ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 380/5471/24

адміністративне провадження № К/990/6480/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/5471/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя: І. З. Гулкевич) від 05 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Р. П. Сеник, Т. В. Онишкевич, Н. М. Судова-Хомюк) від 21 січня 2025 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (далі позивач, ТОВ «ЛДАРЗ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - скаржник, відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2023 року

№ 28538/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пункту 123.3 статті 123, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2023 року в сумі 890 087,00 грн та штрафну санкцію в розмірі 445 043,50 грн;

№ 28542/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2023 року в сумі 1 095 493,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що первинні бухгалтерські документи, що супроводжували здійснення досліджених контролюючим органом господарських операцій, складені згідно із чинним законодавством. ТОВ «ЛДАРЗ» оплачено вартість фактично поставленого товару та послуг, що підтверджується платіжними дорученнями та відображено в Акті. Таким чином, неправомірним є виключення податковим органом зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої позивачем в ціні товарів, що поставлені контрагентами, та підтверджені відповідними податковими накладними. Відповідачем не надано жодних доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди. Позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову ого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, та прийняти нову постанову, яким у задоволені позову відмовити.

5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Позивач скористався своїм процесуальним правом та 15 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛДАРЗ» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 10 листопада 2023 року № 28538/13-01-07-06/07684556, яким встановлено позивачем порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року у сумі 890 087,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 20 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) за серпень 2023 року на суму 1 095 493,00 грн.

8.1 Зокрема, контролюючим органом у акті перевірки від 10 листопада 2023 року встановлено нереальність господарських операцій позивач з ПАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «ЗАБ».

8.1.1 Щодо відповідних господарських операцій позивача з ПАТ «НТК «Електронприлад» вказував на те, що підприємством не надано до перевірки сертифікату виробника на товари: блок реєстрації твердотільний БТ-4Т-Л-01, заглушка-імітатор ЗИ-72М, ЗИ-470М, КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М, ЗИ-470М, блок індикації « 2Є-01М». ПАТ «НТК «Електронприлад» не придбавала вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, комплектуючих до їх виробництва, а тому неможливо дослідити ланцюг походження таких. За таких обставин неможливо ідентифікувати джерело походження товарів, реалізація яких оформлена контрагентом позивача на користь позивача у серпні 2023. Згідно з даними інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з такими товарами, у зв`язку з відсутністю фактів (джерел) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Сукупність таких фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання вказує на транзитність операцій контрагента, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем .

Оскільки відсутній сам факт придбання ПАТ «НТК «Елетктронприлад» вищезазначених ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію ТОВ «ЛДАРЗ», відповідно відсутній і факт продажу вищезазначених ТМЦ для позивача.

Крім того, контролюючий орган покликався на дані ІС «Податковий блок» щодо відповідності ПАТ «НТК «Електронприлад» критеріям ризиковості платника податку.

Отже в ході перевірки, як стверджує контролюючий орган, не підтверджується факт придбання позивачем товарів у ПАТ «НТК «Елетктронприлад» за серпень 2023 року всього у сумі 9 350 830,34 грн., в т.ч. ПДВ 1 558 471,72 грн, стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ПАТ «НТК» Електрнприлад» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, так і в сумі відображеній у Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) за серпень 2023 року в сумі ПДВ 258608,00 грн, що включено до податкового кредиту за травень 2023 року (операції не підтверджено згідно акту від 17 серпня 2023 року № 20967/13-01-07-05/07684556).

8.1.2 В акті перевірки від 10 листопада 2023 року щодо господарських операцій позивача та ТОВ «ЗАБ» зазначено, що надані до перевірки експрес-накладні не підтверджують транспортування ТМЦ отриманих позивачем, оскільки у них не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманих від контрагента ТМЦ та його оприбуткування на склад позивача по відповідних податкових накладних. Акт приймання-передачі позивачем до матеріалів справи не надано. У наданих до перевірки сертифікатах якості не зазначено інформацію про виробника товару, отриманого позивачем від його контрагента. Інших документів до перевірки не надано.

За результатами дослідження ланцюга придбання ТОВ «ЛДАРЗ» товару відповідно до інформаційних баз ДПС встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання такого товару. У зв`язку з відсутністю факту, джерел їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Сукупність відповідних фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання вказує на проведення операцій ТОВ «ЗАБ», спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем.

Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентами ТОВ «ЗАБ» та його контрагентами-постачальниками ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для позивача, відповідно відсутній і факт продажу відповідних товарів позивачу.

Таким чином, в ході перевірки не підтверджується факт придбання позивачем товарів у ТОВ «ЗАБ» та липень, серпень 2023 року всього у сумі 636 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 106 000,00 грн стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТОВ «ЗАБ» за наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, так і в сумі ПДВ 62 500,00 грн, що включено до податкового кредиту за липень, серпень 2023 року по операціях за травень 2023 року (операції не підтверджено, згідно акту від 10 жовтня 2023 року №25105/13-01-07-02/07684556).

9. На підставі акта від 10 листопада 2023 року № 28538/13-01-07-06/07684556 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2023 року:

№ 28538/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пункту 123.3 статті 123, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2023 року в сумі 890 087,00 грн та штрафну санкцію в розмірі 445 043,50 грн;

№ 28542/13-01-07-06, яким за порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2023 року в сумі 1 095 493,00 грн.

10. Позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, за результатами якої ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 06 лютого 2024 року № 3003/6/99-00-06-01-04-06, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

11. Вважаючи прийняті відповідачем рішення № 28538/13-01-07-06, № 28542/13-01-07-06 від 29 листопада 2023 року протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом про їх скасування.

12. Водночас, судами встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ПАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «ЗАБ».

13. Так, щодо господарських операцій позивача та ПАТ «НТК «Електронприлад», за письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, встановлено таке.

25 квітня 2023 року між ТОВ «ЛДАРЗ» (Замовник) та ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (Постачальник) було укладено Договір № 444/23 на поставку продукції, відповідно до якого предметом договору визначено, що Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: - Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 8и3.065.017-01 ТУ; - Блок індикації 2Є-01М (8И3.044.007-05).

Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору, визначається в Специфікації (Додаток №1 до Договору), та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3 до Договору), які погоджуються двома Сторонами і являються підставою для взаєморозрахунків за Договором Постачальником.

Згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: № 51/23 від 31 травня 2023 року на суму 1 551 649,46 грн, в. т.ч. ПДВ 258 608,24 грн, № 90/23 від 11 серпня 2023 року на суму 1 034 432,98 грн в т.ч. ПДВ 172 405,50 грн, № 96/23 від 23 серпня 2023 року на суму 1 446 648,84 грн в т.ч. ПДВ 241 108,14 грн, № 96/23 від 31 серпня 2023 року на суму 1 446 648,84 грн в т.ч. ПДВ 241 108,14 грн, № 97/23 від 31 серпня 2023 року на суму 1 551 649,46 грн в т.ч. ПДВ 258 608,24 грн.

Постачальником складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 22 від 31 травня 2023 року, № 9 від 11 серпня 2023 року, № 18 від 28 серпня 2023 року, № 21 від 31 серпня 2023 року.

На підставі виставлених рахунків-фактур позивачем оплачено поставлену продукцію, що підтверджується платіжними інструкціями № 2393 від 21 серпня 2023 року, № 3199 від 03 листопада 2023 року, № 3337 від 09 листопада 2023 року, № 2528, № 2529, № 2530 від 30 серпня 2023 року, № 3512 від 28 листопада 2023 року.

Крім того, 25 квітня 2023 року між ТОВ «ЛДАРЗ» (Замовник) та ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (Постачальник) укладено Договір № 459/23 на поставку продукції, за яким Постачальник для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України, зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти та і оплатити наступну Продукцію: -Заглушка-імітатор ЗИ-72М (НТКЕ 486938.001); -Заглушка-імітатор ЗИ-470М (НТКЕ 486938.002); - КПА-ЗИ до заглушок-імітаторів ЗИ-72М та ЗИ-470М (НТКЕ.442249.009).

Кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбаченої у п.1.1 даного Договору визначається в Специфікації (Додаток №1) та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3).

Загальна вартість продукції становить 5 318 099,06 грн, в т.ч. ПДВ 886 349,84 грн, що підтверджується відповідною специфікацією.

Відповідно до умов п. 4.1.1 Договору, позивачем була здійснена попередня оплата за Продукцію у розмірі 2 659 049,53 грн, в. т.ч. ПДВ 443 174,92 грн, на підставі виставленого рахунку-фактури № 169 від 15 травня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2510 від 28 серпня 2023 року.

Постачальником складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 19 від 29 серпня 2023 року.

Постачальником згідно умов Договору було виготовлено та передано частину продукції, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № 98/23 від 31 вересня 2023 року.

Постачальником складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 22 від 31 серпня 2023 року.

14. Щодо господарських операцій позивача та ТОВ «ЗАБ», за письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, встановлено таке.

Між позивачем та ТОВ «ЗАБ» укладено Договір поставки № 16-22-498/ЗАБ від 09 вересня 2022 року, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити ТОВ «ЛДАРЗ» товар на загальну суму 2 454 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна яких визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору, а ТОВ ЛДАРЗ зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

24 травня 2023 року представником ТОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59000972505786.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства оформлено видаткову накладну № Т-00000023 від 24 травня 2023 року на суму 375 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 62500,00 грн.

ТОВ «ЗАБ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 23 від 24 травня 2023 року.

Оплату товару позивачем здійснено за виставленим рахунком-фактурою № Т-00000019 від 24 травня 2023 року відповідно до платіжної інструкції № 2535 від 30 серпня 2023 року.

Крім того, 07 червня 2023 року між ТОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «ЗАБ» укладено договір поставки № 16-23-227/ЗАБ, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 798 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку № 1 до Договору, а ТОВ «ЛДАРЗ» зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

Додатковою угодою № 1 від 08 вересня 2023 року, специфікацію, яка міститься в Додатку 1 до Договору поставки № 16-23-227/ЗАБ від 07 червня 2023 року, викладено у новій редакції: загальна вартість товару - 754 800 грн з ПДВ.

Контрагентом через перевізника «Нова пошта» направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладними № 59000990677907, № 59001003413827.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства оформлено видаткову накладну № Т-00000029 від 04 липня 2023 року на суму 228 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 38 000 грн, № Т-00000036 від 03 серпня 2023 року.

Контрагентом складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 29 від 03 серпня 2023 року, № 32 від 03 серпня 2023 року.

Позивачем на підставі виставлених рахунків-фактур № Т-00000026 від 21 липня 2023 року, № Т-00000036 від 03 серпня 2023 року оплатив поставлений товар відповідно до платіжних інструкцій № 2869 від 27 вересня 2023 року, № 3320 від 08 листопада 2023 року.

Також, 06 липня 2023 року між ТОВ «ЛДАРЗ» та ТОВ «ЗАБ» укладено договір поставки № 16-23-271/ЗАБ, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар на загальну суму 540 000,00 грн з ПДВ, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до договору, а ТОВ «ЛДАРЗ» зобов`язувалось оплатити та прийняти поставлений товар.

17 травня 2023 року контрагентом через перевізника «Нова пошта» направлено частину товару, а позивачем його отримано у відділені «Нова пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59000993816372.

Сторонами з дотриманням норм чинного законодавства оформлено видаткову накладну № Т-00000031 від 12 липня 2023 року на суму 180 000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 30 000 грн.

Контрагентом складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 30 від 12 липня 2023 року.

Позивачем на підставі виставленого рахунку-фактури № Т-00000025 від 12 липня 2023 року оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 2679 від 12 вересня 2023 року.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2023 року та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи.

16. Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суди дійшли висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення в частині, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

17. Позивач надав належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення реальних господарських операції, які стали передумовою для формування позивачем податкового кредиту, який враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість за серпень 2023 року, а також формування у зв`язку з цим від`ємного значення з податку на додану вартість, тоді як доводи контролюючого органу є невмотивованими, такими що ґрунтуються на недоведених припущеннях про порушення податкової дисципліни з боку третіх осіб по ланцюгу постачання, а не позивача.

18. Стосовно недоліків експрес накладних в частині відсутності зазначення назви продукції, її вартості, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого товару та його оприбуткування на склад ТОВ «Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ» по видаткових накладних, суди зазначили, що Експрес-накладна «Нової Пошти» призначена лише для обліку руху ТМЦ від постачальника до покупця та в договорах поставки не є обов`язковим первинним бухгалтерським документом, який повинен підтверджувати повну номенклатуру придбаних товарів, адже таким документом є видаткова накладна. Назва, зазначена у видаткових накладних, повністю відповідає назвам товару у податковій накладній. Окрім цього, експрес-накладна заповнюється відправником і отримувач не може коригувати її або впливати на цей процес. Зазначений відправником опис у експрес-накладній є загальним описом вмісту відправлення, що відповідає умовам Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень «Новою поштою».

19. Водночас, відхиляючи такі доводи, суди, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 540/967/19, зазначили, що товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. При цьому, документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними.

20. Щодо оцінки доводів відповідача щодо недоліків сертифікатів відповідності (якості) судами зазначено, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено:

пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу

23. В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування практики Верховного Суду у справах за подібних правовідносин щодо оцінки використання контролюючим органом податкової інформації при формуванні висновку про безтоварність господарських операцій, необхідності вияву належної обачності при виборі контрагента, а також щодо обов`язковості оформлення під час господарських операцій із поставки ТМЦ документів (щодо якості товару, транспортування тощо). Зокрема, відповідач посилався на постанови Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 825/389/17, від 24 березня 2021 року у справі № 640/11686/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 820/820/18, від 19 листопада 2019 року у справі № 820/922/17, від 15 липня 2021 року у справі № 826/13392/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 813/4703/13-а, від 16 березня 2020 року у справі № 160/2636/19, від 28 серпня 2021 року у справі № 500/721/19 та інші, перелік який наведено у касаційній скарзі.

24. При розгляді справи податковим органом неодноразово наголошувалось, що позивачем не надано пояснень яким чином ним виконувався договори в частині приймання та зберігання продукції.

