Справа № 22ц-920/2006                      Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Категорія 29                                        ______ __________ Доповідач БарковаЛ.Л.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2006    року    колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Кучерявої В.Ф., Найдьонової В.А.

при секретарі: Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Орендного підприємства „Азовське морське пароплавство" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління міського майна міста Маріуполя, Маріупольського бюро технічної інвентаризації, Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольське спеціалізоване управління - 563" про визнання незаконним свідоцтва про право власності на квартиру, виселення із квартири

за   апеляційною скаргою   позивача     на рішення   Жовтневого районного суду   міста Маріуполя  Донецької області від  6 липня 2006 року

встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 6 липня 2006 року в задоволенні позову Орендного підприємства „Азовське морське пароплавство"   відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і зобов"язати відповідача ОСОБА_1  відшкодувати АМП дійсну вартість квартири посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено і неправильно застосовано норми матеріального   права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, відповідачку ОСОБА_2 представника відповідачів, адвоката ОСОБА_6, які просили її відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає , що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно з"ясував її обставини, дав оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано доказів про те, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить Азовському морському пароплавству на праві власності і відповідачі ОСОБА_3  не мали права приватизувати її.

Цей висновок суду є правильним і підтвердженим дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.

В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.

Згідно із положеннями ст.55 Закону України „Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України.

Як встановлено судом, відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" 10 березня 1999 року , відповідачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2  ОСОБА_3, ОСОБА_4  отримали свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в якій вони проживали постійно з 1994 року /а.с.22/

За нотаріально посвідченим договором від 11 вересня 2003 року зазначена квартира була продана відповідачами і з цього часу вони в ній не проживають, /а.с.62/

Посилання позивача на те, що свідоцтво про право власності на квартиру відповідачів є незаконним, оскільки на час приватизації спірної квартири її власником було Азовське морське пароплавство на підставі біржового контракту НОМЕР_1   є неспроможними і такими, що не відповідають встановленим обставинам і положенням закону.

Згідно із положеннями ст.227 ЦК України /ред.1963р/ договір купівлі продажу житлового будинку /квартири/ повинен бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сторін є фізична особа. Недодержання цих вимог тягне за собою недійсність договору.

Із пояснень представника позивача в судовому засідання вбачається, що з позовом про визнання біржової угоди купівлі продажу дійсною або визнання за АМП права власності на спірну квартиру позивач до суду не звертався.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що біржовий контракт купівлі продажу не може бути доказом права власності позивача на спірну квартиру.

Доказів щодо права власності позивача на спірну квартиру не надано і апеляційному суду.

Посилання представника позивача на те, що спірна квартира у 1994 році надавалася відповідачам у користування за договором найму, знаходиться на балансі позивача та включена в акт опису активів Державної податкової інспекції в рахунок погашення податкового боргу, висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Нових доводів, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції і які б вплинули на правильність його висновків при розгляді спору по суті в апеляційний скарзі позивачем не наведено.

З урахуванням викладеного,    колегія суддів вважає, що рішення суду    відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 314 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Орендного підприємства „Азовське морське пароплавство" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 6 липня 2006 року залишити  без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляз^їрошиння касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.