Справа № 22-ц-2690/5635/12 Головуючий в суді 1 інстанції – Васильєва Т.М.
Доповідач: Махлай Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Трончук М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « КД Життя» про стягнення суми страхового відшкодування ,
в с т а н о в и л а :
у травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь з ПАТ «СК « КД Життя» страхове відшкодування в розмірі 52 898,80 грн., посилаючись на те, що внаслідок хвороби отримав інвалідність 2-ої групи, що є страховим випадком. Проте, відповідач відмовився виплатити йому страхове відшкодування, незважаючи на те, що всі необхідні документи про настрання страхового випадку було надано своєчасно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач через представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи. А саме, суд не врахував, що бланк заяви на страхування життя, який містить додаткову анкету заповнювався самим страховим агентом, який не проставив жодних відміток у додаткову анкету. Сам же він уклав договір страхування у встановленому законом порядку та неправильне оформлення договору сталося з вини самого відповідача.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник відповідача просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2009 року між сторонами укладено договір старахування життя № 1000045190, згідно з яким розмір страхової суми у випадку настання інвалідності незалежно від причин становить 52 898,80 грн.
З 01.11.2010 року позивач визнаний інвалідом другої групи від загального захворювання та 22.11.2010 року він звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
23.12.2010 року відповідач направив позивачу листа, у якому повідомив що йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» та п. 8.15.3 Правил страхування ЗАТ «КД Життя», оскільки він подав завідомо неправдиві відомості про предмет страхування. У листі також зазначено, що дію договору страхування припинено на підставі п. 14.2.3 Правил добровільного страхування.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повідомив страховика про наявні у нього захворювання при укладенні договору страхування та надав завідомо неправдиві дані про те, що він не звертався за медичною допомогою і лікуванням у зв’язку із захворюванням серцево-судинної та ендокринної системи за останні два роки на момент підписання заяви.
Колегія суддів вважає, що такі висновки відповідають нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. Даний обов`язок страхувальника передбачений і п. 2 ч. 1 ст. 989 ЦК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
При укладенні договору страхування позивач подав декларацію, яка є додатком до заяви про страхування життя, у якій зазначив, що на момент її підписання він не звертався за медичною допомогою і лікуванням у зв’язку із захворюванням або розладами в тому числі ендокринної системи та йому за останні 2 роки не надавалася за цими захворюваннями медична допомога. На момент підписання цієї декларації він не має будь-яких скарг та нарікань на стан свого здоров`я. У зазначеній декларації позивач стверджував, що надана ним інформація є правильна і точна. У випадку пропуску якої-небудь інформації чи деталей він згоден з правом страховика зменшити страхову виплату чи відмовити в її здійсненні (а.с. 37).
Доводи представника апелянта про те, що така декларація була підписана через 5 місяців після укладення договору страхування ніякими доказами не підтверджені.
У заяві на страхування життя позивач не заповнив додаткову анкету та не вказав про наявність у нього будь-яких захворювань, а у декрації стверджував, що надана ним інформація правильна і точна та у випадку пропуску будь-якої інформації, яка могла вплинути на укладення договору, він згоден з правом страховика зменшити страхову виплату (а.с. 35,36).
При розгляді заяви про виплату страхового відшкодування відповідачем було зроблено відповідні запити та згідно відповіді Волинської обласної клінічної лікарні від 20.12.2010 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні з 26.08.2008 року по 12.09.2008 року. Згідно виписки з історії хвороби позивачу встановлено діагноз: цукровий діабет (а.с.57,58).
Відповідно до п. 8.15. 3 Правил добровільного страхування життя ЗАТ «КД Життя» страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадку виявлення подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або факт настання страхового випадку.
Доводи позивача про необізнаність з такими Правилами не можуть бути прийняті до уваги, оскільки і в заяві на страхування життя, і в декларації зазначено про таке право страховика. Дані заява та декларація підписані позивачем та один екземпляр заяви знаходиться у самого позивача та був наданий для огляду у суді представником позивача.
Доводи представника апелянта про те, що захворювання, за яким позивач визнаний інвалідом не пов`язане із захворюванням, за яким позивач проходив лікування у 2008 році на висновки суду не впливають, оскільки право страховика у виплаті страхового відшкодування пов`язане із виявленням подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування та не пов`язане з причинно-наслідковим зв`язком самого захворювання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, а тому рішення не може бути скасоване з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді