ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "22" червня 2006 р.                                                                   Справа № 9/107

Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович

розглядаючи справу

за позовом   Приватний підприємець ОСОБА_1

до відповідача Чернівецьке територіальне управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті

про визнання постанови про застосування фінансових санцій незаконною

за участю представників:

позивача:  ОСОБА_1, ОСОБА_2 довіреність НОМЕР_1.

відповідача:  Баталюк В.С. довіреність №41/1-8-3329 від 31.03.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся із позовною заявою про визнання недійсною та незаконною постанови Чернівецького територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 00411 від 03.05.2006 року «Про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій» у розмірі - 510 грн..

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, правом наданим ст. 51 КАС України на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.

10 квітня 2006 року в м.Сокиряни державним інспектором Петраківським В.А. складено акт № 00411 перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В ньому зазначено, що під час перевірки встановлено наспне порушення: “відсутня ліцензійна картка на автомобіль, який знаходиться на стоянці таксі, відсутній подорожній лист.” Даний протокол із запереченнями підписаний ОСОБА_1. Відповідальність за дане правопорушення передбачена п.4 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №3492-ІV від 23 лютого 2006 року.

03 травня 2006 року територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області винесено постанову №00411 «Про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій» в якій зазначено, що “ОСОБА_1 10.04.2006 року о 09 год. 30 хв. у м.Сокиряни Чернівецької області (авт. ІНФОРМАЦІЯ_1, д.н. НОМЕР_2) здійснював перевезення пасажирів на таксі без ліцензійної картки, відповідальність за дане правопорушення передбачена п.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»   №3492-ІV,  від 23.02.2006 року, та застосовано до п/п ОСОБА_1 фінансові санкції в сумі - 510 грн.

Суд виходить з того, що фінансова санкція застосована до позивача за порушення яке не було зафіксовано перевіряючим, оскільки відсутні документальні докази здійснення позивачем перевезення пасажирів. За таких умов постанова № 00411 від 03.05.2006 року „Про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій" в сумі 510 грн. не відповідає фактичним обставинам і є незаконною.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів правомірності прийняття постанови або її скасування.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №3492-ІV від 23 лютого 2006 року. ч. 2 ст. 19, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконною постанову № 00411 від 03.05.2006 року „Про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій" в сумі 510 грн.

3. Стягнути із Державного бюджету України:

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_3, МФО 356464, і.к. НОМЕР_4)

- судові витрати: 85 грн. державного мита.         

4. Після набрання чинності постановою видати виконавчий лист

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             М.Г. Чорногуз