24.1 В той же час суди як першої та апеляційної інстанції взагалі не намагались з`ясовувати вказані обставини та просто проігнорували вказані зауваження контролюючого органу, що вказує на порушення норм процесуального права, а саме, статі 72, частин першої, другої статті 73, частини першої статті 75, частини першої статті 76, пункту 1 частини третьої статті 246 КАС України

25. Окремо зазначено, що за результатами дослідження ланцюга придбання ТзОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» та ТОВ ЗАВ» встановлено, що при здійсненні фінансово-господарських операцій здійснюється підміна позицій товарних груп, розбіжності в номенклатурі товарів, встановлено обрив ланцюга постачання товарів по ланці контрагентів та дані підприємства задіяні в схемах формування ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість для реального сектору економіки, в ланцюгу постачання яких відсутній виробник та/ або імпортер.

26. На підставі аналізу інформаційних баз ДФС встановлено неможливість здійснення господарської операції із зазначеним товаром, який поставлявся позивачу у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, та жоден із зазначених контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником.

27. В аспекті заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дослідили належним чином докази, надані відповідачем на підтвердження своїх доводів та міркувань, та не вжили усіх залежних від них заходів щодо з`ясування обставин справи.

28. Надалі, скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин справи, шляхом відтворення частини акта перевірки, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить постанови Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

30. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

31. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

32. Згідно з підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

33. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

34. Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

35. За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

36. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

37. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

38. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

39. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

40. Положеннями пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

41. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначено статтею 200 ПК України.

42. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

43. Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

44. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

45. Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

46. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

47. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

49. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

50. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

51. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

52. Спірним у цій справі питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій та в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження, пов`язане із необхідністю дослідження господарських операцій ТОВ «ЛДАРЗ» з контрагентами ПАТ «НТК «Електронприлад» та ТОВ «ЗАБ» на предмет їх реальності в розрізі наведених контролюючим органом доводів.

53. Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПАТ «НТК «Електронприлад» та ТОВ «ЗАБ», судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договори на поставку продукції, додаткові угоди, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактур, платіжні інструкції, специфікації, експрес-накладні на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку «Нова пошта», сертифікати якості.

54. Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

55. В обґрунтування своїх доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з названими контрагентами контролюючий орган посилався на наявну податкову інформацію та зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки у контролюючого органу відсутня інформація щодо придбання контрагентами-постачальниками товару у своїх постачальників, їх реалізація по ланцюгу на адресу позивача є неможливою. Посилаючись на не встановлення джерела походження товару, відповідач дійшов висновку про набуття товарів у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, та нереальність операцій, здійснених позивачем.

56. Наведені доводи правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено та не доведено під час судового розгляду даної справи судами попередніх інстанцій та під час касаційного перегляду.

57. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

58. Як вже зазначалось вище, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

59. Доводи відповідача про відсутність відсутність у постачальників платника достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок та відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

60. Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

61. Поряд з цим, спростовуючи доводи контролюючого органу про наявність прийнятих стосовно контрагентів позивача рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, судами вірно вказано, що оскільки включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність усіх здійснених ним господарських операцій та, само по собі, не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо його діяльності. Більше того, зі змісту вказаних рішень вбачається, що вони були прийняті у зв`язку із наявністю інформації, що свідчить про ризиковість здійснення господарських операції із іншими юридичними особами, а не ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ», тобто вони не стосуються господарських операцій із постачання ТМЦ позивачу.

62. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказаним нормативним документом передбачається зупинення реєстрації податкової накладної, зокрема, у разі відповідності критеріям ризиковості платника податків. В свою чергу у межах цієї справи усі податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, що не заперечується відповідачем.

63. Суд повторно звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

64. У той же час, відповідач не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення.

65. Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, зокрема у експрес накладних, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

66. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

67. Разом з тим, судами встановлено, що назва, зазначена у видаткових накладних, повністю відповідає назвам товару у податковій накладній. Окрім цього, експрес-накладна заповнюється відправником і отримувач не може коригувати її або впливати на цей процес. Зазначений відправником опис у експрес-накладній є загальним описом вмісту відправлення, що відповідає умовам Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень «Новою поштою».

68. Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанції щодо оцінки доводів відповідача щодо недоліків сертифікатів відповідності (якості) та погоджується з тим, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

69. Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентам позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

70. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами, а відтак і про наявність підстав до скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

71. Водночас, слід зазначити, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19. Не суперечать висновки судів попередніх інстанцій і правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

72. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

73. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

74. Суд також вказує на те, що обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

75. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України

76. При цьому посилання скаржника на недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і умова для скасування судових рішень, може бути визнана прийнятною при касаційному оскарженні судового рішення (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

77. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. З огляду на наведене, касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 380/5471/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов