Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1363 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Васильцов О.В.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого:
суддів:
при секретарі:Бєлка В.Ю.
Забіяко Ю.Г.
Глазкової О.Г.
Свинаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про виселення -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі Територіально відокремленого безбалансового відділення №10007/0292 філії «Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з квартири АДРЕСА_1.
В позові зазначалось, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2011 року задоволено вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»та стягнуто на його користь по зобов'язанням ОСОБА_8 за кредитним договором 258 464,39 грн. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на праві власності, із застосуванням процедури продажу в рахунок погашення заборгованості по зобов'язанням ОСОБА_8 за кредитним договором в розмірі 258 464,39 грн. В цій квартирі зареєстровані та мешкають ОСОБА_5 та її малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 20.05.2011 року Банк звернувся до ОСОБА_5, яка є і законним представником малолітньої ОСОБА_6, з письмовою вимогою про добровільне звільнення квартири протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Ця вимога Банку була залишена відповідачами без виконання.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 08,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, та третя особа ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що на підставі ч.3 ст.109 ЖК України, ст.40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, які проживають в цьому будинку чи житловому приміщенні.
Так, при розгляді судом встановлено, що третя особа по справі ОСОБА_7 з метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором №104 від 12.09.2008 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк»та ОСОБА_8, передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується іпотечним договором №104 від 12.09.2008 року (а.с.24-27).
Вказана квартира, що є предметом іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_7 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Мелітопольською державною нотаріальною конторою 08.05.2008 року за №2-1029.
Внаслідок неналежного виконання кредитором ОСОБА_8 своїх зобов’язань за кредитним договором №104 від 12.09.2008 року та утворення заборгованості у розмірі 258 464,39 грн., Банк в січні 2010 року звернувся до суду з позовом до майнового поручителя, іпотекодателя ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашенні цієї заборгованості.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20.04.2011 року вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»задоволено та стягнуто на його користь по зобов'язанням ОСОБА_8 за кредитним договором в розмірі 258 464,39 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, із застосуванням процедури продажу.
В травні 2011 року позивачу стало відомо, що в цій квартирі зареєстровані донька іпотекодавця ОСОБА_5 та його онука –малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з чим відповідачу було направлено лист №491 від 20.05.2011 року про звільнення квартири, яка є предметом іпотеки та на яке прийнято рішення про звернення стягнення, протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги (а.с.7-8).
Оскільки відповідач з її малолітньою дитиною не звільнила в добровільному порядку квартиру, суд правильно прийшов до висновку про їх виселення.
Як свідчать матеріали справи, відповідач та її малолітня донька зареєстровані за адресою знаходження предмета іпотеки з 28.04.2010 року, тобто після того, як Банк в січні 2010 року звернувся до суду з позовом до іпотекодателя ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Необхідно зазначити, що іпотекодавець, укладаючи та підписуючи іпотечний договір №104 від 12.09.2008 року, в п.п.3.3.10, 3.3.11 прийняв на себе зобов’язання у 30-денний строк повідомляти Банк про зміну реєстрації свого постійного проживання, про зміну місця проживання осіб, що зареєстровані за адресою предмета іпотеки, реєстрацію інших осіб за цією адресою та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим договором, а також після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника, добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного місяця з дати отримання такої вимоги, а також сприяти виселенню всіх мешканців, що зареєстровані та/або фактично проживають за адресою знаходження предмета іпотеки.
Крім цього, в матеріалах справи мається нотаріально засвідчена заява іпотекодавця ОСОБА_7 від 12.09.2008 року про те, що в квартирі АДРЕСА_1, яку він передавав в іпотеку, малолітні та неповнолітні особи не проживають та не зареєстровані, прав третіх осіб на вказане нерухоме майно немає, що також підтверджується довідкою з місця проживання (а.с.28-29).
Згідно зі ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.109 Житлового кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку»виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення його мешканців.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Докази та обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Фактична сторона справи встановлена з додержанням вимог процесуального права. Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, відповідають фактичним обставинам справи.
Суд, при ухваленні рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7 –відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2012 року по цій справі –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: