Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа №  2-66/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2012смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді  Рідник І.Ю.

при секретарях Данько Т.В., Бочковьскій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт|.Комінтернівське Одеської області справу за позовом ВАТ НАСК «Оранта» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування та судових витрат,

                  встановив:

17.01.2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в порядку регресу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 13300 грн. 51 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що 11 травня 2004 року між Страховою компанією «Укрсоцстрах» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування транспортного засобу №В3600-003/04/СТ – автомобілю марки «Toyota Rav 4», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, строком дії до 10.05.2005 року. Вигодонабувачем за договором страхування є АКБ «Укрсоцбанк». Страховим випадком за договором страхування вважаються події, які виникають внаслідок настання страхових ризиків, якими серед інших є дорожньо-транспортна пригода. Особливими умовами страхування є безумовна франшиза (частина збитків яка не відшкодовується страховиком), яка за договором страхування дорівнює 1% від страхової суми. Страхова сума за договором страхування становить 134152 грн. В період дії вищевказаного договору 22 квітня 2005 року на вул.Рішельєвська в м.Одесі трапилась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були: застрахований автомобіль «Toyota Rav 4», держ. номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіль марки «Toyota Hiace», держ. номер НОМЕР_2, під керуванням водія, відповідача по справі ОСОБА_1, внаслідок якої, застрахованому автомобілю було завдано механічних ушкоджень. Позивач, відповідно до умов страхового договору, після настання страхового випадку, відшкодував заподіяні ОСОБА_1 матеріальні збитки ОСОБА_2 в розмірі, з урахуванням франшизи, 13300грн. 51 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером №345 від 02.06.2005 року, оскільки вигодонабувачем за договором страхування – АКБ «Укрсоцбанк» була дана згода на виплату страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику ОСОБА_2 Тому, посилаючись на ст.27 Закону України «Про страхування», ст.993 ЦК України, позивач вважає, що він, після виплати страхового відшкодування страхувальнику, має право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка є винною у настанні страхового випадку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.09.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 15.01.2008 року за апеляцією позивача ВАТ НАСК «Оранта» рішення суду першої інстанції від 27.09.2007 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи за ініціативою суду до участі в її розгляді залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2

В ході розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги в яких він просить, окрім стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування, стягнути на користь ВАТ НАСК «Оранта» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта», відповідно до вимог ст.625 ЦК, суму індексу інфляції за весь час прострочення, а саме, за період з 23.03.2006 року по 02.10.2010 року, яка становить 9775.87 грн., а всього стягнути з відповідача 23076.38 грн.

В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі по підставам, викладеним в позові. В подальшому, в судові засідання не з’являлись, направив до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутність.

Відповідач та його представник позов, з урахуванням його уточнень, не визнали в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновок фахівця-автотоварознавця приватної лабораторії експертних досліджень «Пале» від 27.04.2005 року по визначенню вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Toyota Rav 4, яку встановлено в розмірі 18445 грн., не відповідала дійсності та була суттєве завищена. На підставі чого відповідач і відмовився це заключення підписувати. Його вимога про визначення розміру причиненої пошкодженням автомобілю шкоди в інституті судових експертиз, залишилася власником пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 поза увагою. На їх думку, ОСОБА_2 признав не відповідність розміру шкоди, визначеної фахівцем лабораторії ОСОБА_3, дійсно спричиненої шкоди, пред’явив у липні 2005 року до ОСОБА_1 позов про відшкодування шкоди, завданої йому ушкодженням автомобіля, на суму 6500 грн., та 1000 грн. моральної шкоди. Враховуючи те, що ще на місці ДТП ОСОБА_1 була запропонована ОСОБА_2  сума в 6000 грн., від якої тої тоді відмовився, в судовому засіданні вони дійшли до згоди та звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди, яка ухвалою суду від 19.10.2005 року була затверджена і ОСОБА_1 виконана, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 6000 грн. Про те, що автомобіль ОСОБА_2 був застрахований ОСОБА_1 відомо не було. Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 вже була відшкодована сума матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, повторне стягнення з нього цієї суми, буде порушенням його прав. Крім цього, при новому розгляді справи судовою автотоварознавчою експертизою встановлено, що сума матеріальної шкоди і вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Rav 4» фахівцем ОСОБА_3 були завищені. На підставі того, що ОСОБА_1 за завдану ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля шкоду розрахувався тому, він і його представник, вважають, що ВАТ НАСК «Оранта» повинна пред’явити позов до ОСОБА_2 за поверненням необґрунтовано виплачених йому грошей за договором страхування транспортного засобу.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим справа розглянута за його відсутність.

Заслухавши представників позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Судом встановлено, що 11.05.2004 року між Страховою компанією «Укрсоцстрах» та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспортного засобу №В3600-003/04/СТ відповідно до якого об?єктом страхування є автомобіль марки «Toyota Rav 4», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Розмір страхової суми становить 134152 грн.  Страховим випадком за договором визнані події, які виникають внаслідок настання страхових ризиків, якими серед іншими є дорожня-транспортна пригода. Особливими умовами страхування є безумовна франшиза (частина збитків яка не вішко-довується страховиком), яка за договором страхування дорівнює 1% від страхової суми. Відповідно до сертифікату №1 договору страхування № В3600-003/04/СТ від 11.05.2004 року та п.7.2 самого договору строк дії договору 363 дні з часу набуття його чинності, тобто з 13.05.2044 року по 10.05.2005 року. Вигодонабувачем за договором страхування визначено АКБ «Укрсоцбанк» /а.с.5-10/.

В період дії вищевказаного договору страхування – 22 квітня 2005 року біля 12 год. 30 хвилин на вул.Рішельєвська в м.Одесі трапилась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були: застрахо-ваний автомобіль «Toyota Rav 4», держ. номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіль марки «Toyota Hiace», держ. номер НОМЕР_2, під керуванням водія, відповідача по справі ОСОБА_1, внаслідок якої, застрахованому автомобілю було завдано механічних ушкоджень.

        Відповідно до заключення про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу №0457 від 27.04.2005 року комісії фахівців-автотоварознавців лабораторії експертних досліджень «Пале» ОСОБА_3 і ОСОБА_4, матеріальна шкода, спричинена володільцю автомобіля «Toyota Rav 4», держ. номер НОМЕР_1, ушкодженого внаслідок ДТП, складає 18445 грн. 05 коп. /а.с.12-18/.

За результатами розгляду страхового випадку, як зазначено в позовній заяві, страховиком було складено страховий акт та розраховано суму страхового відшкодування, з урахуванням даних наданих  експертною установою, яка становить 13300.51 грн., однак документально, як це передбачено ст.990 ЦК, ця страхова виплата позивачем не обґрунтована і не підтверджена, у зв’язку з чим, суд позбавлений можливості перевірити правильність її розрахунку.

Враховуючи те, що Вигодонабувачем за договором страхування – АКБ «Укрсоцбанк», страховику надана була згода на виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у зв’язку з погашенням ним кредиту та відсотків в повному обсязі, обласною дирекцією НАСК «Оранта», згідно видаткового касового ордеру №345 від 02.06.2005 року ОСОБА_2 виплачено 13300.51 грн. /а.с.19,21/.

Відповідно до ст.979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншої особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року №85/96-ВР, що діяв на час виникнення правовідносин, страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третьої особі.

Статтею 27 Закону №85/96-ВР та ст.993 ЦК визначено, що до страховика, який виплатив  страхове відшкодування за договором майнового страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.06.2005 року встановлено вину водія ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, оскільки тої порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, але до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП він не притягувався тому, що адміністративна справа надійшла до суду після перебігу строків притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлених ст.38 КУпАП, у зв’язку з чим провадження у справі було закрито /а.с.11/.

         Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

        Згідно з положеннями ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

З матеріалів справи №2-1608/2005, яка була досліджена в судовому засіданні, убачається, що 01.07.2005 року ОСОБА_2 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6500 грн., моральної шкоди в розмірі 1000 грн., що заподіяна дорожньо-транспортною пригодою, яка трапилася 22.04.2005 року на вул.Рішельєвська в м.Одесі по вині ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_1 свою вини у скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди визнав, але судом до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не притягувався, у зв’язку перебігом строку його притягнення до адміністративної відпо-відальності. Ухвалою суду від 19.10.2005 року затверджена мирова угода між сторонами, згідно якої позивач ОСОБА_2 погодився на отримання причиненої матеріальної шкоди в розмірі 6000 грн., відмовившись від стягнення моральної шкоди, а відповідач ОСОБА_1 зобов’язався в добровільному порядку відшкодувати позивачу ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 6000 грн. до 31.12.2005 року. Умови мирової угоди були виконані ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджується розпискою ОСОБА_2, приєднаної до матеріалів справи №2-1608/2005.

Страхова кампанія до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залучена не була та про розгляд такої справи в суді, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, не повідомлялась.

У зв’язку з неявкою в судове засідання третьої особи ОСОБА_2, з’ясувати на підставі та з урахуванням чого ним була розрахована сума матеріальної шкоди, завданої йому ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля «Toyota Rav 4», держ. номер НОМЕР_1, не представилось можливим.  

За клопотанням відповідача ОСОБА_1 судом по даній справі була призначена судова авто -товарознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Одеського НДІСЕ, в якої зазначено, що звіт від 27.04.2005 року, виконаний виконавцем лабораторії «Пале» ОСОБА_3, суттєве відрізняється від дійсних обставин справи, оскільки сума по відновлювальному ремонту автомобіля була ним завищена на 7473.06 грн., а сума матеріальної шкоди завищена на 3020.10 грн. /а.с.120-129/.

Незважаючи на те, що після проведення судової експертизи з’явилися нові обставини відносно розміру суми шкоди, на підставі якої позивачем була розрахована сума страхового відшкодування, яка була виплачена страхувальнику транспортного засобу та в порядку регресу стягувалася з винної особи, позивач дану обставину залишив поза увагою і жодного разу в судові засідання свого представника не направив.

Таким чином, розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 13300.51 грн., що була сплачена Одеською обласною дирекцією ВАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_2, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки цей розрахунок зроблено виходячи з суми ушкодження автомобіля, яка була суттєве завищена фахівцем експертної лабораторії «Пале» ОСОБА_3, тобто не відповідала дійсної сумі, причиненої відповідачем ОСОБА_1 ОСОБА_2 ушкодженням автомобіля, а також не може бути прийнята до уваги і сума розрахунку індексу інфляції.

Крім цього судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_2 в добровільному порядку шість тисяч гривень за пошкодження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіля «Toyota Rav 4», держ. номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч.17 ст.9 Закону №85/96-ВР, абз.2 п.3 ч.1 ст.988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Отже, позивачем розмір реальних збитків, які зазнав ОСОБА_2 внаслідок пошкодження автомобіля, встановлено не правильно, у зв’язку з чим, виплачена сума за договором страхування транспортного засобу страхувальнику не відповідає дійсності, а тому не може бути стягнута в порядку регресу, з урахуванням індексу інфляції, з винної особи, яка зі свого боку, в добровільному порядку також відшкодувала завдану власнику автомобіля шкоду.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею  і документально підтверджені судові витрати. Тобто, в тих випадках коли в задоволені позову відмовлено повністю, то всі судові витрати у справі несе позивач. Таким чином, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду, поверненню йому не підлягають.

             На підставі викладеного та ст.ст.8,9,27 Закону України «Про страхування», ст.ст.979,988,993, 1166,1187 ЦК України і керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні уточненого позову ВАТ НАСК «Оранта» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування та судових витрат - відмовити повністю.

           Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя   ОСОБА_5