ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" червня 2006 р.                                                                   Справа № 12/106

Суддя господарського суду Чернівецької області Бутирський Андрій Анатолійович

розглядаючи справу

за позовом   Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Приватне підприємство "Фортуна"

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 5819,04грн.

за участю представників:

позивача:  Лінецький Р.І.

відповідача:  Бойчук М.В.

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного підприємства ”Фортуна” с. Хрещатик, Заставнівського району, Чернівецької області про стягнення 5819,04 грн. штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування  інвалідів у 2005 році.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що у нього на підприємстві працював 1 інвалід. Для ще 1 інваліда, продовжує відповідач, було створено робоче місце, про що повідомлявся Заставнівський районний центр зайнятості.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

На підставі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, що подано відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 42 особи, а чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу, становить 2 робочих місця (а. с. 5). Про працевлаштування інвалідів у поданому звіті не вказано.

Натомість, хоча відповідачем і не вказано у звіті про працевлаштування інвалідів, але із наданих ПП ”Фортуна” доказів (трудової книжки (а.с. 17), посвідчення інваліда (а.с. 18) вбачається, що у 2005 році у відповідача працював 1 інвалід – гр. Бойчук М.В., який є інвалідом ІІ групи.

Також на підприємстві відповідача створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, про видано наказ № 1 від 04.01.2005 року (а.с. 38). Даним наказом створено комісію по атестації та затвердженню робочих місць та затверджено 2 робочих місця операторів по видову ПЕТ тари на видувних машинах № 1 і № 2.

Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2005 року (а.с. 13-16) інформувався Заставнівський районний центру зайнятості, який підтвердив факт звернення відповідача про можливість працевлаштування інвалідів, однак звернень інвалідів с.Хрещатик не надходило.

Таким чином, відповідачем виконано вимоги Закону щодо працевлаштування інвалідів у 2005 році (1 інвалід працював, 2 робочих місця створено), що є підставою для відмови у позові.

Що стосується довідки Заставнівського районного центру зайнятості від 06.02.2006 року, в якій повідомляється про підприємства, які інформували на протязі 2005 року центр зайнятості про вільні вакантні робочі місця, де може використовуватись праця інвалідів і в якій відсутнє підприємство відповідача, то судом зроблено запит до Заставнівського районного центру зайнятості. У своїй відповіді Заставнівський районний центр зайнятості повідомив, що у листі від 06.02.2006 року допущена помилка.

Керуючись статтями 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             А.А. Бутирський