Справа №22а -2149 2006р. Головуючий у 1 інстанції Мельник В.В.
Категорія 11, 18 Доповідач Кривохижа В. І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Полежая В.Д. Суддів: Белінської І.М. Кривохижі В.І. при секретарі Дімановій Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного банку України про повернення проіндексованого вкладу та моральної шкоди.
Зазначав, що на період 1992 і по 2005 роки на рахунку в Ощадному банку України №НОМЕР_1 знаходилися кошти в сумі 5 311,21 крб., а на даний час ця сума з урахуванням індексу інфляції повинна складати 26 556 грн., процентів по вкладу 5 258 грн.; по рахунку №НОМЕР_2 - 411,80 грн., процентів - 81,53 грн. Оскільки ці суми йому не повертають, хоча повинні виплатити за першою вимогою, він і просив суд стягнути їх з відповідача та заподіяну в зв'язку з цим моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Зазначає, зокрема, що ці кошти є його заробітною платою, яку йому повинні видати за першою вимогою з урахуванням індексу інфляції, та відшкодувати моральну шкоду, заподіяну цією невиплатою.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга по суті рішення не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.
Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» встановлено зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року.
Держава зобов'язалася забезпечити збереження та відновлення реальної вартості цих заощаджень і гарантує їх компенсацію поетапно, залежно від суми вкладу, в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, порядок здійснення компенсації яких передбачено п.7 цього Закону та визначається щорічно Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачу здійснено перерахунки щодо компенсації знецінених коштів, а саме: з рахунку №НОМЕР_2 на рахунок №НОМЕР_3 залишок складає 82,36 грн., з рахунку №НОМЕР_1 на рахунок №НОМЕР_4 залишок - 5 312,32 грн.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», ст. 176 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, немає.
Тому безпідставні доводи скарги в цій частині, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Посилання в ній на неправильне зазначення дати внесення вкладу висновків суду не спростовують. При цьому, сторони не заперечували про отримання позивачем компенсаційних виплат згідно Постанов Кабінету Міністрів України ( а.с. 18, 89-90).
Рішення суду в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Оскільки відповідно до п.п.16, 29 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони звільняється від сплати державного мита, посилання суду на його стягнення підлягає виключенню, як помилкове, а враховуючи майновий стан позивача, відповідно до ст.82 ЦПК України колегія суддів вважає можливим звільнити його від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 червня 2006 року залишити без змін.
Виключити з рішення суду посилання на стягнення з ОСОБА_1 на користь держави державного мита в розмірі 51 грн., та витрат з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30 грн., звільнивши від його оплати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області В.І.Кривохижа