Справа № 22а-170\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Сорока Г.П.
Категорія 38 Доповідач Кочегарова Л.М.
ПОСТАНОВА Іменем України
26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого ДяченкаВ.М.
суддів Власенко Л.І., Кочегарової Л.М.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Маріуполя, Державної виконавчої служби у Жовтневому районі міста Маріуполя державної виконавчої служби Донецької області департаменту Державної виконавчої служби, Донецького обласного управління юстиції, прокуратури Донецької області, Генеральної прокуратури України, треті особи - Державне казначейство України, Державна виконавча служба Донецької області департаменту Державної виконавчої служби про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою прокуратури Донецької області на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 червня 2006 року,
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про бездіяльність органів прокуратури та виконавчої служби і відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що внаслідок бездіяльності зазначених органів і невиконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21 червня 2002 року, йому заподіяна моральна шкода в розмірі 500 000 грн., яку просив солідарно стягнути з відповідачів.
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 червня 2006 року позовна заява ОСОБА_1 задоволена частково.
Визнана протиправною бездіяльність прокуратури міста Маріуполя Донецької області по незабезпеченню участі прокурора в судовому засіданні по справі за позовом прокурора міста Маріуполя в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_2 збитку, заподіяного корупційними діяннями у розмірі 811 грн., не внесенні на ухвалу Першотравневого районного суду від 11 жовтня 2002 року апеляційного подання, не прийняттю заходів по повторному пред'явленню позову до суду, в невиконанні вимог ст. 13 Закону України „Про боротьбу з корупцією" , ст.ст. 4,36-1 Закону України "Про прокуратуру", наказів Генерального прокурора України № 8 від 28 жовтня 1998 року „ Про діяльність прокурорів по представництву інтересів громадян і держави в судах", № 6 від 28 жовтня 2002 року „ Про організації діяльності прокурорів по представництву інтересів громадян і держави в суді та нагляду за додержанням законів у виконавчому провадженні" та № 6\3 від 7 травня 2004 року „Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадян або держави в суді" при розгляді заяв ОСОБА_1 про стягнення на користь держави грошових коштів незаконно отриманих ОСОБА_2 в результаті корупційного діяння. Стягнуто з прокуратури Донецької області на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 грн. В решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі прокуратура Донецької області просить постанову скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника прокуратури Соловйова О.Л., який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 12 лютого 2002 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до прокуратури міста Маріуполя і просив скласти протокол про корупцію щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Не погодившись з відповіддю прокурора на його звернення, ОСОБА_1 подав скаргу до суду і рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21 червня 2002 року прокурора міста Маріуполя зобов"язано виконати вимоги ч.З ст.1 Закону України "Про боротьбу з корупцією" за заявою ОСОБА_1 від 12 лютого 2002 року. У вересні 2002 року прокурор міста звернувся до Першотравневого районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних корупційними діяннями. Ухвалою суду від 11 жовтня 2002 року позовна заява прокурора була залишена без розгляду.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо невиконання рішення суду від 21 червня 2002 року, суд першої інстанції прийшов до висновку, що прокурор міста Маріуполя виконав зазначене рішення суду і тому позов є безпідставним. Цей висновок суду є законним та обгрунтованим.
Одночасно суд виходив з того, що органи прокуратури міста Маріуполя допустили протиправну бездіяльність, чим заподіяли моральну шкоду ОСОБА_1, яка підлягає відшкодуванню за рахунок прокуратури Донецької області.
Між тим, з цими висновками суду погодитися не можна і вони підлягають виключенню з рішення суду, оскільки не відповідають матеріалам справи, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди скасуванню з відмовою у позові виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч.І ст. 105 КАС України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 від 5 грудня 2005 року він звернувся до суду з адміністративним позовом і просив про відшкодування моральної шкоди у зв"язку з невиконанням рішення суду від 21 червня 2002 року.
Ці вимоги та обґрунтування позову він підтримав в апеляційному суді.
В цій частині суд постановив рішення і відмовив у позові.
З додатку до позовної заяви від 20 грудня 2005 року вбачається, що позивач просив:
· визнати рішення від 21 червня 2002 року невиконаним;
· визнати невиконання вищевказаного рішення суду бездіяльністю прокурора міста Маріуполя, ДВС Жовтневого РУЮ міста Маріуполя, Управління юстиції Донецької області;
· визнати нерозглянутими його заяви до Генеральної прокуратури України, прокуратури Донецької області в частині невиконання рішення суду і вважати це бездіяльністю;
Письмової позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності прокуратури в частині незабезпечення участі прокурора в судовому засіданні по справі за позовом прокурора М.Маріуполя в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_2 збитку, заподіяного корупційним діянням, не внесенні на ухвалу Першотравневого районного суду від 11 жовтня 2002 року апеляційного подання, не прийняттю заходів по повторному пред'явленню позову до суду, в невиконанні вимог Закону та наказів Генерального прокурора України при розгляді заяв ОСОБА_1 про стягнення на користь держави грошових коштів незаконно отриманих ОСОБА_2 в результаті корупційного діяння, позивач суду не подавав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймав, а його представник ОСОБА_4, відповідно до довіреності від 2 березня 2005 року, не мав повноважень на збільшення об"єму позовних вимог (а.с. 112).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи справу суд вийшов за межі позовних вимог без прохання позивача і тому передбачених законом підстав для винесення рішення за вимогами, які суд першої інстанції задовольнив, не було і тому висновки суду в цій частині підлягають виключенню з постанови.
У зв"язку з цим рішення про стягнення з прокуратури Донецької області на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в розмірі 500 грн. підлягає скасуванню з відмовою у позові.
Відповідно до п.4 ст.202 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування постанови суду першої інстанції у разі, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційній скарзі порушення судом першої інстанції норм процесуального права не привели до неправильного рішення по справі, а оскільки апеляційний суд частково змінює рішення, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195,198,201 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
апеляційну скаргу прокуратури Донецької області задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 червня 2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати і в задоволенні позову - відмовити.
Висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність прокуратури міста Маріуполя по незабезпеченню участі прокурора в судовому засіданні по справі за позовом прокурора М.Маріуполя в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_2 збитку, заподіяного корупційним діянням, не внесенні на ухвалу Першотравневого районного суду від 11 жовтня 2002 року апеляційного подання, не прийняттю заходів по повторному пред'явленню позову до суду, в невиконанні вимог Закону та наказів Генерального прокурора України при розгляді заяв ОСОБА_1 про стягнення на користь держави грошових коштів незаконно отриманих ОСОБА_2 в результаті корупційного діяння - виключити з постанови Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 червня 2006 року.
В решті частини постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржена протягом одного місяця з дня набрання чинності в касаційному порядку
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду
України.
Судді