У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.05.08 Справа №15/4-пн-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Зубкова Т.П. , Колодій Н.А.
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_2(довіреність від 15.02.2008 р. ВКВ № 907669);
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2008 р. у справі № 15/4-ПН-08
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Облжитлопостачторг», м. Херсон,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Херсонська міська рада, м. Херсон,
про визнання недійсною відмови у погодженні місця розташування земельної ділянки та у спонукання надати згоду на вилучення із його користування земельної ділянки площею 775 кв.м.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 13.05.2008 р. № 890 справу № 15/4-ПН-08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Федоров І.О. (доповідач), судді Зубкова Т.П., Колодій Н.А.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за його згодою по закінченні судового засідання 14.05.2008 р. колегією суддів оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2008 р. у справі № 15/4-ПН-08 (суддя Клепай З.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у разі знаходження на земельній ділянці об'єкта нерухомості додаткове узгодження місця розташування цієї земельної ділянки не потрібно. При цьому при переході права власності на об'єкт нерухомості до особи, яка його придбала, переходить право власності або користування тією частиною земельної ділянки, яка знаходиться під ним, а також необхідна для його обслуговування. Позивач же звернувся з позовом про зобов'язання відповідача дати згоду на вилучення у нього земельної ділянки площею 775,3 кв.м. у той час як за договором йому передано склад-модуль площею 540,8 кв.м. Крім того, право на позов в даній справі належить громадянину ОСОБА_1, а не приватному підприємцю ОСОБА_1
Не погодившись із прийнятим у справі рішенням, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області в даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою позивач посилається на порушення господарським судом першої інстанції ст. ст. 1, 41 ГПК України, ст. 120 Земельного кодексу України. Вказує, що розташований на земельній ділянці об'єкт нерухомості використовується ним у підприємницькій діяльності, тому спір стосовно користування земельною ділянкою також є господарським. Зауважив, що у випадку непідвідомчості даного спору господарським судам суд мав припинити провадження у справі, а не виносити у справі рішення. Також вважає, що суд неправомірно без призначення експертизи дійшов висновку про розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування складу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідач (ЗАТ «Облжитлопостачторг») у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що питання щодо припинення права користування земельною ділянкою має вирішуватися на підставах і в порядку, визначених ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України. Позивач не надав суду відповідної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не обґрунтував відповідність вказаної ним площі земельної ділянки державним нормам і стандартам. Зауважив, що питання виділення земельної ділянки належать до повноважень міської ради, яка і повинна бути відповідачем у даній справі. У зв'язку з цим просить в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 70).
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача (Херсонська міська рада) у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Вважає посилання позивача на ст. 377 Цивільного кодексу України безпідставними, оскільки дана стаття визначає порядок набуття права власності на земельну ділянку фізичною особою без статусу підприємця. Зазначила, що за змістом ст. 149 Земельного кодексу України належним позивачем у справах про вилучення земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, може бути тільки відповідна рада. Також зауважила, що позивач не надав доказів офіційної відмови відповідача в погодженні місця розташування земельної ділянки та докази звернення до відповідача про надання згоди на вилучення земельної ділянки. Просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, апеляційну скаргу розглянути за відсутності в судовому засіданні її представника.
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, оскільки згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд скарги можливий за відсутності представників відповідача та третьої особи. У зв'язку з цим задовольнила відповідне клопотання третьої особи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору дарування від 08.04.2005 р. ВСА № 489882 ОСОБА_1 набув у власність споруду складу модулю літ. 3 площею 540,8 кв. м., яка знаходиться в будинку № 10/36 по вул. Р.Люксембург в м. Херсоні (а.с. 19).
Витягом від 12.04.2005 р. 3 6975428 про реєстрацію права власності на нерухоме майно підтверджується реєстрація права власності на зазначений склад за ОСОБА_1 (а.с. 8).
Земельна ділянка, на якій розташований склад, належить ЗАТ «Облжитлопостачторг» на праві постійного користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування від 19.06.2005 р. № 001646 (а.с. 9-12).
У зв'язку з цим позивач звернувся до Херсонської міської ради, яка є третьою особою в даній справ, з клопотанням про продаж земельної ділянки площею 775,3 кв. м. під складом-модулем та виділення земельної ділянки для обслуговування будівлі.
Листом від 30.09.2005 р. № 30-1296-15 Управління з питань регулювання земельних відносин Виконавчого комітету Херсонської міської ради повідомило позивача, що для розгляду його заяви про продаж земельної ділянки, площею 775,3 кв. м. по вул. Р. Люксембург, 10/36 необхідно додатково подати до управління з питань регулювання земельних відносин згоду попереднього землекористувача (ЗАТ «Облжитлопостачторг») на вилучення із постійного користування земельної ділянки вищезазначеної площі та нотаріально посвідчені копії правовстановлюючих документів (а.с. 13).
Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ «Облжитлопостачторг» з проханням надати письмову згоду на вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування ЗАТ «Облжитлопостачторг» (а.с. 14).
У зв'язку з неотриманням відповіді на дане звернення Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсною відмови ЗАТ «Облжитлопостачторг» в погодженні місця розташування та у наданні згоди на вилучення з його користування земельної ділянки, площею 775,3 кв. м. та земельної ділянки, необхідної для обслуговування складу-модуля площею 540,8 кв. м., що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, і розташованому в м. Херсоні по вул. Р.Люксембург, 10/36.
В процесі розгляду справи позивач доповнив позовні вимогою про зобов'язання ЗАТ «Облжитлопостачторг» погодити місце розташування та надати згоду на вилучення з його користування земельної ділянки, площею 775,3 кв. м. та земельної ділянки, необхідної для обслуговування складу-модуля, площею 540,8 кв. м., що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, і розташованому в м. Херсоні по вул. Р.Люксембург, 10/36 (а.с. 34).
Як свідчить мотивувальна частина оскаржуваного рішення, господарським судом Херсонської області розглядалися саме уточнені позовні вимоги.
За наслідками розгляду матеріалів справи господарським судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів погоджується з даним висновком господарського суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема, - визнання недійсним правочинну. Нормами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельні ділянки, серед яких, зокрема, - визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 6.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Виходячи з наведеного, визнаним недійсним в судовому порядку може бути лише правочин або акт державного чи іншого органу.
При цьому згідно з п. 1 даного Роз'яснення, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відмова відповідача надати згоду не є ані правочином, ані актом, тому не може бути визнана недійсною в судовому порядку. Тобто позовна вимога про визнання недійсною відмови в погодженні місця розташування та у наданні згоди на вилучення земельної ділянки не відповідає передбаченим законодавством України способам захисту цивільних прав та інтересів, а тому не може бути задоволена.
Позовна вимога про зобов'язання ЗАТ «Облжитлопостачторг» погодити місце розташування та надати згоду на вилучення з його користування земельної ділянки не підлягає задоволенню з тих підстав, що законодавством не передбачено обов'язку відповідача надавати таку згоду.
Так, згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Разом із тим, згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Таким чином, при переході права власності на склад, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, та в розмірах, необхідних для його обслуговування, тому позивачу слід оформити право на відповідну земельну ділянку у встановленому порядку.
Зазначена позиція колегія суддів підтверджується Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/743 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування», згідно з абз. 1, 3 п. 3 якого обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України. У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.
При цьому колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги, що на підставі ст. 120 Земельного кодексу України позивач вправі вимагати оформлення права на земельну ділянку лише у визначених межах - під складом та в розмірі, необхідному для його обслуговування. Земельна ділянка понад визначені межі набувається у власність або користування в загальному порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Колегія суддів також зазначає, що чинне законодавство України не встановлює окремого правового режиму для майна громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності. Тому при визначенні підвідомчості спорів за участю суб'єктів підприємницької діяльності необхідно виходити із суб'єктного складу учасників спору, а також матеріальних правовідносин сторін. В даному випадку суб'єктний склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а матеріальне правовідношення сторін виникло у зв'язку з використанням позивачем майна у підприємницькій діяльності, тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог позивача та погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції про відмову в позові. У зв'язку з цим оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2008 р. у справі № 15/4-ПН-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Зубкова Т.П. Колодій Н.А.