Справа № 22-1927 2006 р.                          Головуючий у 1 інстанції - Мельник В.В.

Категорія 66                                                  Доповідач - Гайсюк О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА Іменем України

29 серпня 2006 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого судді - Авраменко Т.М. Суддів- Гайсюка О.В., Суровицької Л.В. при секретарі - Слюсаренко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в порядку глави 31-Г ЦПК України в редакції 1963 року на дії ВДВС Кіровського району міського управління юстиції.

Зазначив, що згідно ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 12.08.2003 р визначено порядок зустрічей ОСОБА_1 з дочками ОСОБА_2та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, з 15 годин до 17 годин у першу і третю неділю кожного місяця за місцем проживання матері дітей -ОСОБА_4, яку зобов'язано не чинити перешкод у зустрічах ОСОБА_1 з дочками.

На виконання цієї ухвали Ленінським районним судом м. Кіровограда видано виконавчий лист, на підставі якого ВДВС відкрив виконавче провадження.

2 грудня 2003 року державним виконавцем Кардан А.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на тій підставі, що згідно попередження від 05.09.2003 р. та актів від 19.10.2003 р. та 03.11.03 року рішення суду виконано.

Оскільки колишня дружина ОСОБА_4 відмовилась виконувати рішення суду, то виконавче провадження не повинно було закінчуватись.

Він повторно звернувся з дублікатом виконавчого листа до ВДВС, але державний виконавець Кардан А.В. 5.04.05 р. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, посилаючись знову на те, що рішення суду виконане.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати дії посадових осіб ВДВС по закриттю виконавчого провадження та відмові у його відкритті неправомірними та зобов'язати ВДВС поновити виконавче провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду від 6 червня 2005 року (а.с.26) строк на оскарження постанови ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2003 р. поновлено.

Справа судом розглядалась неодноразово.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.05.2006 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення про задоволення його скарги, посилаючись на те, що суд поверхово розглянув його скаргу, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.

Зацікавлена особа - ОСОБА_4 з доводами скарги не погодилась.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом вірно встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 1 квітня 2003 року, яке частково змінено ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2003 року визначено порядок зустрічей ОСОБА_1 з дочками ОСОБА_2та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження з 15 години до 17 години у першу і третю неділю кожного місяця,з 15 год до 15 год. 30 хвилин в день народження дітей за місцем проживання матері дітей - ОСОБА_4. ОСОБА_4 зобов'язано не перешкоджати в зустрічах батька - ОСОБА_1 з дітьми - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Для виконання цього рішення Ленінським районним судом м. Кіровограда був виданий виконавчий лист (а. с. 6,8-10), на підставі якого ВДВС Кіровського району Кіровоградського міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження.

19 жовтня 2003 року та 3 листопада 2003 року державним виконавцем Кардан А.В. складено акти про те, що ОСОБА_1 в установлені рішенням суду дні і години за місцем проживання ОСОБА_4 мав зустрічі зі своїми дітьми (а.с.57-59), а тому 2 грудня 2003 року ним була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Згідно п.8 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки ОСОБА_1 двічі, в жовтні 2003 і в листопаді 2003 р. за участю державного виконавця мав зустрічі з дітьми без перешкод з боку матері дітей, то слід вважати, що рішення суду, яким зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у зустрічах з дітьми (і це зазначено у виконавчому листі) виконано.

Враховуючи, що Закон «Про виконавче провадження» не передбачає спеціального порядку виконання зазначених рішень і не встановлює терміни їх виконання, (не встановлено цих термінів і в виконавчому листі, що видав суд), висновки суду про те, що державний виконавець діяв правомірно, закінчивши виконавче провадження і відмовивши відкрити його знову (а.с.7) є правильними.

Крім того, є підстави вважати, що рішення суду по спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 159 Сімейного Кодексу) не підлягає примусовому виконанню, оскільки рішенням суду з цього питання усуваються перешкоди у здійсненні права одного з батьків на виховання дитини тим, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (ч.2 ст. 159 СК України).

Правильність цього висновку підтверджується тим, що ч.4 ст. 159 Сімейного Кодексу передбачає, що у разі ухилення від виконання судового рішення особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передавати дитину для проживання з ним.

Додатково винний може бути притягнутий до відповідальності за неповагу до суду.

Згідно ч.5 ст. 159 Сімейного Кодексу особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо.

2

До того ж ОСОБА_1 не позбавлений права після досягнення дітьми певного віку вирішити у судовому порядку питання про спілкування з дітьми у встановлені дні і години і за місцем свого проживання без присутності матері.

Вирішуючи спір, і відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні скарги, суд необгрунтовано послався на те, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду із скаргою, оскільки ухвалою суду цей строк поновлено (а.с.26). До того ж, розгляд скарги суд повинен був здійснити у порядку передбаченому розділом VII ЦПК України і за результатами розгляду постановити ухвалу (ст. З 87 ЦПК), але оскільки рішення суду по суті є правильним і справедливим, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування чи зміни (ч.2 ст.308 ЦПК).

Керуючись п.1 .1 ст.307, ст.308, ст.ст.313,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

О.В. Гайсюк

Головуючий суддя: підпис Судді: підписи Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області

З