АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження : 22ц/2090/1832/2012                                                                                           Головуючий 1-ї інстанції –Носов Г.С.

Справа №2-1460/11                                                                                                                           Доповідач  -  Шевченко Н.Ф.

Категорія : трудове.

                                                                                                   РІШЕННЯ

                                                                                          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          28 лютого 2012 року судова колегія судової палати  цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

          головуючого     -      Шевченко Н.Ф.

          суддів                -       Бобровського В.В., Кокоші В.В.

          при секретарі    -       Давшан А.М.

          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на рішення  Балаклійського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року по справі за позовом  ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди, -

                                                          В С Т А Н О В И Л А :

          У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено,  до Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі ДП «ЛІКВО») про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку, посилаючись на те, що з відповідачем перебував в трудових відносинах.

          Згідно наказу  ДП «ЛІКВО» у листопаді 2011 року його було звільнено із займаної посади, проте відповідачем, в порушення  норм чинного законодавства, повного розрахунку з ним не проведено, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити штрафні санкції у  сумі 27 078,50 грн.  відповідно ст. 117 КЗпП України.

          Крім того, просив стягнути моральну шкоду в розмірі  23 829,08 грн., так як  були порушені його  законні права.

          Представник відповідача ДП «ЛІКВО» позов не визнала, але не заперечувала проти несвоєчасного розрахунку з позивачем, оскільки на той час кошти на підприємстві булі відсутні з вини самого позивача, який будучи директором підприємства в результаті недбалого керівництва фінансово-господарською діяльністю ввіреного йому ДП «ЛІКВО», неодноразово допускав  порушення трудового законодавства про оплату праці, через що фактично і був звільнений з роботи.

          Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року позов задоволено частково.

          Стягнуто з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 27 078,50 грн. (без вирахування обов'язкових платежів та податків); судовий збір в розмірі 270,79 грн.

          В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

          В апеляційній скарзі ДП «ЛІВКО»просить  скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

          В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

        Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_1 перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.   

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.   

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.   

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.   

  Проте, у даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

  Ухвалюючи рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на його  користь середній заробіток за час затримки проведення розрахунку в сумі 27 078,50 грн. (без вирахування обов'язкових платежів та податків), суд першої інстанції виходив із того, що факт такої затримки, дійсно мав місце, а тому відповідач повинен нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.   

            Однак, з таким висновком районного суду колегія суддів повністю погодитися не може, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.   

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.  

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто підставою для покладання на роботодавця відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівника є не лише сам факт такої затримки, а й вина власника або уповноваженого ним органу в порушенні строків розрахунку.  

            Заперечуючи проти заявлених позивачем вимог щодо стягнення з ДП «ЛІКВО»на користь останнього середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача неодноразово вказував на те, що даний факт мав місце з об’єктивних причин і пов’язаний із діяльністю самого ОСОБА_1 як керівника ДП «ЛІКВО»щодо розпорядження та використання майна підприємства, порушення законодавства України під час використання фінансових ресурсів підприємства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, що неодноразово призводило до невиплати заробітної плати працівникам підприємства.

.   

Зазначені доводи представника відповідача позивачем не спростовані, але будь-якої правової оцінки в судовому рішенні, ухваленому по справі, не знайшли.

 Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на вказаний довід і дійшов невірного висновку, щодо наявності вини відповідача у затримки розрахунку при звільнені.

 З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для зміни рішення суду першої інстанції і відмови позивачу ОСОБА_1  у задоволені позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені.

  Матеріали справи свідчать про те, що:   

Позивач ОСОБА_1 займав посаду директора Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»де заробітна плата у період його керівництва працівникам підприємства виплачувалася нерегулярно. 

Так, прокуратурою Червонозаводського району м.Харкова у вересні 2011 року проводилось розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.175 КК України, та було встановлено, що останній як керівник підприємства  безпідставно на протязі двох місяців не виплачував 202 працівникам підприємства заробітну плату, при цьому використовував грошові кошти на ремонт адміністративних приміщень, придбання оргтехніки та інше.

Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою також проводилась перевірка додержання вимог трудового законодавства службовими особами ДП «ЛІКВО» НАК «Нафтогаз України». Вказаною перевіркою були встановлені порушення вимог законодавства про працю через неналежне виконання своїх службових обов*язків керівником  підприємства ОСОБА_1

Перевіркою засновника ДП «ЛІКВО» Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»також були встановлені численні порушення виробничої та фінансово-господарської діяльності керівником  підприємства ОСОБА_1 у зв*язку з чим він був звільнений із займаної посади директора по п.8 ст.36 КЗпП України. Своє звільнення ОСОБА_1 не оскаржив.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 як керівник підприємства через неналежне виконання своїх службових обов*язків призвів до погіршення фінансового стану підприємства, а тому вказане підприємство не мало можливості провести з ним повний розрахунок по заробітній платі у день його звільнення, що свідчить про відсутність вини підприємства.

Із матеріалів справи вбачається, що розрахунок по заробітній платі з ОСОБА_1 відповідач провів майже протягом місяця шляхом перерахування на його банківську карточку: 08.12.2011 року –5 447,29 грн., 23.12.2011 року –19 129,00 грн., 28.12.2011 року  - 34 159,62 грн., 29.12.2011 року –17 564,78 грн. 

За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення   Балаклійського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року не може бути визнане цілком законним і справедливим, а тому   судова колегія вважає за необхідне змінити це судове рішення в частині, що стосується вимог ОСОБА_1  про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовивши в задоволенні цих позовних вимог за їх безпідставністю. Відповідно підлягає скасуванню рашення в частині стягнення з відповідача судового збору  в розмірі 270,79 грн.

              Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія,  -   

  В И Р І Ш И Л А:   

            Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити частково. 

             Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року в частині, що стосується стягнення з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 27 078,50 грн. (без вирахування обов'язкових платежів та податків)  і судового збору  в розмірі 270,79 грн. скасувати, та ухвалити  в цій частині нове рішення.  

           Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба»«ЛІКВО»нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 27 078,50 грн. за їх безпідставністю.  

У решті рішення залишити без змін.  

            Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.   

Головуючий

Судді