РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня   2006 року                                                  м. Хмельницький

колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області в складі: головуючого - судді Ніколайчука М.Є.

суддів :     Пастощука М.М.,   Самчука П.П.

при секретарі      Степчук І.В.

з участю сторін

розглянула   у       відкритому       судовому       засіданні цивільну       справу

№ 22ц-1276 за      апеляційною    скаргою ОСОБА_1   на рішення Волочиського районного  суду від 18 травня 2006 року,

встановила:

В березні 2006 року в суд звернувся з позовом ОСОБА_1, який вказував, що він 20.1.1996 року подарував своїй дочці - ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Він залишився проживати в квартирі, сплачує комунальні послуги, а обдарована не прийняла дар, а тому ОСОБА_1 просив суд поновити строк позовної давності та визнати договір дарування від 20.10.1996 року недійсним.

В квітні 2006 року в суд із зустрічним позовом звернулась ОСОБА_2, яка вказувала, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 і мала домовленість з ОСОБА_1, що той буде здавати квартиру у піднайом. В березні 2006 року вона приїхала для постійного проживання в квартиру, однак ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 не пустили її в квартиру, а тому просила виселити відповідачів без надання іншого житла.

18 травня 2006 року рішенням Волочиського районного суду ОСОБА_1 в позові відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено, постановлено виселити без надання іншого приміщення ОСОБА_1, ОСОБА_3 з квартири.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги. Зазначає, що рішення суду є неправильним, необґрунтованим, зокрема, при постановленні рішення не враховано, що він постійно проживає у спірній квартирі, а відповідачка в ній не проживала і не прописана, не враховано судом і тієї обставини, що він хворіє, є інвалідом другої групи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримує, просить її задоволити. ОСОБА_3 скаргу підтримує, сама апеляції не подавала.

ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує, рішення суду вважає правильним і просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення суду в частині виселення ОСОБА_1 скасувати

Головуючий у і інстанції -   Бондар О.О.                             Справа № 22ц-1276

Доповідач                  Ніколайчук  М.Є.                                      Категорія   11,13

і постановити нове рішення з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ч.2 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1 поселився у квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру в зв"язку з знесенням житлового будинку , в якому він проживав і постійно проживає у квартирі з 5 грудня 1989 року.

12 січня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, інтереси якої представляла ОСОБА_4, було укладено договір дарування зазначеної квартири, посвідчений державним нотаріусом Волочиської нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1.

Реєстрація договору дарування в бюро технічної інвентаризації за №22 від 22 січня 1996 року підтверджує факт прийняття ОСОБА_2 квартири в дар, тому підстав для визнання договору дарування недійсним немає. Волевиявлення ОСОБА_1 було добровільним.

Разом з тим, висновки суду щодо виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 є неправильними, оскільки він постійно проживає у зазначеній квартирі з 1986 року, отримав її згідно ордеру в зв"язку із знесенням житлового будинку, в якому він проживав із сім"єю, сплачує комунальні послуги. Посилання суду на ст.116 ЖК України суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи немає даних, що ОСОБА_1 систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематично порушує правила соціалістичного співжиття, робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 в частині виселення ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Висновки суду щодо виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 є правильними, оскільки ОСОБА_3 вселилася у зазначену квартиру без згоди ОСОБА_2 - власника квартири. Крім того, ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувала.

На підставі викладеного, керуючись ст.   305,   309,   314 , 317, 319   ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Волочиського районного суду від 18.5. 2006 року в частині виселення ОСОБА_1 скасувати, ОСОБА_2 в задоволенні позову  про виселення ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судді / підписи/

З оригіналом згідно: суддя

М.Є.Ніколайчук