ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 320/4146/19

адміністративне провадження № К/990/9816/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/4146/19

за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя: Басай О. В.) від 27 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: О. В. Карпушова, О. В. Епель, Є. І. Мєзєнцев) від 12 лютого 2025 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. До Київського окружного адміністративного суду звернулося Дочірнє підприємство «Рітейл Іст» із позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в просить суд:

скасувати податкове повідомлення-рішення форми "П" від 16 квітня 2019 року № 0011371413 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 134 489 грн;

скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16 квітня 2019 року № 0011361413 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 783 618,75 грн, у тому числі за основним платежем - 1 426 895 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 356 723,75 грн;

скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від та 11 липня 2019 року № 0020491406 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 83 492,60 грн

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу та висновками акта документальної планової виїзної перевірки, на підставі яких було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення і вважає висновки зазначеного акта безпідставними та незаконними. Зазначає, що відповідачем було використано власні суб`єктивні припущення, перекручені норми чинного податкового законодавства.

ДП «Рітейл Іст» вважає, що законні підстави для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні, а дії вчинені відповідачем щодо їх винесення є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року, та прийняти нову постанову, яким у задоволені позову відмовити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

5.1 Вказаною ухвалою Верховного Суду було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 320/4146/19.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

7. Станом на час розгляду справи відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є юридичною особою, що зареєстрована 12 вересня 2013 року, основний вид діяльності: 47.11.Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань та витягом № 19103114500075 з реєстру платників податку на додану вартість від 07 травня 2019 року.

9. Відповідач у період з 25 січня 2019 року по 07 березня 2019 року провів перевірку позивач за наслідками якої податковим органом було складено акт від 15 березня 2019 року за № 216/10-36-14-13/38903507 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Ретейл Іст» (код за ЄДРПОУ 38903507) податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року».

10. Згідно висновків акту перевіркою було встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134 ПК України, пункту 5, пункту 7, пункту 21 П(С)БО № 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями), П(С)БО № 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 7 134 489 грн, в тому числі по періодах: 1 квартал 2016 року в сумі 444 763 грн; 2 квартал 2016 року в сумі 819 150 грн; 3 квартал 2016 року в сумі 840 982 грн; 4 квартал 2016 року в сумі 878 367 грн; 1 квартал 2017 року в сумі 752 299 грн; 2 квартал 2017 - 788 395 грн; 3 квартал 2017 року в сумі 740 399 грн; 4 квартал 2017 року в сумі 658 753 грн; 1 квартал 2018 року в сумі 665 321 грн; 2 квартал 2018 року в сумі 546 060 грн

- пункту 198.1, пункту 198.2, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10, статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до занижені зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 426 895 грн в тому числі: вересень 2016 року - 471 301 грн; жовтень 2016 року - 59 757 грн; грудень 2016 року - 120 348 грн; січень 2017 року - 46 571 грн; березень 2017 року - 100 722 грн; квітень 2017 року - 41 283 грн; травень 2017 року - 39 271 грн; червень 2017 року - 72 504 грн; липень 2017 року - 49 358 грн; серпень 2017 року - 45 235 грн; вересень 2017 року - 32 119 грн; жовтень 2017 року - 66 628 грн; січень 2018 року - 125 504 грн; лютий 2018 року - 48 990 грн; березень 2018 року - 64 672 грн; травень 2018 року - 42 632 грн

- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових с торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95- ВР та доповненнями);

- пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зі змінами та доповненнями).

- абз. 4 пункту 11 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України року № 148 (зі змінами та доповненнями).

11. ДП «Рітейл Іст» подало письмові заперечення щодо висновків акту перевірки, на що відповідач листом від 12 квітня 2019 року № 13480/10/10-36-14-13, залишив висновки акту перевірки без змін, заперечення без задоволення.

12. На підставі вказаного акту відповідачем 16 квітня 2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми "П" № 0011371413 про зменшення суми від`ємного значення оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 134 489 грн;

- форми "Р" № 0011361413 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 783 618,75 грн, у тому числі за основним платежем 1 426 895,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 356 723,75грн;

- форми "С" № 0011391406 про застосування штрафних санкцій за порушення регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1 579 859,80 грн.

13. 11 травня 2019 року позивачем подано скаргу до ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень. 10 липня 2019 року, за результатами розгляду якої Рішенням про результати розгляду скарги від 08 липня 2019 року № 31209/6/99-99-11-04-01-25, скаргу ДП «Рітейл Іст» задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 16 квітня 2019 року № 0011391406 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 1 496 367,20 грн, а скаргу задоволено частково.

14. За результатами розгляду скарги, ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2019 року № 0020491406 про застосування штрафу за порушення норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 83 492,60 грн

15. Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що надані позивачем документи на підтвердження виконання укладених договорів, є достатніми, допустимими та належними на спростування висновків відповідача про нереальність здійснення господарських договорів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами, його висновки ґрунтуються лише на домислах та припущеннях.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

19. В розрізі цієї підстави, у поданій касаційній скарзі скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій застосовано сукупність права норм без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносин, а саме: підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198 ПК України, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пунктів 2.1, 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, які викладені у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, де сформовано висновок, що «Доведення відсутності реальності господарських операції мас здійснюватися шляхом дослідження та встановлення змісту господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку надання робіт (послуг), обсягів і змісту господарських операцій, мети придбання, первинних бухгалтерських документів, складених щодо господарських операцій. Необхідно з 'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій) та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності». Окрім того, у поданій касаційній скарзі скаржник цитує висновки, уривки з постанов Верховного Суду, які стосуються загальних підходів до вирішення питання реальності господарських операцій.

20. У доводах касаційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у них необхідних технічної, технологічної, трудової можливості здійснити ці господарські операції.

21. Одночасно, підставою касаційного оскарження, щодо відповідних правовідносин, відповідач визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині що стосується правомірності застосування штрафної санкції за не оприбуткування готівкових коштів у КОРО. У цій частині скаржник зазначає, що загальна сума не своєчасно оприбуткованої готівки склала 315 971,96 грн. На вимогу надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують зазначені порушення, представниками ДП «Рітейл Іст» було відмовлено в наданні копій. Складено акт про ненадання належним чином завірених копій документів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

23. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні спору між сторонами справи щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2019 року № 0011371413 (про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 134 489 грн) та № 0011361413 (про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 783 618,75 грн, у тому числі за основним платежем - 1 426 895 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 356 723,75 грн), колегія суддів приходить до наступних висновків.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

25. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

27. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

28. Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

29. За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

30. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

31. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

32. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

33. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

34. Положеннями пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

35. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

36. Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

37. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

38. Аналіз наведених вище положень ПК України у їх сукупному взаємозв`язку з дотичними приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дає підстави для висновку, що передумовою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також віднесення до витрат певного періоду сум в цілях визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток, є факт реального здійснення операцій з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. При цьому будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

39. Спірним у цій справі питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій та в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження, пов`язане із необхідністю дослідження господарських операцій ДП «Рітейл Іст» з контрагентами ТОВ "Лаліпап", ТОВ "Корфост", ТОВ "Сеіс Груп", ТОВ "Сеіс Центр", ТОВ "Сеіс Регіон", ТОВ "Франфурт" на предмет їх реальності в розрізі наведених контролюючим органом доводів.

40. Так, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідно до акту, перевіркою встановлено, що ДП «Рітейл Іст» в перевіряємому періоді мала взаємовідносини з TOB «СЕІС ГРУП», TOB «СЕІС РЕГІОН», ТОВ «ЛАЛІПАП» (попередня назва ТОВ «АЛЬКОР СЕКЬЮРІТІ»), ТОВ «КОРФОСТ» (попередня назва ТОВ «КАСТОР СЕКЬЮРІ») ТОВ «ФРАНФУРТ» (попередня назва - ТОВ «СЕІС СБ») щодо придбання послуг з охорони і контролю в супермаркетах «Фуршет» (в різних містах за різними адресами) на підставі укладених договорів.

41. В акті перевірки, податковий орган посилається на інформацію з електронних баз даних контролюючого органу ІС "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних стосовно контрагентів ДП «Рітейл Іст» по контрагентах II ланцюга постачання, з якими у ДП «Рітейл Іст» були відсутні будь - які фінансово - господарські взаємовідносини, а саме: по ТОВ «Лаліпап», ТОВ «Корфост», ТОВ «Сеіс Груп», ТОВ «Сеіс Центр», ТОВ «Сеіс Регіон», ТОВ «Франфурт»; неможливість встановлення достатньої кількості трудових ресурсів для виконання умов укладених договорів охорони об`єктів; придбання послуг у "ризикових" контрагентів II ланцюга постачання тощо.

42. Судами встановлено, що між ДП «Рітейнл Іст» (за договором - Замовник) та TOB «СЕІС ГРУП», TOB «СЕІС РЕГІОН», TOB «СЕІС ЦЕНТР», ТОВ «ЛАЛІПАП» (попередня назва ТОВ «АЛЬКОР СЕКЬЮРІТІ»), ТОВ «КОРФОСТ» (попередня назва ТОВ «КАСТОР СЕКЬЮРІ» ТОВ «ФРАНФУРТ» (попередня назва - ТОВ «СЕІС СБ») було укладено ряд однотипних договорів про надання послуг з охорони і контролю (том 1 а.с. 170- а. с 246, том 2 а.с. 1- а. с. 15), а саме:

- 01 лютого 2016 року № 06/1 з ТОВ «Сеіс груп» (за договором - Виконавець);

- 01 лютого 2016 року № 09 з ТОВ «Сеіс регіон» (за договором - Виконавець);

- 01 лютого 2016 року № 03 з ТОВ «Сеіс центр» (за договором - Виконавець);

- 01 липня 2017 року № 02/07/17 з ТОВ «Лаліпап» (за договором - Виконавець);

- 01 червня 2017 року № 02/06/17 з ТОВ «Корфост» (за договором - Виконавець);

- 01 лютого 2018 року № 21/02/18 з ТОВ «Франфурт» (за договором - Виконавець);

43. Предметом даних договорів є зобов`язання Виконавців надати послуги з охорони і контролю в супермаркеті «Фуршет» за відповідними адресами.

44. Всі вищезазначені підприємства мали відповідні ліцензії на здійснення охоронної діяльності в період надання даних послуг, які видавалися Міністерством внутрішніх справ України, даний факт не заперечується відповідачем.

45. На виконання умов укладених договорів, вищезазначеними підприємствами надано ДП «Рітейл Іст» послуги з охорони та контролю в супермаркетах, що підтверджується належним чином оформленими актами виконаних робіт, які у своєму складі маються всі передбачені законодавством обов`язкові реквізити, а саме:

- ТОВ «Сеіс груп» за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2017 року складено та погоджено з ДП «Рітейл Іст» актів виконаних робіт в кількості 104 штук на загальну суму 2 486 742 грн в т.ч. ПДВ 414 457 грн (том 7 а. с 12- а.с. 95);

- ТОВ «Сеіс регіон» за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року складено та погоджено з ДП «Рітейл Іст» актів виконаних робіт в кількості 49 штук на загальну суму 1 754 101,20 грн в т.ч. ПДВ 292 350,20 грн (том 7 а.с. 133- а.с. 178);

- ТОВ «Сеіс Центр» за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року складено та погоджено з ДП «Рітейл Іст» актів виконаних робіт в кількості 51 штук на загальну суму 1 229 655,60 грн в т.ч. ПДВ 204 942,60 грн (том 7 а.с 96- а.с. 132);

- ТОВ «Лаліпап» (попередня назва ТОВ «Алькор Секьюріті») за період з 01 липня 2017 року по 30 квітня 2018 року складено та погоджено з ДП «Рітейл Іст» актів виконаних робіт в кількості 50 штук на загальну суму 1 102 449,60 грн в т.ч. ПДВ 183 741,60 грн (том 6 а.с 160- а.с. 209);

- ТОВ «Корфост» (попередня назва ТОВ «Кастор Секьюріті» за період з 01 червня 2017 року по 30 квітня 2018 року складено та погоджено з ДП «Рітейл Іст» актів виконаних робіт в кількості 53 штук на загальну суму 1 678 824,30 грн в т.ч. ПДВ 279 804,05 грн(том 6 а.с 209-250, том 7 а. с. 1 - а.с 11);

- ТОВ «Франфурт» (попередня назва ТОВ «Сеіс СБ») за січень 2016 року, березень та травень 2018 року складено та погоджено з ДП «Рітейл Іст» актів виконаних робіт від 31 січня 2016 року № 12, № 13, № 11, № 14, від 28 лютого 2018 року № 7 від 31 березня 2018 року № 3 та від 30 квітня 2018 року № 3 в кількості 7 штук на загальну суму 309 614,40 грн в т.ч. ПДВ 51 602,40 грн(а.с. 56 акта перевірки)

46. З врахуванням приписів податкового законодавства, контрагентами позивача виписано та надано ДП «Рітейл Іст» належним чином оформлені податкові накладні (том 4 а. с. 143- а. с. 250, том 5 а. с. 1-а.с 250, том 6 а. с 1- а. с 159), копії яких містяться в матеріалах справи, і які містять у своєму складі всі передбачені обов`язкові реквізити для надання права позивачу на включення до складу податкового кредиту відповідного періоду податкових декларацій з ПДВ.

47. Виписані (оформлені) податкові накладні своєчасно та у повному обсязі зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом.

48. Оплата за виконані роботи здійснена ДП "Рітейл Іст" шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок вищезазначених підприємств.

49. Станом на 30 вересня 2018 року заборгованість за надані охоронні послуги у ДП «Рітейл Іст» відсутня, що не заперечується відповідачем.

50. За результатом дослідження та аналізу наданих документів у сукупності суди обох інстанцій визнали, що надані до перевірки первинні документи містять всі необхідні реквізити, та в повній мірі підтверджують здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача, дозволяють ідентифікувати контрагентів та містять в собі відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, за результатами здійснення господарських операцій відбулися реальні зміни в майновому стані сторін.

51. Водночас, обґрунтовуючи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, податковий орган, за змістом акта перевірки (на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення), посилався виключно на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних щодо відсутності у таких контрагентів необхідних трудових ресурсів для виконання обумовлених договорами обсягу послуг та взаємовідносини з контрагентами II ланцюга постачання, які мають ознаки "ризиковості"

52. Відхиляючи такі доводи відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що первинні документи, які були надані позивачем спростовують такі висновки податкового органу.

53. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що контролюючим органом всупереч вимог процесуального законодавства не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання, трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

54. Як вже було зазначено вище, висновки про відсутність реальності господарських операцій контролюючим органом зроблено виключно на підставі відомостей АІС «Податковий Блок» та Єдиного реєстру податкових накладних в розрізі контрагентів позивача, проте посилання контролюючого органу лише на такі відомості, як критерій оцінки реальності господарських операцій без оцінки сукупності документів, наданих позивачем є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального Закону.

55. Такі висновки судів за встановлених обставин цієї справи узгоджуються зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів. Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 7 липня 2022 року по справі № 160/3364/19.

56. Водночас, висновок про неможливість контрагентами надавати послуги охорони об`єктів у визначених в актах виконаних робіт (наданих послуг) спростовується безпосередньо актом перевірки, в якому, серед іншого, зазначено про наявність у підприємств кваліфікованого персоналу, залучення сторонніх осіб задля виконання робіт за цивільно-правовими договорами, подання податкових розрахунків за формою № 1-ДФ та звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ.

57. Крім цього, наведений перелік контрагентів II ланцюга постачання послуг жодним чином не стосується виконання договорів, укладених ДП «Рітейл Іст» з охоронними фірмами ТОВ «Лаліпап», ТОВ «Корфост», ТОВ «Сеіс Груп», ТОВ «Сеіс Центр», ТОВ «Сеіс Регіон», ТОВ «Франфурт».

58. При цьому, як обґрунтовано зауважено судами, що акт перевірки не містить жодної негативної податкової інформації стосовно підприємств II ланцюга руху послуг. У період вчинення господарських операцій, контрагенти І ланцюга постачання були належним чином зареєстровані, мали повну цивільну правоздатність та дієздатність, звітували до контролюючих органів за податковими адресами.

59. Відповідачем не враховано, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліки.

60. В акті перевірки податковий орган вказує на наявність у позивача первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій, при цьому висновки про відсутність фактичного виконання господарських операцій робить на підставі отриманої податкової інформації.

61. Отже, враховуючи викладене, висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах ДФС відносно контрагентів ДП «Рітейл Іст» по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

62. З огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

63. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.

64. При цьому на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

65. Водночас, слід зазначити, що в касаційній скарзі податковий орган цитує висновки акту податкової перевірки з посиланням на отриману податкову інформацію та не спростовує наявність у позивача документів на підтвердження реальності правочинів, не посилається на дефекти в їх оформленні, які б в своїй сукупності не давали можливість підтвердити зміст та обсяг господарських операцій.

66. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині що стосується податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2019 року № 0011371413 та № 0011361413, оскільки позиція позивача підтверджена належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами, його висновки ґрунтуються лише на домислах та припущеннях.

67. При цьому Суд враховує те, що касаційне провадження з перегляду оскаржуваних судових рішень в частині зазначеного епізоду було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що зрештою не знайшло свого підтвердження. Водночас такі наведені скаржниками у касаційній скарзі аргументи потребували ретельної перевірки та правової оцінки, що можливо було здійснити лише під час касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

68. У той же час посилання відповідача на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 10 листопада 2020 року у справі № 640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі № 816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі № 826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, не свідчить про те, що ті суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.

69. Згідно частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» від 11 липня 2019 року № 0020491406 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 83 492,60 грн.

71. Як випливає з акта перевірки, перевіркою книг обліку розрахункових операцій (далі -КОРО), які були зареєстровані до реєстраторів розрахункових операцій встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівки, а саме: - незважаючи на те, що Z-звіт № 1889 (РРО ф.н 3000049848) сформовано 30 червня 2017 року, облік надходжень готівки у розділі 2 Обліку руху готівки та сум розрахунків КОРО № 3000049848/6 від 15 серпня 2016 року за вказаним Z-звітом здійснено 29 червня 2017 року. Сума розрахункових операцій згідно Z-звіту № 1889 становила 21 683,20 грн, в тому числі - 16 698,52 грн готівкою. Сума несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в КОРО № 3000049848/6 склала 16 698,52 грн

72. Суд зазначає, що до 05 січня 2018 року ведення касових операцій у національній валюті в Україні регламентовано постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в України» (далі - Постанова № 637).

73. Контролюючим органом встановлено порушення пункту 2.6 Постанови 637, в частині несвоєчасного оприбутковування готівки в книзі обліку розрахункових операцій № 3000049848/6 за 29 червня 2017 року на загальну суму 21 683,20 грн в т.ч. готівка 16 698,52 грн за відсутності сформованого Z- звіту за відповідну дату.

74. Проте, Суд звертає увагу, що, на відмінну від суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції взагалі не надано оцінки правопорушенню покладеному в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

75. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

76. Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.

77. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

78. З апеляційної скарги вбачається, що податковий орган посилався на правомірності винесення податкового повідомлення рішення форми «С» від 11 липня 2019 року № 0020491406.

79. Втім, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині протиправності податкового повідомлення-рішення форми «С» від 11 липня 2019 року № 0020491406 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 83 492,60 грн, що призвело до неповного апеляційного перегляду, як наслідок, передчасності висновків суду апеляційної інстанції про ухвалення судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення у цій частині. Отже доводи ГУ ДПС в частині що стосується вказаного податкового повідомлення-рішення не можуть бути перевірені під час цього касаційного перегляду, оскільки правова оцінка таким ще не надавалась судом апеляційної інстанції.

80. Зазначене дає підстави для висновку, що доводи ГУ ДПС, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

81. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

82. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

83. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права в частині оскарження податкового повідомлення-рішення форми «С» від 11 липня 2019 року № 0020491406 допустив суд апеляційної інстанції, постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а справа в означеній частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року скасувати в частині про скасування податкового повідомлення-рішення форми «С» від 11 липня 2019 року № 0020491406, яким до Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 83 492,60 грн., а справу № 320/4146/19 в цій частині направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 320/4146/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов