Справа № 4-957/12
П О С Т А Н О В А
17 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий – суддя Отрош І.О. ,
при секретарі – Якімлюк Н. О.,
Кицюк Л.П.
за участю прокурорів Мукомели С.А., Матвійчука В.А.,
захисника ОСОБА_2
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_4 від 31.01.2012 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України як вчинення злочину у складі організованої групи, порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України як вчинення вказаного злочину за попередньою змовою групою осіб, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, -
В С Т А Н О В И В:
Адвокат ОСОБА_2, який є захисником ОСОБА_3, звернувся в суд з вказаною скаргою в інтересах останнього, просить скасувати оскаржувану постанову в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 як незаконну, винесену у відсутність підстав до порушення кримінальної справи, оскільки відсутні докази, які підтверджують його причетність до скоєних злочинів, про наявність таких доказів не вказано зокрема і в постанові слідчого.
В обґрунтування скарги зазначає, що в постанові про порушення кримінальної справи слідчий не зазначає, які саме ролі виконували особи, відносно яких порушено кримінальну справу, слідством не було проведено жодного допиту щодо інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, не зібрано жодного доказу, який би вказував на факт створення організованої злочинної групи на чолі з ОСОБА_5 та не встановлено жодного факту причетності зазначених в постанові громадян України до скоєння незаконних заволодінь транспортними засобами на території Королівства Іспанії, Італійської Республіки та Федеративної Республіки Німеччини, особи, які безпосередньо займались незаконним заволодінням транспортних засобів за кордоном України, не встановлені. Зауважує на порушення слідчим ст.130 КПК України в частині незазначення обґрунтування причетності ОСОБА_3 до вчинення злочину.
На підставі викладеного вважає оскаржувану постанову про порушення кримінальної справи винесеною з порушенням вимог ст. ст. 94, 98, 130 КПК України та просить її скасувати в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, а також скасувати обраний відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. /а.с.1-3/
В судовому засіданні заявник – адвокат ОСОБА_2 оголосив письмові пояснення, в яких посилався на викладені у скарзі обставини. Зазначив, що дана кримінальна справа відносно ОСОБА_3 та інших порушена за матеріалами розслідування кримінальної справи №01-18228, яка знаходиться в провадженні ГСУ МВС України, при цьому вказані кримінальні справи в одне провадження не об’єднані. Рішення про порушення даної кримінальної справи прийнято після п’яти місяців тримання ОСОБА_3 під вартою. Вказав, що ОСОБА_3 інкримінується скоєння злочину в складі організованої групи разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проте ОСОБА_6 ОСОБА_3 не знає та жодного разу не бачив, а ОСОБА_5 знає, оскільки продав останньому автомобіль. Зазначає, що слідчим в постанові про порушення кримінальної справи в порушення ст. 98 КПК України не зазначено конкретних приводів та підстав до порушення кримінальної справи, оскільки ОСОБА_3 не було затримано «на гарячому» або безпосередньо після скоєного злочину, в нього не вилучались знаряддя злочину чи предмет злочину, немає осіб, які б вказували на нього як на особу, яка скоїла злочин, а свої показання в цій частині, надані до порушення даної кримінальної справи, ОСОБА_5 на даний час змінив. На підставі викладеного вважав постанову про порушення кримінальної справи необґрунтованою, незаконною, винесеною з порушенням норм КПК України та просив дану постанову в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 скасувати, при цьому скасувавши останньому запобіжний захід. /а.с.43-44/
Особа, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_3, який утримується під вартою в Київському СІЗО, в судове засідання не доставлявся, суддею, з урахуванням думки учасників процесу, визнано можливим розглянути скаргу у його відсутність.
Особа, якою винесено оскаржувану постанову – старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_4 пояснив, що приводом до порушення даної кримінальної справи, зокрема й відносно ОСОБА_3, стало безпосереднє виявлення ним ознак злочину, підставами – дані, наявні в матеріалах кримінальної справи, а саме дані, які містяться в показаннях ОСОБА_5, показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, речових доказах по справі, інформації з Укрбюро Інтерполу, довідках прикордонної служби України, згідно яких ОСОБА_3 в період 2008-2011 років на власному автомобілі виїжджав за межі України один раз, а повертався також на власному автомобілі два чи три рази. Вважав постанову про порушення кримінальної справи законною, винесеною з дотриманням всіх вимог КПК України, просив скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Прокурор Матвійчук В.А. виклав думку письмово, просив скаргу адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки оскаржувана постанова винесена слідчим у відповідності до вимог ст.ст.94, 98 КПК України, а зібрані матеріали достатніми та належними.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, вислухавши пояснення заявника – адвоката ОСОБА_2, особи, якою винесено оскаржувану постанову, думку прокурора, надходжу до наступних висновків.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_4 від 31.01.2012 порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України як вчинення злочину у складі організованої групи, порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України як вчинення вказаного злочину за попередньою змовою групою осіб /а.м.20-32 т.1/
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину.
Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому організованою групою.
Як зазначено безпосередньо в оскаржуваній постанові, приводом до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення слідчим ознак злочинів, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.289 КК України, що відповідає п.5 ст.94 КПК України.
Як вбачається з постанови, підставами для порушення даної кримінальної справи, зокрема відносно ОСОБА_3, послугували достатні дані про наявність ознак злочину, які містились в матеріалах кримінальної справи №01-18228, що розслідується ГСУ МВС України, що відповідає ч.2 ст.94 КПК України.
Як перевірено судом, фактичні дані про наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, які вказують на реальність конкретної події злочину та в сукупності з іншими матеріалами кримінальної справи є достатніми для порушення даної кримінальної справи, оскільки містять дані про обставини, місце та спосіб вчинення злочину, містяться в листах Укрбюро Інтерполу /а.м.92 т.1, 4-5, 7, 8, 9, 10-11 т.3/, протоколах допитів та додаткових допитів ОСОБА_5 /а.м.1-5 т.2, 15-20, 40-92, 93-109, 133-138, 139-144 т.2/, довідках Адміністрації Державної прикордонної служби України /а.м.28-82, т.3/, інших матеріалах кримінальної справи, зібраних до винесення оскаржуваної постанови.
Суддя, перевіряючи наявність та законність приводів і підстав та джерел отримання даних для порушення даної кримінальної справи, виходячи з наявних в матеріалах даних, вважає наявним законний привід до порушення кримінальної справи – безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину на підставі достатніх даних, здобутих в ході розслідування кримінальної справи №01-18228, та законними джерела отримання даних – відібрані до порушення даної кримінальної справи у встановленому КПК України порядку пояснення та одержані на законних підставах документи, перевірка та оцінка яких може бути проведена і надана слідчим тільки шляхом слідчих дій в ході досудового слідства у справі.
При цьому у відповідності до ст. 98 КПК України слідчим в постанові про порушення кримінальної справи зазначено приводи і підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, та її дальше спрямування, чим спростовуються відповідні доводи заявника щодо їх незазначення.
Суддя не приймає доводів захисту щодо відсутності в матеріалах, що обґрунтовують порушення кримінальної справи, даних про наявність ознак злочину в діях ОСОБА_3, оскільки вони спростовуються матеріалами перевірки та вищевикладеним.
Також суддя не може прийняти доводів, що на даний час ОСОБА_5 змінив покази в частині посилання на ОСОБА_3 як на особу, причетну до вчинення злочину, оскільки при розгляді скарг на постанови про порушення кримінальної справи суддя досліджує матеріали, які послугували приводами і підставами для порушення кримінальної справи, а не матеріали кримінальної справи станом на день розгляду скарги.
Відхиляються як необґрунтовані доводи щодо незазначення слідчим в оскаржуваній постанові, які саме дії у складі злочинної організації вчиняла кожна з осіб, відносно яких порушено кримінальну справу, оскільки відповідних вимог не містять норми КПК України, крім того, вказане питання стосується кваліфікації дій осіб, що підлягає вирішенню при розгляді кримінальної справи по суті.
Є безпідставними доводи заявника щодо необ’єднання в одне провадження справи №01-18228, за результатами розгляду якої винесено оскаржувану постанову, та даної кримінальної справи, оскільки по-перше вказане не впливає на наявність чи відсутність ознак злочину, законність джерел отримання даних, а по-друге, згідно наданих суду матеріалів, що обґрунтовують порушення кримінальної справи, вказані кримінальні справи об’єднані в одне провадження постановою слідчого від 29.02.2012. /а.м.215-216 т.1/
Доводи про те, що ОСОБА_3 не був знайомий з ОСОБА_6, а з ОСОБА_5 був знайомий тільки внаслідок продажу останньому автомобіля, не можуть бути розглянуті по суті, оскільки лежать в площині оцінки доказів, а відтак не можуть бути досліджені під час розгляду даної скарги.
Суддя не може розглянути по суті доводи щодо прийняття рішення про порушення кримінальної справи після п’яти місяців тримання ОСОБА_3 під вартою та вимогу скарги щодо скасування міри запобіжного заходу, оскільки обставини обрання особі міри запобіжного заходу не є предметом дослідження при розгляді скарг в порядку ст.236-8 КПК України, крім того рішення про порушення даної кримінальної справи приймалось слідчим на підставі матеріалів іншої кримінальної справи, що перебувала в провадженні ГСУ МВС України.
Крім того, досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді справи по суті, суд не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи викладене, надходжу до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 98 ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України ОСОБА_4 від 31.01.2012 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України як вчинення злочину у складі організованої групи, порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України як вчинення вказаного злочину за попередньою змовою групою осіб, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Отрош І.О.