ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

24 жовтня 2006 р.

№ 2/238

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Овечкіна В.Е.,

суддів :

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

ЗАТ “Завод шампанських  вин “Артемівськ  Вайнері”

на   постанову

від  29.08.2006  Київського  апеляційного  господарського суду

у справі

№ 2/238 господарського суду міста Києва

за   позовом

ЗАТ “Завод шампанських  вин “Артемівськ  Вайнері”

до	ТОВ “Гетьман”

про стягнення

445334,44 грн. боргу, 6869,41 грн. пені та 2320,47 грн. річних,

за участю представників

позивача: не з’явилися

відповідача: не з’явилися

В С Т А Н О В И В :

Рішенням  господарського суду м. Києва від 26.06.2006, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського  суду від 29.08.2006, позов  задоволено повністю у зв'язку  з обґрунтованістю  позовних  вимог.

ТОВ “Гетьман” в поданій касаційній  скарзі просить  скасувати рішення від 26.06.2006  та постанову від 29.08.2006 частково, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині  стягнення пені в сумі 6869,41 грн. та 3% річних в сумі 2320,47 грн. позивачу –Закритому акціонерному товариству “Завод шампанських вин “Артемівськ Вайнер” відмовити, посилаючись на порушення  судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник  вважає, що  відповідно до ст. 5 ГПК України та ст. 7 договору про дилерські послуги № 10д-05 від 27.12.2004 р., досудове врегулювання господарського спору для  сторін є обов'язковим. Проте,  предметом претензій позивача, направлених відповідачу була загальна сума пені в розмірі 471,03 грн., а не 7340,44 грн. ( як заявлено у позовній заяві), а також предметом претензій позивача не було стягнення 3% річних у сумі 2320,47 грн., які були заявлені у позовній заяві.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності  їх  юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає  відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без  змін з наступних підстав.

Залишаючи  без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що :

Між ЗАТ "Завод шампанських вин" та ТОВ "Гетьман" 27.12.2004 укладено договір на дилерські послуги № Юд-05, за умовами якого ЗАТ "Завод шампанських вин" зобов'язалось передати ТОВ "Гетьман" шампанське, вино ігристе (далі - товар), що відповідає ГОСТам 28685-90, 13918-88 в асортименті і за цінами, що вказані в специфікації, яка є додатком до договору (додаток № 1) і є невід'ємною його частиною, а ТОВ "Гетьман" зобов'язалось прийняти товар та сплатити його вартість в строки та порядку, що передбачені даним договором( п. 1 договору).

Порядок розрахунків - оплата проводиться на протязі 45 календарних днів з дня, наступного за днем поставки товару ТОВ "Гетьман" (п. 3.3 договору).

Згідно п. 6.2 договору № Юд-05 у випадку, якщо ТОВ "Гетьман" не проведе оплату за товар в строк, передбачений пунктом 3.3 договору, він зобов'язаний оплатити ЗАТ "Завод шампанських вин" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в розрахунковий період за кожен день прострочення платежу.

Між ЗАТ "Завод шампанських вин" та ТОВ "Гетьман" 10.03.2006 укладено договір № 13/10.03-2006, за умовами якого ТОВ "Гетьман" продав, а ЗАТ "Завод шампанських вин" купив мінеральну воду (далі - товар) в асортименті відповідно до заявки ЗАТ "Завод шампанських вин" (п. 1.1 договору).

Згідно товарно-транспортної накладної № РН-01154 від 13.03.2006 ЗАТ "Завод шампанських вин" прийняв від ТОВ "Гетьман" мінеральну воду в асортименті на загальну суму 14760,00 грн.

З урахуванням часткової оплати ТОВ "Гетьман" за поставлений товар за договором № 10д-05 в сумі 33156,48 грн., вартості повернутого товару на суму 31101,67 грн. та вартості мінеральної води згідно договору № 13/10.03-2006, сума заборгованості ТОВ "Гетьман" перед ЗАТ "Завод шампанських вин" становить 445334,44 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків  від 20.03.2006.

