що для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність таких обов’язкових умов: наявність шкоди,  протиправність дій заподіювача шкоди,  причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди  і шкодою,  вина у заподіюванні шкоди.

З огляду на встановлені факти та викладені положення матеріального закону, суд приходить до висновку, що у наслідок противоправних дій, вчинених ОСОБА_2., що встановлено вироком суду  від 20.04.2011 року та відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, ОСОБА_1 завдана матеріальна та моральна шкода.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення матеріальної шкоди саме у розмірі 4515,50 гривень, оскільки позивачем не надано  жодних  доказів  на підтвердження  зазначеного або іншого розміру шкоди. Між тим, будь-яка позовна вимога повинна обґрунтовуватись доказами, оскільки відповідно до  частини 4 статті 60 Цивільного процесуального  кодексу України  доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданні суду квитанції про купівлю медикаментів суд не приймає на підтвердження розміру матеріальної шкоди, оскільки з них не убачається, що витрати були понесені саме позивачем для його лікуванням. (а.с. 7-9). Доказів у вигляді лікарських призначень або рецептів, суду не надано, джерело їх існування не повідомлено.

При вирішені позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги характер фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничних стосунках у наслідок отриманих на пішохідному переході тілесних пошкоджень. Виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи відшкодування відповідачем під час розгляду кримінальної справи матеріальної шкоди у розмірі 10000,00 грн,  розмір моральної шкоди суд оцінює в 1000 гривень.

Відповідно до  ст. ст. 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -  

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В частині позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4515,50 грн. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 8,50 (вісім) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя