УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

м. Київ, вул. Солом’янська, 2-А

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мацелюх П.С., за участі

потерпілого            - ОСОБА_3,

захисника               - ОСОБА_4,

особи, яку притягнуто до адміністративної

відповідальності,   - ОСОБА_5,

розглянувши апеляцію потерпілого ОСОБА_3 на постанову Подільського районного суду  м. Києва від 17 лютого 2012 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124; ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, –

                                              ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2012 року  постановою судді Подільського районного суду м. Києва Польовика Ю.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням стягнення в виді штрафу розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., а провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.          

Згідно з постановою суду 16.01.2012 року о 00.45 год.                ОСОБА_5, керуючи автомобілем “КІА”, д.н.з. НОМЕР_1, поблизу будинку № 167 по вул. Газопровідній в м. Києві, будучи у стані алкогольного спяніння, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем “Джиллі”, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що спричинило пошкодження обох автомобілів. Цими діями ОСОБА_5 порушив вимоги п.п. 12.1, 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені   ст. 124; ч. 1 ст. 130 КК України.

У той же час, суд дійшов висновку про необґрунтованість складання щодо ОСОБА_5 протоколу про адміністративне правопорушення за ______________________________

Справа №33/2690/548/2012                          Головуючий в суді 1-ї інстанції – Павленко О.О.

Категорія: ст. 124; ч.1 ст. 130 КУпАП                          Апеляційна інстанція – Мацелюх П.С.

ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсутність у його діях складу даного правопорушення.    

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 вважає постанову суду незаконною, посилаючись на однобічність, неповноту дослідження судом фактичних обставин справи та невідповідність висновків суду останнім. Мотивуючи наведене, потерпілий зазначає, що судом необґрунтовано залишено поза увагою висновок КМНКЛ “Соціотерапія” від 16.01.2012 року про перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп’яніння, а в основу постанови безпідставно покладено акти судово-медичного та токсикологічного досліджень, які проведених з істотним порушенням порядку, встановленого ст. 266 КУпАП та “Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженою Наказом МВС та МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009 року. Зокрема, дані дослідження проведені за місцем роботи ОСОБА_5, що викликає сумніви в їх неупередженості, зразки біологічного матеріалу для них відібрані більш як через добу після ДТП, а результати досліджень долучені до матеріалів справи більш як через місяць після вчинення правопорушення.

З наведених підстав потерпілий ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124; ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також апелянт просить поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження постанови суду від 17 лютого 2012 року, мотивуючи пропуск останнього тим, що він не був повідомлений про час і місце розгляду справи, яку розглянуто за його відсутності, копію цієї постанови апелянту не було вручено чи надіслано у строк, встановлений ст. 285 КУпАП, а отримав її потерпілий лише 29 лютого 2012 року.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_3, який повністю підтримав свою апеляцію з наведених у ній мотивів, просив постанову суду скасувати та винести нову постанову про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124; ч. 1 ст. 130 КУпАП, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про законність і обґрунтованість постанови суду, залишення її без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляція потерпілого  підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати, чи було вчинено  адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП джерелами доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показники технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів тощо.

Статтею 252 КУпАП на орган (посадову особу), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, покладено обов’язок оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю. Така оцінка включає в себе перевірку доказів на предмет допустимості, яка є важливою гарантією їх достовірності та істинності. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.

При розгляді справи кожний окремий доказ слід перевірити у взаємозв’язку з іншими, на підставі чого з’ясувати, чи є достатньою вся їх сукупність для прийняття законного й обґрунтованого рішення.    

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” (далі – Постанови) звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників захисників. Зокрема, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені в статтях 247, 280 КУпАП, в тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення, серед інших даних, повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, і прийняте по справі рішення. А згідно з роз’ясненнями, наведеними  в п. 24 Постанови, в такому судовому рішенні потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів.

Даних вимог закону судом першої інстанції не дотримано.

 На обґрунтування своїх висновків про відсутність у діях         ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд послався лише на його власні пояснення, а також на дані, що містяться в наданих ОСОБА_5 та його захисником актах судово-токсикологічного дослідження від 17.01.2012 року та судово-медичного дослідження від 26.01.2012 року, згідно з якими на момент як ДТП, так і огляду в КМНКЛ “Соціотерапія”, ОСОБА_5 був тверезий.

    При цьому суд не надав цим доказам належної оцінки на предмет допустимості, взагалі не досліджував та не дав жодної оцінки іншим доказам у справі, в тому числі даним, які містяться в висновку КМНКЛ “Соціотерапія” щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та не навів будь-яких мотивів, з яких надав перевагу доказам, поданим особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та відкинув інші докази.

Так само суд не навів жодних доказів, на яких ґрунтується його висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

До того ж, судом допущено істотні протиріччя у мотивувальній та резолютивній частинах постанови. Оскільки в описі встановлених ним фактичних обставин справи суд вказав про керування ОСОБА_5 транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та вчинення ним правопорушень, передбачених як ст. 124, так і ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не відповідає викладеним у подальшому та відображеним у резолютивній частині його ж висновкам про наявність у діях ОСОБА_5 складу лише правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

 Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його проведення.  Як сам огляд, так і складання висновку за його результатами, проводиться в присутності працівника міліції. При цьому, згідно з п.п. 2.9 п. 2 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я здійснює уповноважена особа Державтоінспекції МВС.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП зазначений огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Як вбачається з наданих ОСОБА_5 та його захисником Акту судово-медичного дослідження № 1/с-2012 від 26.01.2012 року та Акту судово-токсикологічного дослідження № 27 від 17.01.2012 року, відбір зразків біологічного матеріалу для цих досліджень було здійснено 17.01.2012 року о 09.30-09.50 год., тобто після спливу більш як доби з моменту вчинення правопорушення. До того ж, як самі дослідження, так і складання актів за їх результатами проводилися на підставі самостійного особистого звернення ОСОБА_5, без присутності працівників міліції (а. с. 28-32).

Наведені обставини у своїй сукупності є безумовними й достатніми підставами вважати результати даних досліджень недійсними, а відповідні акти – недопустимими як джерела доказів.

 З огляду на зазначене, постанова суду є незаконною, необґрунтованою й підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нової постанови.

Оцінивши всі докази у справі у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що 16.01.2012 року о 0.45 год.         ОСОБА_5 поблизу будинку № 167 по вул. Газопровідній у м. Києві керував автомобілем “Кіа”, д.н.з. НОМЕР_1, у стані алкогольного сп’яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім наведеного, в тому ж місці і в той же час ОСОБА_5, порушивши вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням транспортним засобом та скоїв зіткнення з автомобілем “Джиллі”, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Цими діями ОСОБА_5 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

 Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджено даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 582050 від 24.01.2012 року, висновку КМНКЛ “Соціотерапія” № 000293 від 16.01.2012 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного спяніння, а також копією постанови інспектора з дізнання ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23.01.2012 року про відмову порушенні кримінальної справи за даним фактом, якою встановлено ці ж самі обставини (а. с. 2, 3, 11).

При цьому на огляд у КМНКЛ “Соціотерапія” ОСОБА_5 було направлено та доставлено уповноваженою на те посадовою особою – працівником ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, сам огляд проведено в закладі охорони здоров’я, який має на це право, з дотриманням порядку, встановленого ст. 266 КУпАП та Інструкцією, затвердженою Наказом МВС та МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009 року.

З огляду на зазначене, будь-яких підстав ставити під сумнів достовірність та допустимість як доказів даних, що містяться у висновку за результатами такого огляду, в апеляційного суду немає.

Доказами винуватості  ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є дані протоколу про адміністративне правопорушення № 582049 від 24.01.2012 року, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.01.2012 року, рапорту інспектора ДПС ВДАІ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, протоколу огляду місця ДТП, схеми пригоди, пояснень ОСОБА_3 та самого ОСОБА_5 (а. с. 1, 3-10, 12, 17-18).

При накладенні на ОСОБА_5 адміністративного стягнення апеляційний суд враховує характер вчинених правопорушень, з яких передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосується безпеки дорожнього руху, створює значну загрозу для неї та є грубим, особу ОСОБА_5, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, працює на посаді молодшого медичного брата в Київському міському бюро СМЕ, де характеризується позитивно, та ступінь його вини.

Обставин, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, у справі не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП суд накладає на ОСОБА_5 за ст. 124; ч. 1 ст. 130 КУпАП одне основне стягнення в межах санкції ч. 1        ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення.

Причину пропуску потерпілим ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд вважає поважною. Оскільки судом першої інстанції справу було розглянуто без участі апелянта, який не повідомлявся про час і місце її розгляду, копія оскаржуваної постанови йому у встановлений ст. 285 КУпАП строк не направлялася і не вручалася, а отримав її потерпілий 29 лютого 2012 року (а. с. 38). З даного часу до подання ОСОБА_3 апеляційної скарги, 06.03.2012 року, встановлений ст. 294 КУпАП 10-денний строк пропущено не було.  

Враховуючи викладене, клопотання потерпілого ОСОБА_3 про поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду від 17 лютого 2012 року підлягає задоволенню, а вказаний строк – поновленню.

 На підставі наведеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

                                      П О С Т А Н О В И В:

Поновити потерпілому ОСОБА_3 строк на оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року.

 Постанову Подільського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року про притягнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП – скасувати .

Прийняти нову постанову , якою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124; ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців

 Постанова Апеляційного суду м. Києва є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду м. Києва                                  П.С. Мацелюх