ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
|
27 жовтня 2006 р. |
№ 8/332-04-8753 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Громадянина ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2004р.
у справі № 8/332-04-8753
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ассоль”
до Дочірнього підприємства бази відпочинку “Приморське”
про стягнення 18 700,0 грн.
ВСТАНОВИВ:
Громадянин ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2004р. у справі № 8/332-04-8753, водночас заявивши клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для її подання.
Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, правом касаційного оскарження прийнятих у справі судових актів наділені сторони у справі, прокурор, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосуються їх прав та обов'язків.
Особа, що подала скаргу, не є стороною у справі. Звертаючись з даною касаційною скаргою, громадянин ОСОБА_1 просить визнати його третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та вказує на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке стосується його прав як кредитора відповідача у справі -ДП бази відпочинку “Приморське”.
Так, в силу ст.26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу лише до прийняття рішення господарським судом.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не ухвалювалось рішення відносно прав та обов'язків громадянина ОСОБА_1.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2004р. у справі №8/332-04-8753, господарський суд присудив до стягнення з ДП бази відпочинку “Приморське” на користь ТОВ “Ассоль” 16 587,62 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань, та судові витрати.
Отже, враховуючи, що предметом спору у даній справі не є зобов'язання громадянина ОСОБА_1. здійснювати чи не здійснювати будь-які дії, а ухвалене рішення стосуються безпосередньо господарських відносин між позивачем та відповідачем, то вказане рішення не стосується прав та обов'язків скаржника.
Враховуючи наведене у прийнятті поданої касаційної скарги слід відмовити.
Перераховане державне мито у сумі 53,0 грн. відповідно до квитанції НОМЕР_1 підлягає поверненню скаржнику з державного бюджету на підставі п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. “Про державне мито”.
Керуючись ст.ст.47, 107 ГПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
1. Відмовити громадянину ОСОБА_1 у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2004р. у справі №8/332-04-8753, повернувши скаржнику касаційну скаргу та додані до неї документи.
2. Видати громадянину ОСОБА_1 довідку на повернення з державного бюджету 53,0 грн. державного мита, перерахованого відповідно до квитанції НОМЕР_1.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій