Справа 22 - 9101 Категорія 34

Суддя 1 інстанції Груїцька Л.О. Доповідач Бугрим Л.М.

УХВАЛА Іменем України

25 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Зінов"євої А.Г.

Олейнікової А.Г. При секретарі Іванові В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованності по аліментам.

Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухпвши пояснення відповідачки ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд

ВС ТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2006 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення його від сплати заборгованності по аліментам.

На зазначене судове рішення відповідачкою була подана апеляційна скарга у , якій вона просила рішення суду скасувати, посилаючись на те, що суд не врахував ту обставину ,що позивач- платник аліментів несплачував аліменти у повному обсязі, тому вона звернулась до державного виконавця з приводу примусового виконання рішення суду ,починаючи з 1 січня 2003 року.За цей час борг становить 13199 грн.Просила скасувати рішення та відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2  підтримувала доводи апеляційної скарги , просила рішення суду скасувати, та відмовити у позові, посилаючись на те, що позивач сплачував аліменти , але не у повному обсязі починаючи з січня 2003 року до березня 2006 року, вона не може підтвердити суму сплачених аліментів за кожний місяць, а заборгованість її визначив державний виконавець. Вона своєчасно не зверталась до примусового виконаная судового рішення, оскільки хворіла,окрім того вона намагалась зберегти добрі відносини між батьком та сином.

Позивач ОСОБА_1  просив рішення суду залишити без зміни, посилаючись на те, що аліменти сплачував у належному розмірі, кошти передавав синові, який приходив до нього для передачи матері з її ж згоди ОСОБА_2  ніколи не мала до нього претензій з приводу добровольної сплати аліментів , заробітну плату не укривав , працював на одному виробництві разом з ОСОБА_2  Апеляційний сукд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2  підлягає відхиленню, а рішення суду- залишенню без зміни з наступних підстав.

Розглядаючи спір ,суд першої інстанції повно fa всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив факти та характер спірних правовідносин, дав вірну правову оцінку наданим доказам та правильно застосував матеріальний закон.

Зокрема, судом було встановлено, що сторони раніше проживали сумісно та мають спільну дитину сина ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_1, на якого ОСОБА_2 у відповідності з постановою Краматорського міського суду Донецької області від 15 квітня 1991 року був зобов"заний до сплати аліментів на утримання дитини на користь відповідачки ОСОБА_2   у розмірі % частки заробітку /доходів/ щомісячно до досягнення дитиною повноліття Відповідачка звернулась до виконавчої служби з приводу виконання судового рішенння у 1991 роціі , а у 1993 році вона звернулась з заявою до виконачої служби з приводу припинення примусового стягнення аліментів , оскільки була досягнута домовленість з ОСОБА_2 з приводу сплати аліментів у добровільному порядку і аліменти отримувала у добровільному порядку до 1 березня 2006 року.

Зазначені обставини були встановлені судом та не заперечувались сторонами, підтверджуються відповідними доказами

Із пояснень відповідачки ОСОБА_2  вбачається, що платник аліментів ОСОБА_2  починаючи з січня 2003 року не у повному обсязі сплачував аліменти і про це її стало відомо лише у 2006 році.Також позивачка посилалась і на те,що вона не зверталась з січня 2003 року до виконавчої служби через те ,що хворіла. Між тим, доказів з приводу неможливості звернення до державного виконавця щодо відновлення примусового стягнення алментів вона не надала. Більш того, такі пояснення відповідачки ОСОБА_2 суперечать її ж поясненням про те, що її було невідомо про розмір заробітку відповідача і стало це відомо лише у березні 2006 року ,окрім того вона вказувала на те,що аліменти ОСОБА_2 сплачував добровільно, але скільки він сплатив вона не знає,облік сум не вела ,розписки відсутні..

У відповідності звимогами ст. 197 ч. З СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованності, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред"явлення без поважних причин виконавчого листа до виконання особою на користь якої стягнуті аліменти.    .

За таких обставин, суд прийшов до обгрунтованного висновку про те,що відповідачка ОСОБА_2 не надала суду доказів з приводу неналежної сплати аліментів з боку платника аліментів, а також доказів про те, що вона починаючи з січня 2003 року була позбавлена можливості звернутись до виконавчої служби з приводу відновлення сплати аліментів у примусовому порядку, тобто вона не пред"являла виконавчий лист до примусового виконання без поважної причини, що дає підстави для звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованності

Рішення судом постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст ст. 307 ч.І п.1,308,313,314 ч.І п.1 , 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 серпня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованності по аліментам залишити - без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею чинності.