ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-69/2940-201203.04.12

За позовом   Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес"   

до                   Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант  Авто"        

про                стягнення 5 291,01 грн.       

Суддя  Стасюк С.В.  

Представники сторін:

від позивача      ОСОБА_1 (дов. № 402 від 25.05.2011 року)

від відповідача  не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні  03 квітня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант  Авто" про стягнення 3 694,10 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 053,48 грн. пені, 206,17 грн. 3% річних, 337,26 грн. інфляційних втрат, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2009 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Renault Scenic", державний номер         НОМЕР_1, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант  Авто", то обов’язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/2940-2012, слухання справи призначено на 20.03.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 20.03.2012 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 03.04.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та  необхідністю подання додаткових доказів у справі.

02.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2012 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 03.04.2012 року представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/2940-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції отримані уповноваженою особою відповідача (повідомлення додані до матеріалів справи.)

Згідно з абзацом 2 пункту 3.6  Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2008 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Брокбізнес"   (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір № 25902/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів, відповідно до умов якого страховик зобов’язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв’язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Renault Scenic", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.3. договору № 25902/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів вигодонабувачем за вказаним договором є ВАТ КБ "Надра".

Згідно довідки УДАІ ГУМВС України в місті Києві 12.03.2009 року о 18 год. 20 хв. у місті Києві на перехресті вул. Новоконстянтинівська та Московського мосту, сталась ДТП за участю автомобіля марки "Renault Scenic", державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2,  яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.3 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.04.2009 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Гарант  Авто", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4300365 від 15.05.2008 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки  "Renault Scenic", державний номер НОМЕР_1  отримав механічні пошкодження.

Відповідно дот Звіту № 4010 від 22.05.2009 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, проведеного СПД ОСОБА_4, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Renault Scenic", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає                   4 204,10 грн. без ПДВ.

27.05.2009 р. позивач, виходячи із Звіту № 4010 від 22.05.2009 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу  та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 4 459,00 грн., про що склав страховий акт           №  10712/1.

Відповідно до умов договору № 25902/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 10.11.2008 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено ВАТ КБ "Надра" в розмірі 4 459,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4979 від 09.06.2009 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, 19.03.2010 року позивач з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1903/001 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 459,92 грн.

На підтвердження отримання відповідачем претензії від 19.03.2010 року, позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчену копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 694,10 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 053,48 грн. пені, 206,17 грн. 3% річних, 337,26 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів              № ВВ/4300365 від 15.05.2008 року, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "Renault Scenic", державний номер НОМЕР_1.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов’язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.04.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність вказаної особи була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4300365 від 15.05.2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Renault Scenic", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4300365 від 15.05.2008 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 25902/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 10.11.2008 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач претензією за вих. № 1903/001 від 19.03.2010 року звертався до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі                        3 694,10 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, відповіді на направлені позивачем претензії не надав, страхове відшкодування Приватному акціонерному товариству Страхова компанія "Брокбізнес" не сплатив.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статі 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 25902/ТР добровільного страхування автотранспортних засобів від 10.11.2008 року  у розмірі      3 694,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського  процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги  Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес" про стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант  Авто" 3 694,10 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 053,48 грн. пені, 206,17 грн. 3% річних, 337,26 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 23.04.2010 року по 01.03.2012 року у розмірі 1 053,48 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230  Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України,  у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись частиною        6 статті 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості на строк у шість місяців  у розмірі облікової ставки НБУ.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню  пеня за період з 23.04.2010 року по 22.10.2011 року у розмірі  372,56 грн. відповідно до розрахунку суду.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків ґрунтуються на законі (стаття 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 206,17 грн. та інфляційних збитків у сумі 337,26 грн., підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес"  підлягають частковому задоволенню.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант  Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871,                            р/р 265020423500 в АТ КБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249) 3 649 (три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 10 коп. заборгованості, 372 (триста сімдесят дві) грн., 56 коп. пені, 206 (двісті шість) грн. 17 коп. 3% річних, 337 (триста тридцять сім) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 1 402 (одну тисячу чотириста) грн. 37 коп. судового збору.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                               С.В. Стасюк

Дата підписання повного

тексту рішення 06.04.2012 року