АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1235/2012
Головуючий по 1-й інстанції Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Дорош А. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Панченка О.О., Бутенко С.Б.
при секретарі: Зеленській О.І.
за участю позивача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2012 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2012 року надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк для примирення терміном шість місяців.
Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу зупинено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить вищевказану ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального, права, зокрема місцевим судом не наведено жодної з обставин, які б вказували на можливість збереження сім»ї, сам факт наявності двоє дітей, одна з яких є повнолітньою, не є тією обставиною, яка може зберегти сім»ю, у зв»язку з чим вважає ухвалу суду необгрунтованою, а застосування судом п.4 ст. 201 ЦПК України незаконним.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно п. 13 ч.1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Згідно п.7 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов»язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Як встановила колегія суддів, місцевий суд, постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі у зв»язку з наданням сторонам строку для примирення, виходив з того, що у відповідності до вимог ст. 111 Сімейного Кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, а саме, відповідач позов про розірвання шлюбу не визнає, бажає зберегти сім»ю, сім»я існує, подружжя проживають спільно, мають на вихованні неповнолітню доньку.
Таким чином, виходячи із вищевказаних норм процесуального права, зупинення провадження у справі у разі надання сторонам строку для примирення є законним.
Доводи позивача ОСОБА_2 на необгрунтованість ухвали в частині надання строку для примирення, виходить за межі апеляційного оскарження, оскільки предметом апеляційного розгляду є ухвала місцевого суду у частині зупинення провадження у справі.
Проте, обговорюючи доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 р. № 16, який є чинним на данний час у зв»язку з прийняттям Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», проголошена Конституцією України охорона сім»ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім»ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формализму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно й всебічно з»ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходи до примирення подружжя. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Таким чином, суди зобов»язані вживати заходів до примирення подружжя, а саме надавати сторонам у справі про розірвання шлюбу строк для примирення.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.02.2012 р. відповідачем ОСОБА_3 подана письмова заява про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі (а.с. 15-16). Із її змісту вбачається, що фактично сім»я існує 20 років, подружжя мають неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., причини для розлучення відсутні, є можливість примирення та збереження сім»ї.
Отже, доводи позивача ОСОБА_2 щодо необгрунтованості ухвали суду в частині надання строку для примирення та збереження сім»ї, не заслуговують на увагу.
Доводи позивача ОСОБА_2 на незаконне застосування судом п. 4 ст. 201 ЦПК України також не заслуговують на увагу, оскільки у мотивувальній частині ухвали редакція вказаної статті викладена вірно, при постановленні ухвали місцевий суд керувався п.7 вказаної статті, а посилання на п. 4 колегія суддів розцінює як описку, що не впливає на її законність та обгрунтованість.
Як встановлено колегією суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А. І. Дорош
Судді: