Справа №22-9176/06 p. Головуючий у 1 інстанції - Хейло Я.В.
Категорія - 21 Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Зінов'євої А.Г.
Олєйникової Л.С.
при секретарі: Баранові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове на рішення Селидівського міського суду від 10 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом „Шахта „Родинська" ДП „Красноармійськвугілля". 18 жовтня 2003 р. при виконанні службових обов'язків - з ним стався нещасний випадок на виробництві, він отримав травму електрострумом напругою в 6000 ВТ. На підставі висновку МСЕК від 3 червня 2005 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності 35% за трудовим каліцтвом. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 45000 грн.
Рішенням Селидівського міського суду від 10 серпня 2006 р. позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 20000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт наявності якої необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також вважали, що позивачем необгрутовано розмір грошової компенсації, оскільки всі передбачені Законом виплати Фонд проводить у добровільному порядку.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав-і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися
між сторонами, але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не
дав належної оцінки представленим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно знаходився у трудових відносинах з ВП „Шахта „Родинська" ДП „Красноармійськвугілля". 18 жовтня 2003 р. при виконанні службових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, він отримав травму електрострумом напругою в 6000 ВТ. На підставі висновку МСЕК від 3 червня 2005 р. йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності 35% за трудовим каліцтвом.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсацію у розмірі 20000 грн., суд обгрунтував такий розмір тим, що позивач у зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я іспитує фізичні та моральні страждання, оскільки має обмеження у виконанні певної роботи. В результаті травми він переніс операції, йому було ампутовано палець і призначено працевлаштування лише по лінії ВКК.
Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. При визначенні розміру грошової компенсації, суд не врахував, що позивач обмежено працездатний, інвалідом не визнаний, стан здоров'я його не погіршується (при повторному огляді процент втрати працездатності не збільшено), продовжує працювати, тощо. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог (діагноз, процент втрати працездатності, наслідки, тощо), суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 15000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Не заслуговують на увагу посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до Фонду не є бюджетними.
Доводи про проведення всіх виплат потерпілому безпідставні, оскільки їх отримання не позбавляють останнього права на отримання грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду від 10 серпня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
Головуючий