ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02 листопада 2006 р. | № 15-07/1401 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-2" на рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року у справі № 15-07/1401 за позовом Підприємця Юдкіної Али Володимирівни до Спеціалізованого підприємства "Укрспец"юст" в особі Черкаської філії, Товариства зо обмеженою відповідальністю "Парус-2", Державної виконавчої служби у Придніпровському районі м. Черкаси, Приватного підприємства "Вероніка і Ю", Відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, треті особи- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄС ЛТД", Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору і визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Парус-2" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази сплати державного мита у встановленому розмірі відсутні.
Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах: а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно на суму 53 780 грн.
Отже, за подання касаційної скарги на судове рішення у даній справі заявник повинен був сплатити 42,50 грн. за вимогу немайнового характеру і 268, 9 грн. державного мита, а сплатив згідно квитанції №110 від 28.08.2006 року лише 42, 50 грн.
Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
Керуючись п. 4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-2" на рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року повернути без розгляду.
Судді В.Перепічай
І. Вовк
П.Гончарук