При цьому в апеляційній скарзі на рішення господарського суду м. Києва від 26.06.2006 ТОВ „Гетьман" суму основного боргу за договором                № 10д-5 на дилерські послуги від 27.12.2004 не оскаржує.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,   передати   майно,   сплатити   гроші,   надати   інформацію  тощо),  або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З урахуванням того, що ТОВ "Тетьман" порушило грошове зобов'язання за договором, то з нього, крім суми основної заборгованості, господарський суд м. Києва обґрунтовано стягнув пеню у розмірі 7340,77 грн. та 2320,47 грн. З % річних.

Пунктом 7 договору № 10д-05 на дилерські послуги від 27.12.2004 передбачено, що всі розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконанні договору, вирішуються шляхом переговорів, а при не досягненні згоди - в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ “Торговий дім „Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також, в рішенні Конституційного Суду України зазначено, що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

При цьому ст. 5 ГПК  України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Оскільки відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє особу, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, то посилання ТОВ "Гетьман”, на те,   що відповідно до ст. 5 ГПК України та п. 7 договору про дилерські послуги № 10д-05 від 27.12.2004 досудове врегулювання господарського спору для сторін є обов'язковим, а також на те, що предметом претензій була сума  пені в розмірі 471,03 грн., а не 7340,44 грн.,  а вимога  про  стягнення  3%  річних   в   претензіях   не  заявлялась, визнано судом  необґрунтованими і до уваги  не прийнято.

Колегія погоджується з висновками  суду з огляду на таке.

 

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.      

  

Судами першої та   апеляційної інстанцій з врахуванням вимог ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України,  ст.ст. 525, 526  626 ЦК України та на підставі ретельної правової оцінки умов укладених між сторонами договорів від 27.12.2004 № 10-д –05 та від 10.03.2006 № 13/10.303 –2006, товарно-транспортної  накладної № РН –01154 від 13.03.2006, первісних платіжних документів, акта звірки взаєморозрахунків від 20.03.2006 та інших доказів по справі в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником ( ТОВ “Гетьман”) не  спростовується факт  невиконання останнім  в повному обсязі та у встановлений  строк договірних зобов'язань по оплаті  поставленого позивачем товару,  внаслідок чого у відповідача виникла  заборгованість,  яка з врахуванням  взаємозаліку зустрічних  однорідних вимог на суму 14760 грн., часткової оплати в сумі 33156,48 грн. та вартості  повернутого позивачеві товару в сумі 31101,67 грн. становить 445334,44 грн. Зважаючи на прострочення  відповідачем оплати вартості  поставленого йому товару позивачем правомірно нараховано 7340,77 грн. пені та 3% річних  в сумі 2320,47 грн.

При цьому колегія враховує,  що касаційна  скарга не містить  жодних заперечень щодо правильності  застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального  права при  розгляді спору. Скаржником не спростовано  вищенаведені  обставини, які стали  підставою для задоволення позовних вимог.

Наявні ж заперечення скаржника щодо законності та обґрунтованості рішення та постанови зводяться  виключно до посилань  на порушення судом першої інстанції норм  процесуального права, а саме ст. 5 Господарського  процесуального кодексу України, проте, такі заперечення  касаційна інстанція не приймає  до уваги з наступних  підстав.

Судом апеляційної  інстанції обґрунтовано відхилено доводи  відповідача щодо встановлення  сторонами в п.7 договору № 10-д –05 від 27.12.2004  обов'язковості застосування  досудового  порядку врегулювання спорів, які  виникають з цього договору,  оскільки згідно з абзацом 7  п. 3 мотивувальної частини рішення  Конституційного Суду України  від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002 обрання певного  засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом,  а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи  з власних інтересів, його використовує.

Окрім того, п.7 договору № 10 д –05 не містить чітких вказівок  на обов'язковість застосування  сторонами досудового порядку  врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 6-8 Господарського процесуального кодексу4 України, а тому позивач, правомірно  звернувся до господарського суду  з позовом про стягнення  з відповідача нарахованих сум пені та 3% річних, добровільно не використовуючи досудовий  порядок врегулювання спору в цій  частині  позовних  вимог.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає підстав для скасування  оскаржуваної  постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову  Київського апеляційного  господарського суду від 29.08.2006 у справі № 2/238 залишити без змін, а касаційну  скаргу ТОВ “Гетьман” –без задоволення.  

Головуючий, суддя                                                                      В.Овечкін

Судді:                                                                                             Є. Чернов

                                                                                                    В. Цвігун